У дисертації зроблено теоретичні узагальнення та запропоновано напрями вирішення науково-прикладної проблеми, яка потребує теоретико-методологічного та практичного обґрунтування для забезпечення вдосконалення галузевої структури виробництва в сільськогосподарських підприємствах з метою підвищення ефективності їх функціонування. Виконані дослідження уможливили наступні висновки. 1. Проведені трансформаційні перетворення в аграрному секторі не забезпечили досягнення очікуваних результатів. Сучасні агроформування перебувають у складному фінансовому становищі, структура їх виробництва недосконала. Тому важливого значення набуває комплекс організаційно-економічних змін у діяльності сільськогосподарських підприємств, спрямованих на її вдосконалення як передумову налагодження сталого розвитку агробізнесу. При цьому галузеву структуру виробництва в АПК слід розуміти як економічну категорію, що характеризує співвідношення обсягів виробництва певних видів продукції, кількісні та якісні параметри розміщення та взаємозв’язок між окремими галузями й підгалузями, які в сукупності формують систему сільськогосподарського виробництва певного підприємства. 2. Вирішення проблеми раціонального формування галузевої структури виробництва в агроформуваннях Івано-Франківської області передбачає детальне дослідження тенденцій змін у виробничій структурі та їх результативності впродовж дореформеного, реформеного та пореформеного періодів. На основі вивчених особливостей і детермінованих зв’язків обґрунтовано напрями вдосконалення функцій сільськогосподарських підприємств. 3. Визначальний вплив на оптимізацію виробничих параметрів в агроформуваннях має раціональна організація підготовчого етапу. З урахуванням її специфіки запропоновано організаційно-методичну систему заходів, елементи якої утворюють загальну послідовність формування ефективної галузевої структури виробництва. Для виявлення її результативності розроблено систему критеріїв оцінки досконалості виробничої структури, основою якої стала множинність цілей розвитку. Головні критерії – економічний (передбачає оцінку рівня впливу вдосконалення співвідношення галузей на показники економічної діяльності суб’єкта підприємництва), соціальний (визначає сукупність впливу досліджуваного явища на покращення соціальної ситуації на селі), екологічний (передбачає оцінку взаємозв’язку між оптимізацією структури виробництва та змінами у процесах природно-ресурсного відтворення), організаційно-технічний (визначає рівень досконалості співвідношення аграрних галузей в організаційному плані, зокрема ступінь впровадження новітніх технологій на підприємствах). Виявлено сукупність принципів і процедур цілісного механізму оптимізації галузевої структури виробництва, здатних забезпечити поліпшення економічної ситуації на мікро-, мезо- та макрорівнях. 4. Комплексне дослідження економічної ефективності розвитку виробничої структури, впливу рівня спеціалізації сільськогосподарських підприємств на результативність їх функціонування, залежності спеціалізації агроформувань від їх розміру з виокремленням причин і наслідків змін окремих параметрів уможливили обґрунтування методики вдосконалення галузевої структури виробництва підприємств, на основі виробничої структури як складної системи. 5. Сучасний етап розвитку рослинництва в агроформуваннях характеризується збільшенням обсягів виробництва та позитивними зрушеннями у його структурі. Досліджено особливості таких змін за природно-кліматичними територіями області, що сприяло визначенню комплексу факторів, які впливають на рентабельність виробництва окремих видів сільськогосподарської продукції на певних територіях. До найважливіших чинників належать: ґрунтові та природно-кліматичні, технологічні, організаційно-управлінські, ресурсні переваги господарств та спрямованість державної аграрної політики. Встановлено, що результативні показники виробництва продукції рослинництва вищі в порівнянні з тваринницькою. Аналіз розвитку галузі рослинництва в області дав можливість визначити низку потенційних резервів покращення ситуації, пов’язаних як із внутрішніми змінами в агроформуваннях, так і з підвищенням якості макросередовища в аграрній сфері. 6. Результат функціонування тваринництва в сільськогосподарських підприємствах засвідчує позитивну тенденцію змін в обсягах і структурі виробництва, проте результативність підгалузі залишається незадовільною. З метою вирішення цієї проблеми запропоновано дві групи способів її розв’язання: перша – пов’язана з підвищенням ефективності виробництва, друга – з державною підтримкою й регулюванням тваринництва. У цьому аспекті важлива оптимізація розмірів тваринницьких ферм регіону за чисельністю поголів’я: раціональні розміри обґрунтовано за основними видами сільськогосподарських тварин на основі вивчення залежності між їх кількістю та продуктивністю й результативністю діяльності агроформувань. 7. З метою забезпечення сталого розвитку сільськогосподарських підприємств, покращення економічних показників їх функціонування, запропоновано вдосконалення галузевої структури виробництва шляхом її оптимізації за допомогою розв’язання економіко-математичної задачі, що враховує економічні, соціальні й екологічні фактори та обмеження. У результаті визначено оптимальне поєднання різних видів продукції, що передбачається виробляти в агроформуваннях для налагодження їх прибуткового функціонування та сталого соціально-економічного розвитку сільської території. 8. На основі результатів оптимізації спрогнозовано розвиток типових господарств рівнинної та передгірської територій області. Внаслідок удосконалення виробничої структури, на підприємствах передбачено (до 2012 р.) підвищення рентабельності діяльності в середньому на 27 відсоткових пунктів; у т.ч. прибутковості виробництва продукції рослинництва – на 34 відсоткові пункти, а тваринництва – на 20 відсоткових пунктів. Актуальна є участь агроформувань у розвитку соціальної сфери на селі, що підтверджено досвідом передового підприємства регіону, яке має високі результативні показники функціонування. 9. Раціональна реалізація оптимізаційної моделі залежить від комплексу організаційно-управлінських чинників, які забезпечать процес удосконалення галузевої структури виробництва на сільськогосподарських підприємствах. З огляду на це, обґрунтовано організаційно-методичний механізм системної оптимізації виробничої структури. Його складові елементи розкривають сукупність необхідних передумов, заходів і наслідків процесу формування збалансованої галузевої структури. Його моніторинг обумовлений сегментом оптимізації моделі управління. Запропонований організаційно-економічний механізм удосконалення виробничої структури з усіма забезпечуючими чинниками – важлива передумова налагодження ефективного розвитку аграрного підприємництва. | 