Дослідження сучасного стану розвитку і управління ринковою системою господарювання, які відбуваються в умовах постійного зростання числа техногенних аварій і збитків від них (на прикладі морського природокористування), посилення ролі факторів забезпечення техногенної та екологічної безпеки в економічній політиці України для формування умов сталого соціально-економічного розвитку, розробка і обгрунтування перспективних рішень в галузі удосконалення організаційно-економічного механізму забезпечення техногенної та екологічної безпеки визначили мету, задачі і зміст даної дисертаційної роботи. В дисертації розроблено теоретичне обгрунтування і нові рішення наукової задачі розвитку і поглиблення концептуальних основ та організаційно-методичної бази формування, функціонування і удосконалення організаційо-економічного механізму забезпечення техногенної та екологічної безпеки у сфері морського природокористування. Інтегральний науковий результат цього наукового дослідження знайшов свою конструктивну реалізацію у комплексі концептуально-методологічних положень і організаційно-методичних рішень на основі принципів, підходів, економічних методів і механізмів забезпечення техногенної та екологічної безпеки сталого соціально-економічного розвитку Українського Причорномор'я. Авторський варіант концептуально-теоретичних основ формування і удосконалення організаційно-економічного механізму забезпечення техногенної та екологічної безпеки у морському природокористуванні полягає в такому: техногенна та екологічна безпека, як складова частина національної безпеки країни, має стати однією із основ економічного зростання і сталого розвитку на базі формування комплексного механізму державного і ринкового регулювання господарської (у тому числі морегосподарської) і природоохоронної діяльності; на теоретико-методологічному рівні, з позицій системного підходу, техногенна та екологічна безпека можуть бути інтегровані в систему забезпечення техногенної та екологічної безпеки сталого соціально-економічного розвитку Українського Причорномор'я; методологічною основою досліджень забезпечення техногенної та екологічної безпеки, зниження ризику техногенних аварій і катастроф, а також “повзучої” екологічної катастрофи в морському природокористуванні є теорія взаємодії суспільства і природи на сучасному етапі з виявленням специфіки взаємодії суспільства і морського середовища, на основі яких в роботі визначені основні напрямки удосконалення організаційно-економічного механізму забезпечення техногенної і екологічної безпеки в морському природокористуванні, а також запропонована сукупність економічних методів, направлених на формування “інвестиційного” портфеля регіону для фінансування реальних інвестиційних проектів і програм природоохоронного призначення; сучасні теоретико-методологічні основи інтегрування економічних державних і ринкових методів регулювання техногенезу в морському природокористуванні дозволяють, на основі визначення пріоритетних принципів, обгрунтувати комплексну систему засобів і механізмів забезпечення техногенної та екологічної безпеки в морському природокористуванні, яка включає організаційні, у тому числі добровільні зобов'язання щодо рятування морів зі сторони приватних підприємців морського бізнесу; нормативно-правові у забезпеченні морських перевезень небезпечних вантажів; механізми формування інвестиційних ресурсів природоохоронного призначення, а також механізму менеджменту, який включає ринкові принципи стимулювання ресурсозбереження, охорони і відтворення морських ресурсів і екосистем, забезпечення засобами екотехніки і надання екологічно чистих послуг з метою техногенно та екологічно безпечного і економічно-сталого розвитку морської берегової зони України. Розглядаючи морські прибережні території і акваторії як невід'ємний компонент відродження і розвитку різних галузей морського бізнесу країни з урахуванням сучасних вимог забезпечення техногенної та екологічної безпеки в морському природокористуванні та побудови ринкової структури господарювання, обгрунтована необхідність розробки інвестиційної політики і стратегії формування механізму природоохоронного фінанасування, заснованого на інтеграції власних, запозичених і залучених інвестиційних ресурсів, кредитних відносинах, використанні механізму лізингу для придбання природоохоронного обладнання, інвестиційного селенгу; методи державної і ринкової інвестиційної підтримки забезпечення техногенної та екологічної безпеки регіону. В роботі сформульовано, обгрунтовано і подано методичні та організіційні рішення, які конкретизують і деталізують теоретичні й концептуально-методологічні результати досліджень, створюють основу їх практичної реалізації. Їх основний зміст полягає у тому, що: на основі інтеграції базисних принципів системного, комплексного і нормативного підходів до економіко-екологічного аналізу техногенезу у морському природокористуванні визначено організаційно-методичні основи економіко-екологічної оцінки тенденцій зміни техногенного навантаження на морські ресурси та екосистеми і отримано кількісні оцінки сучасного рівня техногенного впливу на природне середовище, використання яких дозволяє оптимізувати розвиток і розміщення виробничих сил в морській береговій зоні; розроблено і випробувано методи інвестиційного аналізу та розрахунок системи показників ефективності інвестицій для проектів природоохоронного призначення, які застосовують, на основі комплексного підходу, методи дисконтування з інтерпретацією визначення показника чистого поточного результату проекту і використанням показника залишкових збитків і компаундингу; на основі урахування взаємозв'язку і кількісної оцінки системи показників ефективності інвестицій визначено рангові значення і пріоритети в інвестуванні 13-ти природоохоронних проектів щодо очищення стічних вод в морській береговій зоні України; запропоновано класифікацію інвестиційних природоохоронних проектів, при цьому в основу покладено їх розподіл на три групи, за основними функціональними особливостями досягнення економіко-екологічного результату, апробація якої дозволила комплексно застосувати методичний інструментарій оцінки ефективності інвестицій і розробити пропозиції щодо розширення інвестиційної бази за рахунок середніх і дрібних інвесторів для групи природоохоронних об'єктів, в яких одночасно з одержанням природоохоронного результату здійснюється виробництво продукції й одержується прибуток (рециклінгові фірми з виробництва продукції тттта вторинних ресурсів із відходів, одержання звалищного газу і т. ін.); розроблено і запропоновано механізм лізингу для придбання обладнання з переробки твердих відходів виробництва і споживання для великих приморських міст - Ялти, Феодосії, Херсона, Миколаєва та інших рекреаційних центрів регіону; апробація плану погашення боргу за договором лізингу природоохоронного обладнання здійснена для міста Одеси. Визначення основних напрямків удосконалення організаційно-економічного механізму забезпечення техногенної і екологічної безпеки у морському природокористуванні, зниження ризику техногенних аварій, катастроф і “повзучої” екологічної катастрофи у сфері морського бізнесу, створення сприятливого інвестиційного клімату, розробка стратегії формування інвестиційних ресурсів, удосконалення методики оцінки ефективності інвестицій природоохоронного призначення, формування “інвестиційного портфеля” регіону за рахунок переважно внутрішніх джерел і залучення перспективних зовнішніх джерел, теоретичні і організаційно-економічні основи яких розкрито в дисертаційній роботі є реальним внеском в розвиток і поглиблення економічної теорії природокористування у сфері морського природокористування в інтересах розвитку морського бізнесу країни і сталого техногенно та екологічно безпечного соціально-економічного розвитку Українського Причорномор'я. |