Анотація до роботи:

Балан О.Д. Удосконалення системи матеріального стимулювання в сільськогосподарських підприємствах. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.07.02 – економіка сільського господарства і АПК. – Національний аграрний університет, Київ, 2006.

Викладено результати комплексного дослідження теоретичних, методичних і методологічних напрямів удосконалення системи матеріального стимулювання в сільськогосподарських підприємствах. Обґрунтовано шляхи удосконалення розподільчих відносин у виробничих та обслуговуючих підрозділах, запропоновано протизатратні системи оплати праці та їх зв’язок з кінцевим результатом, встановлено граничні рівні співвідношень фондів споживання та нагромадження.

В результаті досліджень виявлено, що в період реформування економіки питанням матеріального стимулювання не приділялась належна увага, основні недоліки організації заробітної плати мають загальний характер і властиві більшості господарств, серед інших форм доходу заробітна плата є найбільш дієвим інструментом в заінтересованості працівників до високопродуктивної праці.

На підставі результатів проведеного аналізу в роботі розроблено рекомендації та пропозиції прикладного і практичного характеру щодо подальшого вдосконалення системи матеріального стимулювання в сільськогосподарських підприємствах.

У дисертаційній роботі на основі проведення комплексних наукових досліджень здійснено теоретичне узагальнення актуальних проблем матеріального стимулювання в сільськогосподарських підприємствах та шляхів його удосконалення. За напрямами, що випливають з головної мети дисертації та поставлених завдань для її досягнення, було проведено ряд наукових досліджень і сформульовано авторські підходи до методологічних принципів формування системи матеріального стимулювання та шляхи поліпшення організації оплати праці на сучасному етапі. Основні результати та висновки, що виходять з проведених досліджень, можна сформулювати наступним чином:

1. Результати дисертаційного дослідження дають підстави розглядати методологію формування матеріального стимулювання в сільськогосподарських підприємствах як систему методів пізнання внутрішньої організації і регулювання цього процесу, виявлення інтересів, що спонукають працівників до високопродуктивної праці в умовах зміни форм власності і господарювання. Дослідження питання матеріального стимулювання в аграрному секторі економіки в ринкових умовах господарювання показало, що відбулася зміна факторів забезпечення кінцевої результативності підприємств внаслідок порушення еквівалентності обміну у сферах АПК.

2. Досвід розвинених країн з ринковою економікою переконує, що регулювання економічних відносин, до яких, безумовно, належать і питання матеріального стимулювання, здійснюється не за якимись єдиними схемами, а залежно від умов, які створюються в певному ринковому середовищі, в якому виникають гальмівні процеси у розвитку сфер господарювання й отриманні надприбутків у інших. Відповідно до цих умов і здійснюється регулювання державами – доповнення або зміна існуючих законодавчих положень, встановлення обмежувальних заходів. У процесі дослідження механізму дії створеної ринкової законодавчо-правової бази в Україні та її реалізації на практиці встановлено, що основні правові положення прийнятих законів, Постанов Кабінету Міністрів та Указів Президента України створюють відповідне правове поле для ефективного господарювання за ринковими принципами. Проте їх реалізація не знаходила свого повного та всебічного втілення у практику в результаті протидії об'єктивних і суб'єктивних причин.

3. Розширене відтворення розглядається нами як процес постійного одночасного виробництва і споживання, в ході якого відновлюються усі необхідні чинники процесу виробництва – робоча сила, засоби та предмети праці. Відповідно, для забезпечення безперервності цього процесу, першочергового значення набувають: встановлення оптимального співвідношення між виробництвом і споживанням; підтримка необхідної пропорційності між основними галузями суспільного виробництва; утворення певного міжгалузевого балансу в економіці.

4. Дослідженнями доведено, що відтворення, яке відбувається на основі нагромадження, реалізується на практиці в економічному зростанні як результат зусиль господарюючих суб’єктів. Стійке економічне зростання добробуту населення можливе лише за умов максимального використання усіх факторів, що сприяють покращанню якості робочої сили, науково-технічному прогресу, стабільності соціально-економічної системи в цілому.

5. Обґрунтовано доцільність застосування в сучасних умовах тих форм, видів і систем оплати праці, що склалися протягом тривалого періоду функціонування колективних сільськогосподарських підприємств, які поряд з великими зрушеннями в їх економіці зазнали значних змін і в розвитку методів розподілу доходів та оплати праці. За період існування колективних сільськогосподарських підприємств форми і системи оплати праці й методи розподілу доходів не тільки змінювалися, а й вдосконалювалися відповідно до тих чи інших організаційних і економічних умов.

6. Дослідженнями встановлено, що темпи приросту номінальної заробітної плати працівників у сільському господарстві в динаміці зростають. Але її рівень протягом тривалого періоду залишається найнижчим серед галузей народного господарства. Одночасно з ростом заробітної плати зменшується її фонд, що пояснюється різким зниженням кількості працівників – у 2004 р. чисельність їх скоротилася майже на 25% порівняно з 2003 роком. Середньооблікова чисельність працівників підприємства в області зменшилася від 377 осіб. у 1990 р. до 114 осіб у 2004 році, що є свідченням розукрупнення господарств і негативної тенденції відтоку продуктивного населення в інші галузі.

7. Обґрунтовано, що в сучасному ринковому середовищі передумов для підвищення продуктивності праці в переважній більшості господарств не сформовано, досягнення науково-технічного прогресу, який покликаний підвищувати продуктивність праці, в господарствах через брак коштів та інші об’єктивні фактори не впроваджуються. Використовуються застарілі технології з поступовою деіндустріалізацією виробництва і переходом на ручну працю (особливо у тваринництві). Але в умовах важкого фінансового стану, високих кредитних ставок потрібно вирішувати проблему, використовуючи не фінансовомісткі шляхи підвищення продуктивності праці, а соціально-економічні важелі впливу через вдосконалення управління виробництвом і планування, матеріальне стимулювання, впровадження ринкових механізмів всередині господарства, застосування раціональних форм організації праці.

8. Доведено, що при оплаті праці залежно від валового доходу матеріальні стимули залежать не тільки від кількості та якості (якість впливає на ціну реалізації) продукції, але й, що дуже важливо, від витрат на її виробництво. Тому оплата праці колективів бригад і ланок від валового доходу – найбільш надійний протизатратний механізм. По своїй суті вона відповідає нинішнім внутрішньогосподарським економічним відносинам і націлює роботу колективів на досягнення високих кінцевих результатів.

9. В процесі розширеного відтворення виробництва забезпечується відшкодування всіх витрат і водночас формуються три фонди: відшкодування (кошти, що спрямовуються на заміщення спожитих засобів виробництва), споживання (предмети особистого споживання), нагромадження (засоби, що направляються на розширення виробництва). Співвідношення між цими фондами в загальному вигляді відображає їх структуру в матеріальному виробництві. Ре-гулярне поновлення виробництва вимагає постійного відтворення і його факторів - засобів виробництва та робочої сили. Їх функціонування у відтворювальному процесі неминуче передбачає наявність відповідних матеріальних благ, які забезпечують підтримання, розвиток і вдосконалення даних факторів.

Публікації автора:

Статті у наукових фахових виданнях:

1. Балан О.Д. Методологічні аспекти формування системи матеріального стимулювання // Науковий вісник Національного аграрного університету. – К.: НАУ, 1999. - № 18 - С. 60-63.

2. Балан О.Д. Оплата праці в ремонтних майстернях // Вісник Харківського державного аграрного університету ім. Докучаєва. – Харків: ХДАУ, 2001. – №2. – С. 236-242.

3. Балан О.Д. Системи оплати та їх вплив на мотивацію до праці // Науковий вісник Національного аграрного університету. – К.: НАУ, 2002. - № 56. - С. 110-112.

4. Балан О.Д. Рівень та структура оплати праці в сільськогосподарських формуваннях // Науковий вісник Національного аграрного університету. – К.: НАУ, 2003. - № 62 - С. 126-129.

В інших виданнях:

5. Оплата праці в сільськогосподарському виробництві / О.А. Аврамчук, О.Д. Балан, В.В. Вітвіцький, Ю.Я. Лузан, В.В. Павленко, О.В. Шкільов. – К.: Центр “Агропромпраця”, 2000. – 464 с. (особистий внесок - автору належить підрозділ 7.1 “Оплата праці в ремонтних майстернях” та підрозділ 7.2 “Оплата праці водіїв автомобілів”).

6. Шкільов О.В., Балан О.Д., Ткачук В.А. Організація виробництва і плану-вання підприємницької діяльності в сільськогосподарських підприємствах: Практикум / За ред. проф. О.В. Шкільова. – К.: ННЦ ІАЕ, 2005. –170 с. (особистий внесок - автором розроблено завдання 2 “Планування врожайності і валових зборів продукції рослинництва” та завдання 5 “Оплата праці в рослинництві”).