Анотація до роботи:

Векленко Ю.А. Удосконалення технологічних прийомів створення і способів використання різнотипних травостоїв на орних землях центрального Лісостепу України. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата сільськогосподарських наук за спеціальністю: 06.01.12 – кормовиробництво і луківництво. – Вінницький державний аграрний університет. Вінниця, 2004 р.

У дисертації викладені результати трьохрічних досліджень, проведених в центральному Лісостепу по вивченню впливу сидеральних добрив і способів використання сіяних злакових і бобово-злакових травостоїв з лядвенцем рогатим і козлятником східним на густоту, ботанічний склад, продуктивність і якість корму культурних пасовищ.

Встановлено, що при створенні різнотипних укісно-пасовищних травостоїв на орних землях економічно і енергетично доцільно застосовувати в якості попередників післяукісні посіви люпину білого на зелений корм і гірчиці білої на сидерат, які суттєво підвищують їх продуктивність протягом трьох років використання. Визначено оптимальні способи використання досліджуваних травосумішок, що підвищить ефективність виробництва кормів і подовжить продуктивне довголіття культурних пасовищ.

В дисертації дано теоретичне узагальнення і запропоновано нове вирішення наукової задачі, що полягає в удосконаленні технологічних прийомів створення і режимів використання культурних пасовищ на орних землях правобережного Лісостепу в умовах природного вологозабезпечення з метою економії матеріальних і енергетичних ресурсів, за рахунок використання післяукісних посівів гірчиці білої та люпину білого на сидерат при формуванні різнотипних травостоїв з участю в них малопоширених видів бобових трав та режимів використання укісно-пасовищних травостоїв.

1. Застосування сидеральних добрив при залуженні кормових угідь різнотипними травосумішками сприяє формуванню на початку їх використання більш щільної дернини злакового і лядвенцево-злакового травостоїв за рахунок кращого пагоноутворення злакових трав, густота яких, в середньому по варіантах, становила, відповідно, 2450-2485 і 2373-2403 пагонів/м² проти 2388 і 2109 пагонів/м² на фоні чистого пару.

Більш інтенсивне кущіння і розвиток злаків у рік сівби на сидеральних фонах призводить до пригнічення бобових компонентів і зменшення кількості їх пагонів, яка у травосумішках з лядвенцем рогатим і козлятником східним на початку вегетації другого року життя, в середньому, становила, відповідно, 330-483 і 193-241 шт./м². Тоді, як на фоні чистого пару кількість пагонів згаданих бобових трав у сумішках із злаками становила відповідно 502 і 370 пагонів/м².

В подальшому формування укісно-пасовищних травостоїв залежало від способів їх використання і, особливо, від погодних умов.

2. Режими використання культурних пасовищ впливали на густоту травостоїв незалежно від сидеральних культур чи пару. Постійне чотири-п'яти разове випасання ВРХ за сезон протягом трьох років негативно вплинуло на густоту досліджуваних травосумішок. Початок пасовищного використання травостою після проведення першого укосу на сіно і однорічного сінокісного використання дещо зменшувало негативний вплив випасання на його щільність, в той же час, чергування по роках сінокісного і пасовищного використання та щорічне дворазове скошування зеленої маси на сіно забезпечило найбільшу густоту, як злакових, так і бобових трав.

3. При створенні культурних пасовищ основна роль у формуванні злакового травостою належала початковому складу травосумішки і мінеральним азотним добривам. Вплив на цей процес сидеральних добрив і способів його використання не виявлено. Домінантом серед сіяних злакових трав при цьому виступала грястиця збірна, частка якої в урожаї становила 34.2-48.9%, а найменшу конкурентну здатність мала пажитниця багаторічна – 4.2-11.4%.

4. Попередники і способи використання значно впливали на зміну видового складу сіяних бобово-злакових травостоїв. Сидеральні добрива, особливо люпинові, порівняно з чистим паром, збільшували процентний вміст злакових трав у лядвенцево-злаковій сумішці, в середньому за три роки користування, на 6%, а в їх травостої з козлятником східним – на 7%, причому із збільшенням злаків, аналогічно зменшувався вміст бобових трав.

5. Постійне сінокісне використання бобово-злакових травостоїв з лядвенцем рогатим і козлятником східним та його чергування по роках з випасанням худоби сприяло підвищенню вмісту в них бобових компонентів – відповідно, 31.8-44.3% і 24.8-36.5%, що на 13.9-18.1% і 5.8-9.0% більше, ніж при постійному пасовищному їх використанні.

6. Найвищу урожайність сухої маси - 62.6-78.7 ц/га забезпечив злаковий травостій при внесенні за сезон 240 кг/га поживних речовин мінеральних азотних добрив. Включення в даний травостій лядвенцю рогатого або козлятнику східного без додаткового азотного підживлення сприяло виходу, відповідно, 50.4-72.7 і 40.8-74.2 ц/га сухої маси.

В посушливі роки урожайність різнотипних травостоїв знижувалась вдвічі, а в умовах достатнього вологозабезпечення відновлювалась до вихідного рівня.

При створенні культурних пасовищ в нестійких умовах природного зволоження дія сидеральних добрив на врожайність продовжується три роки. На злаковому травостої при азотному удобренні вона майже не поступалась чистому пару – 59.9-74.6 проти 63.7-78.7 ц/га. Бобово-злакові травосумішки з лядвенцем рогатим або козлятником східним, створені на сидеральному фоні люпину білого, відзначалися найвищою урожайністю сухої маси – 52.4-72.7 і 42.4-74.2 ц/га, відповідно, а приорювання його пожнивних решток після збирання зеленої маси на корм, по дії на урожайність згаданих травосумішок була близька до чистого пару.

7. Аналіз способів використання сіяних травостоїв за роки досліджень показав, що дворазове їх скошування забезпечило максимальний вихід сухої маси: на злаковому травостої – 71.9-78.7 ц/га, лядвенцево-злаковому – 65.3-72.7 ц/га, козлятниково-злаковому – 61.1-74.2 ц/га. Чергування по роках сінокісного і пасовищного використання сіяних травостоїв дещо знизило їх урожайність. Строки початку випасання злакового травостою на другий рік після залуження не вплинули на рівень його урожайності. Початок випасання бобово-злакового травостою з лядвенцем рогатим після однорічного сінокісного використання знизило його урожайність до 13%, порівняно з випасанням худоби після першого укосу і до 17%, порівняно до варіантів, де випасати її починали з весни. На козлятниково-злаковій травосумішці вищезгадані режими використання, навпаки, призводили до підвищення врожайності даного травостою, відповідно, на 7.2-10.0 і 8.3-13.6 ц/га.

8. Вміст поживних речовин у сухій масі пасовищного корму та сіна залежав в основному від складу травостою. Найвищий вміст сирого протеїну в пасовищному кормі – 21.75-23.0% забезпечила злакова травосумішка, під яку щорічно перед кожним циклом випасання вносили по 60 кг/га поживних речовин азотних добрив. Найменше його містилось в кормі козлятниково-злакового травостою – від 15.7 до16.7%.

При включенні бобових компонентів до складу злаків, вміст сирого протеїну зростав у сіні лядвенцево-злакової сумішки від 9.8-11.2% до 11.6-13.9% і до 11.2-12.9% у травостої з козлятником східним.

9. Поживність корму досліджуваних травостоїв не зменшувалась протягом трьох років їх використання. Пасовищне використання злакової травосумішки забезпечувало найвищий вміст кормових одиниць і обмінної енергії в 1 кг сухої маси – 0.95-0.97 і 9.97-10.2 МДж, відповідно, проти 0.91-0.93 і 9.69-9.84 МДж при випасанні бобово-злакових травостоїв, а кращою поживністю сіна відзначався козлятниково-злаковий травостій, з вмістом в 1 кг 0.63-0.69 кормових одиниць і 8.49-8.66 МДж обмінної енергії.

Пасовищний корм злакової травосумішки в 1.6-1.9 разів перевищував сіно по вмісту перетравного протеїну в 1 корм. од.; на лядвенцево-злаковому травостої ці показники були близькі між собою – 131.1-140.7 проти 135.4-139.9 г, а на козлятниково-злаковому кормова одиниця на 23.3-24.4 г краще забезпечувалась перетравним протеїном при сінокісному використанні.

10. Злаковий травостій забезпечував найвищу продуктивність при постійному пасовищному використанні. Постійне сінокісне його використання на 23.7-24.5% знижує вихід кормових одиниць і на 42.9-43.4% сирого протеїну з 1 гектару. Серед укісно-пасовищних режимів використання злакової сумішки найвищу продуктивність мав варіант з початком випасання ВРХ після першого укосу з другого року життя трав.

Початок випасання бобово-злакового травостою з лядвенцем рогатим з весни другого року після залуження сприяв найбільшому виходу з 1 га, як кормових одиниць, так і сирого протеїну – відповідно, 51.6-55.0 ц і 10.3-11.4 ц, і найменшому після однорічного укісного використання залуженого травостою – 35.7-40.8 ц і 6.8-8.2 ц.

Дворазове постійне сінокісне використання козлятнику східного в сумішці із злаками, на відміну від інших травостоїв виявилось найпродуктивнішим, тоді, як проведення чотирьох циклів випасання за сезон протягом трьох років призвело до зниження виходу з 1 га кормових одиниць і сирого протеїну відповідно до рівня 38.0-41.3 і 6.5-7.4 ц.

11. Сидеральний фон люпину білого сприяв найвищій продуктивності злакових трав при постійному випасанні та найбільшому виходу сирого протеїну, порівняно з іншими фонами, при сінокісному використанні та його чергуванні по роках з пасовищним. Початок випасання вищезгаданого травостою після першого укосу та однорічного укісного використання забезпечував найвищу продуктивність на фоні чистого пару.

Чистий пар виявився кращим попередником при створенні і трирічному пасовищному використанні бобово-злакових травостоїв, а завдяки застосуванню сидерату люпину білого, зросла їх продуктивність при укісно-пасовищних і сінокісних способах використання.

12. Створення різнотипних укісно-пасовищних травостоїв в центральному Лісостепу на сидеральних фонах люпину білого і гірчиці білої економічно і енергетично вигідно. З урахуванням одержання додаткової продукції, кращим фоном серед них можна вважати люпин білий на зелений корм.

Найбільш енерговитратним було вирощування злакового травостою – 92.42-111.8 ГДж/га, що в 1.4-3.5 разів більше, ніж створення і використання бобово-злакових сумішок. Включення в злакову травосумішку при залуженні лядвенцю рогатого або козлятнику східного знизило собівартість 1 ц кормових одиниць з 15.1-22.2 до 7.5-13.9 грн. та відповідно підвищило рентабельність виробництва кормів з 125-232 до 261-567%.

Найвища економічна та енергетична ефективність сіяних різнотипних травостоїв досягалась при постійному їх випасанні худобою, а найнижча – при постійному укісному використанні. Так, енергетичний коефіцієнт бобово-злакових пасовищ становив від 6.22-8.47 з козлятником східним до 8.42-11.60 з лядвенцем рогатим, проти 3.25-4.01 і 3.14-3.93 при скошуванні їх на сіно. Ефективність укісно-пасовищних режимів використання різнотипних травостоїв зменшувалась із заміною пасовищного використання сінокісним.

Публікації автора:

1. Макаренко П.С., Векленко Ю.А. Вплив сидеральних добрив і режимів використання злакових і бобово-злакових травостоїв на продуктивність і якість корму культурних пасовищ // Зб. наук. праць ВДАУ. – Вінниця, 2001. – Вип. 9. – С. 57–63.

2. Векленко Ю.А. Пасовищне використання козлятнику східного в сумішці зі злаками // Корми і кормовиробництво. – Вінниця, 2001. - №47. – С. 218–219.

3. Бабич А.О., Макаренко П.С., Назаров С.Г., Ковтун К.П., Векленко Ю.А., Полулях Н.Н. Пути интенсификации лугового кормопроизводства на Украине // Кормопроизводство. - 2002. - № 1. – С. 7-10.

4. Векленко Ю.А. Вплив сидеральних добрив і режимів використання на ботанічний склад бобово-злакової сумішки з лядвенцем рогатим // Корми і кормовиробництво. – Вінниця, 2002. - №48. – С. 58–62.

5. Векленко Ю.А. Режими використання та урожайність різнотипних укісно-пасовищних травостоїв // Корми і кормовиробництво. – Вінниця, 2003. - №50. – С. 44-49.

6. Векленко Ю.А. Економічна оцінка маловитратних прийомів створення і використання сіяних укісно-пасовищних травостоїв // Корми і кормовиробництво. – Вінниця, 2003. - №51. - С. 235-237.

7. Назаров С.Г., Макаренко П.С., Ковтун К.П., Романюк С.П., Векленко Ю.А., Деркач В.С.Наукові основи створення культурних пасовищ і сіножатей на різних типах лучних угідь Лісостепу // Вісник аграрної науки. – 2003. – Спеціальний випуск. Жовтень. – С. 23-27.