Анотація до роботи:

Назарчук Т.В. Удосконалення системи управління витратами машинобудівних підприємств. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.04 – економіка та управління підприємствами (машинобудування). – Хмельницький національний університет, 2008.

У дисертаційній роботі розглянуто концептуальні підходи до формування системи управління витратами на промислових підприємствах. Визначено організаційно-економічні напрями удосконалення системи управління витратами машинобудівних підприємств, які стосуються розробки нових підходів до оптимізації загальної структури підприємства та управління непрямими витратами.

Доведено і обґрунтовано необхідність дослідження загальної структури управління підприємством як об’єкта формування витрат. Розроблено оригінальний підхід до аналізу існуючої системи управління з метою її оптимізації, який дозволяє провести функціональний аналіз, пов’язаний з чітким встановленням і обґрунтуванням функцій, що виконуються на підприємстві різними структурними підрозділами з метою усунення надлишкових витрат та є передумовою для організації раціонального формування витрат.

Удосконалено систему управління витратами машинобудівних підприємств шляхом розробки методичних підходів до формування, розподілу і управління непрямими витратами за критерієм еквівалентного операційного потоку, використання яких дає можливість проаналізувати і оцінити величину та структуру непрямих витрат, динаміку їх зміни та доцільність виникнення за кожним елементом системи управління та здійснювати управління ними з урахуванням стратегії розвитку підприємства.

З огляду на поставлені завдання у дисертаційній роботі було узагальнено теоретико-методологічні підходи до управління витратами на машино-будівних підприємствах та запропоновано нові організаційно-економічні нап-рями удосконалення наявних підходів щодо вирішення зазначеної проблеми.

Отримані наукові і практичні результати проведеного дослідження дозволили зробити наступні висновки:

1. Дослідження еволюції сутності витрат довело необхідність уточнення і доповнення сутності цієї категорії з урахуванням певних особливостей витрат як об’єкта управління, а саме: альтернативності, сукупного характеру, довгострокового періоду аналізу, розгляду витрат і стратегічних цілей підприємства як взаємно детермінуючих категорій. Порівняльний аналіз вітчизняної і зарубіжної систем класифікації витрат довів, що у вітчизняній практиці вона спрямована переважно на обліковий аспект, тоді як перехід до ринкових відносин зумовлює необхідність розвитку теорії і практики управління витратами у напряму переходу від суто облікового аспекту до повної інтеграції із загальною системою управління підприємством, що дасть можливість суттєво підвищити ефективність і результативність його діяльності.

2. Для здійснення повноцінного та гармонійного управління досить важливим чинником є формування ефективного інструментарію управління витратами. Аналіз існуючих методів управління витратами, які сьогодні ідентифікуються з методами обліку та калькулювання витрат, а також методами фінансового управління, дозволив сформулювати ряд критеріїв, яким повинні відповідати вищезазначені методи задля ефективного застосування у практичній діяльності та довів необхідність удосконалення й доповнення існуючої методологічної бази.

3. Визначення особливостей витрат як об’єкта управління дозволило сформулювати основні проблеми управління витратами на машинобудівних підприємствах та розробити їх узагальнену структуризацію за чотирма напрямами: проблеми, пов’язані з технологією виробництва та використанням виробничих потужностей; економічні проблеми щодо прогнозування, планування та аналізу витрат; проблеми, пов’язані з обліком та калькулюванням собівартості продукції; організаційні проблеми. Вирішенню основного завдання дисертаційної роботи сприяв також аналіз господарської діяльності машинобудівних підприємств Хмельницької області за ретроспективний період, який показав наявні структурні диспропорції у складі витрат та довів необхідність управління, перш за все, непрямими витратами шляхом оперативного контролю, аналізу, оцінки їх величини, а також об’єктивності й доцільності виникнення.

4. У роботі виробничі системи представлено як сукупність трьох видів потоків: матеріального, енергетичного та інформаційного. Співучасть персоналу у їх проходженні зводиться до трансформації, супроводу та обслуговування. Доведено і обґрунтовано, що кожний працівник підприємства прямо чи опосередковано приймає участь в управлінні потоками, тобто входить у певну підсистему управління підприємством, сукупність яких утворює загальну систему управління, яка і є основним об’єктом формування витрат. Саме цей момент визначив об’єктивну необхідність розробки методичних підходів до аналізу і оптимізації загальної структури управління, концептуальні положення якого покладено в основу методичних положень щодо формування, розподілу та управління непрямими витратами машинобудівних підприємств.

5. Розроблена за допомогою методів гармонічного аналізу аналітична модель оцінки загальної системи управління підприємства на предмет дублювання і паралелізму виконуваних функцій, визначення оптимальної пропускної здатності усіх точок цієї системи та відповідного навантаження на них дозволяє не лише максимально оптимізувати організаційну структуру з метою усунення надлишкових витрат, а й визначити внесок кожного продукту, підрозділу, працівника тощо у загальній величині понесених витрат, що створює реальні передумови для розробки адекватного методичного підходу з розподілу непрямих витрат всередині цієї системи задля оцінки їх величини за окремими об’єктами формування.

6. Однією з відмінних рис запропонованих методичних підходів є те, що об’єктом аналізу виступає не продукт праці, а місце виникнення витрат. Такий підхід відображає реалії співвідношень між суб’єктами у системі управління за критерієм еквівалентного операційного потоку та дає можливість не лише визначити величину непрямих витрат, яку формують окремі види продук-ції, підрозділи або навіть окремі працівники, а й здійснити реалістичний зріз зв’язків у системі управління, який відкриває шлях для її своєчасного реформування.

7. Апробація теоретичних положень щодо оптимізації загальної системи управління, формування, розподілу і управління непрямими витратами дозволяє стверджувати, що запропоновані методичні підходи суттєво доповнюють та удосконалюють існуючі інструменти управління витратами на машинобудівних підприємствах та мають, що, на наш погляд, є надзвичайно важливим, механізм практичної реалізації, який може бути виконано як на основі стандартного (MS Excel, MS Acces), так і оригінального програмного забезпечення.

8. В цілому успішна робота будь-якого промислового підприємства за умов глобальної конкуренції потребує як постійного оновлення номенклатури і якості продукції, що виробляється, так і ретельного аналізу всієї діяльності з метою скорочення (або усунення) непотрібних та дублюючих функцій. Досить часто підприємства, переслідуючи мету зниження витрат, використовують політику тотального скорочення, яка, без сумніву, призводить до погіршення якості продукції та зниження загальної продуктивності діяльності. Запропоновані методичні підходи дозволяють підприємству об’єктивно формувати і розподіляти витрати та управляти ними, стимулювати розробку і випуск нових видів продукції, підвищувати ефективність управління в цілому.

Публікації автора:

у наукових фахових виданнях:

1. Назарчук Т.В. Аналіз зарубіжних та вітчизняних методів розподілу непрямих витрат у формуванні собівартості продукції // Вісник Технологічного університету Поділля. Економічні науки. – 2004. – № 3, Ч. 2. – С. 105–109. – 0,35 др. арк.

2. Назарчук Т.В. Аналіз зарубіжних і вітчизняних методологічних підходів до класифікації витрат // Вісник Хмельницького національного університету. Економічні науки. – 2005. – № 5, Ч. 2, Т. 1. – С. 90–94. – 0,32 др. арк.

3. Назарчук Т.В. Генезис та еволюція поглядів у визначенні витрат виробництва // Вісник Хмельницького національного університету. Економічні науки. – 2005. – № 3, Т. 1. – С. 156–160. – 0,40 др. арк.

4. Назарчук Т.В. Матричні моделі розподілу накладних витрат за критерієм еквівалентного операційного потоку // Вісник Хмельницького національного університету. Економічні науки. – 2006. – № 4, Т. 1. – С. 74–78. – 0,3 др. арк.

5. Назарчук Т.В. Оптимізація загальної структури управління підприємством як об’єкта формування витрат // Вісник Хмельницького національного університету. Економічні науки. – 2006. – № 2, Т. 2. – С. 78–82. – 0,33 др. арк.

6. Назарчук Т.В. Структура ефективної системи управління витратами промислових підприємств // Регіональна економіка. – 2006. – № 3. – С. 50–57. – 0,42 др. арк.

7. Назарчук Т.В. Управління витратами промислових підприємств на сучасному етапі: актуальні проблеми та перспективи удосконалення // Вісник Хмельницького національного університету. Економічні науки. – 2005. – № 6, Т. 1. – С. 80–83. – 0,32 др. арк.

8. Нижник В.М., Назарчук Т.В. Формування та оцінка трансформації структури витрат підприємства // Вісник Технологічного університету Поділля. Економічні науки. – 2004. – № 4, Ч. 1, Т. 1. – С. 10–14. – 0,36 др. арк. (Особистий внесок дисертанта: досліджено питання формування виробничих витрат та проаналізовано зміни у структурі витрат промислових підприємств Хмельницької області – 0,26 др. арк.).

в інших наукових виданнях:

9. Назарчук Т.В. Удосконалення управління виробничими витратами на промислових підприємствах // Матеріали VIII Міжнародної науково-практичної конференції “Наука і освіта ‘2005”. Економіка підприємства. – Дніпропетровськ: Наука і освіта. – 2005. – Т. 88. – С. 41–43. – обсяг 0,11 др. арк.