У дисертації досліджено комплекс проблем, пов`язаних з удосконаленням управління розвитком виробничої сфери регіону. Сутність основних висновків та пропозицій полягає у наступному: 1. В Україні сфери виробництва регіонів відрізняються між собою природними умовами функціонування, етапами розвитку, масштабами, структурою, формами територіальної організації, ступенем спільності тощо. У зв’язку з цим, визначено сутність і місце державного регулювання в системі управління розвитком виробничої сфери регіону. 2. Визначено, що у ринкових умовах господарювання найсуттєвішими критеріями оцінки регіональної сфери виробництва як об'єкта управління є: виробничо-технологічна пов'язаність основних господарських процесів; соціально-інфраструктурна забезпеченість життєдіяльності населення в регіоні; економічні взаємозв'язки між — регіональними, виробничими, фінансовими, банківськими, комерційними структурами тощо; інформаційно-управлінська єдність; територіальна єдність, що виникає в результаті просторово узгодженого розвитку і взаємодії компонентів сфери виробництва в регіоні, спільного використання об'єктів виробничої і соціальної інфраструктури. 3. Обґрунтовано, що реформування економіки потребує ефективного, прогресивного законодавчого базису, а також дійового, стабільного і не менш ефективного механізму реалізації економічної політики в регіонах і в державі в цілому. 4. Стратегія фінансової політики України вимагає, перш за все, чіткого розмежування функціональних обов'язків між центром і регіонами, узгодженості та координації в діях фінансових, контрольно-ревізійних, податкових, митних та інших служб, які прямо і безпосередньо займаються реалізацією єдиної фінансової політики в Україні. У зв’язку з цим, запропоновано підходи до реформування кредитно-фінансової та податкової політики. 5. Запропоновано, що завдання управління розвитком сфери виробництва в регіоні може бути сформульоване як розробка програм, заходів, проектів, реалізація яких дасть найбільший соціально-економічний ефект для регіону при заданих (очікуваних) ресурсах, певному розмірі бюджетних і позабюджетних коштів регіону (області), коштів підприємств і корпорацій, державного бюджету, з урахуванням наявного виробничого потенціалу, інтелектуальної власності. 6. Світовий досвід показує, що однією з ефективних форм організації регіональної політики взагалі і економічної, зокрема, є використання програмно-цільових методів. Ефективне використання програмно-цільових підходів до регулювання розвитку виробничої сфери потребує перш за все акумуляції і розподілу інвестиційних ресурсів і місцевого бюджету. 7. Запропоновано схему державної підтримки інноваційного розвитку вугледобувних підприємств регіону, яка функціонує на принципах зворотного бюджетного фінансування, і буде сприяти створенню справжньої дієвої конкуренції вугледобувних підприємств за отримання бюджетних коштів, а також забезпечить реальну економічну відповідальність підприємств за ефективне використання цих коштів, розширить інвестиційний потенціал галузі. 8. Запропоновано основні напрямки структурних перетворень економіки вуглепромислових територій, які включають структуризацію вугільної промисловості, реструктуризацію підприємств інших галузей, перетворення у виробничій і невиробничій інфраструктурі. |