Підвищення ефективності роботи суб'єктів господарювання безпосередньо пов'язано з управлінням оборотними коштами, що дозволяє оптимізувати необхідну їх величину для виконання виробничої програми і оплати праці персоналу. Прискоренню оборотності оборотних коштів були присвячені роботи багатьох вітчизняних і зарубіжних авторів. В дисертації, на основі проведених досліджень розв’язана актуальна наукова задача – удосконалення методів управління оборотними коштами на основі вдосконалення розрахунку показників їх оборотності. Розв’язання цієї задачі сприяє розвитку економічної науки. Основні наукові висновки і рекомендації дослідження зводяться до наступного: 1. В сфері методології управління оборотними коштами – отримали подальший розвиток методичні принципи управління оборотними коштами, які на відміну від тих, які раніше розглядалися, охоплюють стратегічний і тактичний рівні управління, що дозволяє підвищити наукову обґрунтованість управлінських рішень. Для побудови економічної стратегії управління оборотними коштами пропонується використовувати наступні принципи: орієнтація на стратегічні цілі розвитку підприємства, на виконання місії організації; планування потреби в оборотних коштах, виходячи з цілей, які вони забезпечують; визначення додаткової потреби в оборотних коштах в умовах нестабільного інфляційного середовища; побудова показників оборотності оборотних коштів на основі забезпечення самоокупності виробництва; дотримання взаємозв'язку і взаємообумовленості приватних показників ефективності виробництва на рівні підприємства і показників оборотності оборотних коштів. Реалізація економічної стратегії управління забезпечується тактикою управління. При реалізації тактики управління пропонується використовувати такі принципи: реалізація оперативних і поточних планів виробництва; забезпечення відповідності обсягу і структури оборотних коштів, обсягу і структури витрат на виробництво продукції; забезпечення умов прискорення оборотності оборотних коштів в процесі їх використання; забезпечення збалансованості наявності оборотних коштів і витрат, матеріальних і грошових потоків за рахунок оборотних коштів; забезпечення поточного контролю над надходженням і витрачанням оборотних коштів. Ці принципи спрямовані на виконання основної мети підприємства і цілей його структурних підрозділів. 2. У сфері методичного забезпечення управління оборотними коштами: 2.1. Вдосконалені методи планування потреби в оборотних коштах і розрахунку показників їх оборотності, які на відміну від методів, які існують, припускають облік реальних оборотів, а також їх потребу для покриття матеріальних витрат, витрат на оплату праці. Загальну потребу в оборотних коштах пропонується визначати виходячи з основних цілей, які вони повинні виконувати, і виходячи із структури витрат на виробництво за економічними елементами. Планова величина оборотних коштів повинна включати частину оборотних коштів, необхідну для покриття матеріальних та інших витрат, а також частину оборотних коштів, необхідну для забезпечення витрат на оплату праці і відрахувань на соціальні заходи. Вперше запропоновано визначати кількість оборотів оборотних коштів шляхом відношення річного доходу (чистого) від реалізації, в який не включаються амортизаційні відрахування і валовий прибуток до середньорічного залишку оборотних коштів. У результаті реальна кількість оборотів оборотних коштів зменшується, а тривалість одного обороту збільшується в порівнянні з показниками, які визначаються за методом, що існує. В основу показників оборотності окремих частин (запасів, зарплати, дебіторської заборгованості) оборотних коштів покладено принцип відповідності результату оборотності окремої частини оборотних коштів за певний період (рік) до вартості їх окремої частини. 2.2. Вперше розроблено математичну модель взаємозв'язку основних і оборотних засобів у загальному кругообігу капіталу, яка базується на принципі самоокупності виробництва. Ця модель враховує всі фактори виробництва і дає можливість оптимізувати структуру оборотних коштів. Математичні моделі взаємозв'язку основних і оборотних засобів в моделі взаємозв'язку фінансових ресурсів розроблені на основі рівняння обміну грошей, та не враховують усіх факторів. У моделі, що виведена на основі умови самоокупності виробництва, використовуються реальні обороти основних і оборотних засобів. Виявлення взаємозв'язку і взаємообумовленості приватних показників дає можливість: методично правильно побудувати ці показники; підтвердити або відкинути методичні пропозиції з їх побудови; економічно обґрунтувати співвідношення продуктивності праці і заробітної плати; обґрунтувати потребу в оборотних засобах. 2.3. Проведено аналіз майна підприємства і джерел його фінансування, що дозволило визначити тип фінансової стійкості на основі транспонованого балансу. Транспонований баланс дає можливість згрупувати активи за ступенем убування ліквідності, а пасиви за терміновістю їх погашення. Проведений аналіз дозволив спрогнозувати величини капіталу на майбутній період шляхом здійснення трендового аналізу. 2.4. Вперше розроблено метод визначення додаткової потреби в оборотних коштах в умовах нестабільного інфляційного середовища. Він враховує вплив індексів споживчих цін і індексів заробітної плати. Цей метод може бути використаний для індексації дебіторської заборгованості, а також для визначення додаткової потреби в оборотних коштах з урахуванням інфляції. Також метод можна застосувати для оцінки майна підприємств при їх приватизації при переоцінці оборотних коштів підприємства. Пропонується індексувати борги, що належать підприємству (дебіторську заборгованість), які також втрачають свою вартість під впливом інфляційних процесів. 2.5. Вдосконалено метод обліку впливу оборотності оборотних коштів на ефективність виробництва. Вперше запропоновано метод розрахунку річного економічного ефекту від кращого використання оборотних коштів, в якому реалізовано раніше розроблений принцип розрахунку кількості їх обертів. Вплив оборотності оборотних коштів на економічну ефективність виробництва пропонується оцінити часткою, яку займає економічний ефект від прискорення оборотності в загальному економічному ефекті виробництва. 3. В сфері практичного використання наукових результатів: розроблено «Методичні рекомендації зі стратегічного управління оборотним капіталом підприємства». Ці методичні рекомендації використані на ВАТ «Запорізький завод високовольтної апаратури», ВАТ «Запорізький сталепрокатний завод», ВАТ «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат», а також використовуються при викладанні дисциплін «Економіка підприємства» і «Фінансовий менеджмент» в Запорізькій державній інженерній академії. |