На основі проведеного дослідження актуальних проблем вдосконалення механізму вирішення колективних трудових спорів (конфліктів), оптимізації правового механізму взаємодії працівників, роботодавців та держави, автором сформульовано і обґрунтовано такі теоретичні викладки і практичні рекомендації. Виходячи із загальнотеоретичних і нормативно-правових основ виникнення, існування та змісту КТС(К), виглядає можливим і виправданим нормативне дуалістичне застосування термінів «конфлікт» і «спір». Враховуючи їх спільний правовий зміст – розбіжності між сторонами, а також специфіку розгляду як спорів «інтересу» так і «права», можна вважати, що обидва ці терміни є актуальними, тому виділення і нормативне закріплення лише одного з них може суттєво обмежити можливості розгляду соціально-трудової проблематики, що матиме негативні наслідки для суспільного спокою та злагоди. Надійним державним важелем з організації, нормативного супроводження вирішення КТС(К) стало створення згідно з Указом Президента України Національної служби посередництва і примирення. Успіх цієї служби значною мірою пов’язаний із гармонійним поєднанням державних владно-розпорядчих функцій (що викликає традиційну довіру сторін спору) із примирно-посередницькою діяльністю. Хоча за функціональним характером НСПП дещо схожа на традиційні індивідуально-посередницькі комісії з трудових спорів, проте з моменту створення вона набула своєрідного актуального звучання, зуміла врахувати світовий досвід і національні особливості правовідносин. Водночас потребує подальшого правового опрацювання і вирішення ціла низка проблем, пов’язаних із визначенням сторін, процедури КТС(К), прийняттям рішення і, зрештою, його виконанням. Через недостатню визначеність будь-якої із вищеозначених обставин КТС(К) може залишатись невирішеним, а це створює можливості для «неправової» практики розв’язання спорів. Певною мірою перспектива вирішення колективних трудових спорів в Україні пов’язана із розвитком і зміцненням судової системи, яка має бути розширена шляхом створення спеціалізованих трудових судів на зразок господарських або адміністративних. Усі спори «права» повинні безумовно розглядатися такими судами, що цілком відповідає ст. 124 Конституції України. З іншого боку, сторони мають право на існування, і потребують державної підтримки посередницькі послуги компетентних осіб, які допомагають вирішувати спори «інтересів», оскільки суди не можуть вирішувати спори, пов’язані із створенням правової норми, ці питання поза їх компетенцією. Зазначені обставини зумовлюють потребу в подальшому дослідженні правовою наукою питань, що є предметом аналізу в дисертації. За час своєї діяльності НСПП довела свою ефективність у вирішенні гострих суспільних проблем і може розширити свою діяльність шляхом створення трудових третейських судів, які могли б вирішувати не лише колективні, а й індивідуальні трудові спори. Для цього має отримати матеріальне вираження на законодавчому рівні не лише трудова судова юстиція, а й альтернативний судовий захист порушеного або оспорюваного права. Автором запропоновано розглянути можливість створення спеціалізованої системи розгляду трудових спорів у трьох напрямах: 1) реалізувати положення Конституції України щодо реального функціонування спеціалізованих, у тому числі й трудових, судів в системі судів загальної юрисдикції. У разі вирішення в судовому порядку КТС(К) такий суд може формуватись у складі одного професійного судді та двох громадських (із списку трудових арбітрів, обраних, відповідно, роботодавцем і працівниками); 2) створення розгалуженої системи третейських трудових судів за сприяння і використання матеріальних, кадрових та інформаційно-технічних можливостей НСПП; 3) подальше зміцнення та розвиток примирних органів як індивідуального (Комісія з трудових спорів), так і колективного характеру. Конституція України, визначивши обов’язком і головним завданням держави затвердження та забезпечення прав і свобод людини, закріпила не лише основні принципи здійснення правосуддя, а й створила передумови для пошуку шляхів вдосконалення останнього. Одним із таких шляхів виявився правовий механізм вирішення КТС(К). Підвищення ефективності процедури вирішення КТС(К) та реалізації конституційних положень залежить від подальшого удосконалення цього юридичного механізму. Прийняття змін до чинного Закону України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)» має зміцнити місце та значення примирних процедур у разі виникнення трудового конфлікту. На основі вищеозначеного в дисертаційному дослідженні сформовано пропозиції щодо вдосконалення чинних нормативних актів, пов’язаних із вирішенням КТС(К). |
