У дисертації викладені теоретичні узагальнення і нове вирішення наукової проблеми формування механізму регулювання потоків робочої сили на фіксованому ринку праці промислового регіону. Дослідження розвиває науково обґрунтовані підходи до створення дійової системи регулювання потоків робочої сили та містить пропозиції стосовно напрямів, механізмів і методів запровадження моделі управління потоками робочої сили на ринку праці. Виконане дослідження дає можливість зробити такі висновки. 1. Ринкові трансформації, проведені на національних теренах, призвели до істотних зрушень у процесах формування і руху робочої сили. Забезпечення ефективного регулювання потоків робочої сили в умовах відсутності дійових механізмів його здійснення вимагає комплексного підходу і передбачає широке застосування структурних показників трудових ресурсів, економічно активного населення, робочої сили, зайнятих і безробітних у галузевому, територіальному, секторальному та інших розрізах. 2. В економічну теорію ринку праці доцільно ввести три категорії робочої сили: потенційна, реальна і номінальна. Номінальна робоча сила складається із зайнятих і безробітних, що пропонують себе на ринку праці. Реальна робоча сила доповнюється особами, які можуть повернутися до складу сукупної робочої сили за сприятливих обставин. Потенційна робоча сила включає всю робочу силу, яка може бути залучена до національної економіки за умов повної мобілізації. 3. Робочу силу як планово-обліковий показник слід розглядати як чисельність населення, зайнятого в національній економіці, у тому числі непрацездатного віку і економічно неактивного за певних обставин, а також незайнятого в ній населення працездатного віку, здатного до праці. Робоча сила як економічна категорія охоплює населення, яке має фізичну й інтелектуальну здатність до праці відповідно до умов відтворення робочої сили, що реалізуються на ринку праці. 4. Під товаром, що пропонується на ринку праці, розуміється індивідуальна робоча сила, тобто сукупність фізичних та духовних якостей людини, які використовуються в процесі продукування товарів, робіт та послуг. 5. Потоки робочої сили на ринку праці являють собою напрямки і механізм руху робочої сили між секторами її стану на ринку праці: зайняті, безробітні, мігранти, знаходяться поза сукупною робочою силою, - обсяг і спрямованість яких формується під впливом елементів і механізму функціонування ринку праці. 6. На ринку праці функціонує 19 потоків робочої сили розподілених між чотирма його секторами: “зайняті”, “незайняті”, “контингент, що знаходиться поза сукупною робочою силою”, “мігранти”. Кожний сектор має два протиспрямованих потоки: у нього та із нього. Потоки класифікуються за ознакою їх впливу на стан ринку праці і становище робочої сили на ньому: позитивні, негативні, нейтральні та двоякі. Схема потоків стосовно фіксованого ринку праці реально приймає спрощений вигляд: функціонують лише потоки щодо сектору “незайняті” (Сн), які в узагальненому вигляді виступають як вхідні і вихідні. 7. Сукупна оцінка вхідних потоків робочої сили свідчить, що сектор “незайняті” (Сн) на 58% формується за рахунок вивільнення зайнятих, на 17% за рахунок входження населення до складу сукупної робочої сили з поза її меж і на 25% за рахунок дії внутрішнього потоку сектора. Контингент сектору становить в середньому 12-15% від обсягу сектору “зайняті” (Сн). 8. За питомою вагою умовно-постійного контингенту сектору Сн домінують жінки (65–79%), особи робітничих професій (близько 50 %), за віком – особи від 30 до 50 років (68–71 %), за освітою – особи з базовою вищою (25–32%). 9. За результатами дослідження і оцінки впливу елементів ринку праці на обсяг та спрямованість потоків робочої сили на ньому сформульовано Закон ефекту інтенсивності руху робочої сили по потоках на ринку праці, зміст якого полягає у визначенні величини ефекту в умовах зростання або зниження основних елементів ринку праці, і який може використовуватися для здійснення вірогідних розрахунків і прогнозів. 10. Доцільно відмовитися від використання методології МОП щодо визначення безробіття через її неефективність, необ’єктивність і високовитратність для ринку праці України. Водночас налагодження системи реєстрації та обліку через державну службу зайнятості, поширення її на повний ринок праці дасть змогу зробити показник зареєстрованого безробіття ефективним і універсальним для ринку праці України. 11. Система показників виміру і оцінки потоків робочої сили має бути пристосованою до специфіки ведення обліку за показником зареєстрованого безробіття. Запропонований набір показників щодо такої системи підтвердив їх економічну значущість і змістовність. За умови поширення показника зареєстрованого безробіття на повний ринок праці з’явиться можливість здійснення комплексної оцінки ефективності руху робочої сили по потоках. 12. Для аналізу умовно-постійного контингенту сектору “незайняті” (Сн) доцільно застосовувати коефіцієнт стабільності, який може бути розкладений на два елементи: на постійну і умовну частки. Зміни коефіцієнта відповідають трьом періодам формування потоків на ринку праці, виявленим у ході аналізу. За виведеними формулами розрахунку обсягів потоків робочої сили і секторів на фіксованому ринку праці можна визначати обсяг будь-якого потоку або сектору в певному періоді через математичні перетворення. 13. Схильність української економіки до структурних зрушень спонукатиме постійно переглядати специфікацію моделі та числові оцінки параметрів, проте зазначена структура моделі може слугувати за базову. Вона дозволить управляти потоками робочої сили на ринку праці як складною динамічною системою з множиною факторів, що виявляються на різних етапах розвитку країни. |