У дисертації наведено теоретичне узагальнення і запропоновано нове вирішення наукової задачі, що полягає в дослідженні і розробці науково-методичних і практичних рекомендацій з удосконалення еклномічного аналізу та контролю якості продукції підприємств сільськогосподарської галузі. Результати досліджень дають можливість зробити ряд висновків: 1. Підхід до тлумачення якості безпосередньо спрямовує суспільний пошук способів впливу на її формування. Трактування економічного змісту поняття “якість продукції”, що існують в економічній літературі, є дискусійними. На основі детального вивчення змістового навантаження та взаємозв’язку категорій “суспільна споживча вартість”, “споживча цінність” й поняття “якість продукції” інтерпретовано останню як формуючу споживчу цінність продукції. Запропонований методологічний підхід дозволяє розглядати процес виробничо-збутової діяльності як націлений на створення певних визнаних цінностей і вигод для споживача та створює підстави для вирішення практичних питань розбудови сучасних механізмів управління якістю продукції. Аналіз офіційних даних Держкомстату України свідчить про нестійку динаміку рівня якості більшості видів реалізовуваної сільськогосподарської продукції й підтверджує низьку зацікавленість вітчизняних сільгоспвиробників у підвищенні вимог до якості. В зв’язку зі слабкістю ринкового механізму саморегулювання для здійснення позитивних зрушень у питанні забезпечення якості та безпеки продукції вітчизняної сільськогосподарської галузі необхідною умовою виступає розробка ефективних організаційно-економічних інструментів регулювання діяльності підприємств. 2. Забезпечення ефективного функціонування системи якості продукції на підприємстві передбачає активне використання засобів обліку, економічного контролю та аналізу як основних інструментів управління виробничим процесом. Як показали дослідження, можливості оперативного реагування та провадження систематичного контролю й аналізу формування якості виробленої продукції на сільськогосподарських підприємствах значно звужені через низький рівень інформаційного забезпечення. З метою налагодження внутрішньогосподарського оперативного обліку виробництва і реалізації продукції в розрізі її якісних категорій рекомендується розширити перелік відслідковуваних показників якості шляхом відповідного доповнення змісту первинних документів. Для відокремленого обліку готової продукції різних якісних категорій в облікових регістрах доцільно окремо групувати види продукції за каналами реалізації та категоріями якості. Здійснення обліку виходу й реалізації готової продукції за її якісними категоріями дозволяє диференційовано, залежно від результатів, нараховувати оплату праці працівникам, сприяє вдосконаленню обліку розрахунків з покупцями та замовниками, а також забезпечує необхідною оперативною інформацією керівників підрозділів. Рекомендовано також доповнити перелік статистичних форм звітності сільськогосподарських підприємств натуральними і вартісними показниками частки категорій якості товарної продукції, що забезпечить можливість централізованого впливу на хід розвитку процесу формування і збереження якості продукції галузі. 3. Важливим елементом управління якістю продукції є організація оперативного економічного контролю та аналізу рівня якості готової продукції. Запропонований алгоритм оперативного контролю та аналізу якості продукції галузей молочного скотарства та птахівництва включає щоденну фіксацію за окремими працівниками даних щодо якісних параметрів одержуваної продукції й витрат кормів з подальшим вивченням відповідності якісного виходу продукції понесеним витратам. Для забезпечення контролю якості реалізовуваної продукції та виконання планових договірних зобов’язань виробничими підрозділами рекомендовано до впровадження “Реєстри поточного контролю якості реалізованої продукції”. Розроблений порядок оперативного аналізу якості передбачає розраховувати відхилення реалізаційних цін та втрати (додаткову виручку) від реалізації молока за рахунок факторів жирності (білковості), гатункової структури; з ВРХ, реалізованої на м’ясо – за рахунок реалізації важковагового молодняка, дорослої худоби середньої вгодованності, нижче середньої, худої; з реалізації зерна пшениці – за рахунок І – VI класів його якості. За рахунок цих же факторів може бути проведений аналіз впливу якості на прибуток і рентабельність за підсумками року та за інші проміжки часу. 4. У процесі порівняльного аналізу проведених розрахунків встановлено, що оцінка ефективності сільськогосподарських галузей лише за показниками валового виходу продукції не є об’єктивною. Рекомендований алгоритм аналізу економічної ефективності досягнутого рівня якості продукції передбачає зміни величин валового прибутку, коефіцієнта валового прибутку, рентабельності виробництва досліджувати в залежності від формуючих їх факторів: фізичної маси продукції, витрат на 1 центнер, ціни реалізації 1 центнера та, у випадку встановлення залікової маси, – коефіцієнта заліковості реалізованої продукції. 5. Шляхом аналізу наявних тенденцій формування якості й економічної ефективності продукції сільськогосподарських підприємств на прикладі господарств Хмельницької області виділено фактори концентрації, інтенсифікації, спеціалізації та продуктивності праці як основні, що визначають рівень такого показника як вихід молочного жиру від корови. Доля якісних факторів зміни рентабельності виробництва галузі молочного скотарства склала 94,5%, в тому числі за рахунок якості молока рентабельність варіює на 33,06%, за рахунок частки товарного молока (спеціалізації) – на 29,17%. 6. Зміни в системі господарювання України вимагають першочергового вирішення завдань економічного контролю якості та безпеки продукції, вдосконалення діючої методики контролю. Дослідження вітчизняної законодавчо-нормативної бази в порівнянні з сучасними вимогами законодавчих актів, що регулюють реалізацію сільськогосподарської продукції на світовому ринку, дозволило виявити основні недоліки, обумовлені відсутністю чіткої законодавчої системи регламентації, відповідної умовам ринкового середовища, й зробити висновок про нагальну гостроту вирішення питання узгодження наявної вітчизняної нормативно-правової бази щодо гарантій якості та безпеки продукції галузі. На основі аналізу світової та вітчизняної практики сільськогосподарських підприємств рекомендовано централізовану форму побудови системи контролю якості продукції як таку, що надасть можливість: об’єктивно відслідковувати рівень якості реалізованої продукції сільськогосподарських підприємств, підвищити точність і надійність контролю; покращити організацію заготівель сільськогосподарської продукції; ліквідувати причини спорів між постачальниками та переробниками й впорядкувати організацію розрахунків між ними; сформувати єдиний банк даних щодо якості реалізовуваної продукції сільськогосподарських підприємств і на цій основі розширити межі управління в цій сфері.
7. Інтенсифікація виробництва в сучасних умовах конкуренції практично не можлива без постійного вдосконалення методів управління й пошуку резервів підвищення якості продукції. Вивчення практики підтверджує, що ефективні результати при цьому досягаються за умови чіткої організації внутрішньогосподарського контролю. Розроблена модель елементів системи економічного контролю якості продукції сільськогосподарських підприємств (етапи, напрямки) з урахуванням часового аспекту контролю грунтується на поєднанні засобів фактичного контролю та документальних методів. Для оформлення узагальнених результатів здійсненого контролю рекомендується заповнювати відомість запропонованої форми, яка слугуватиме інформаційним джерелом наступного аналізу руху продукції за якісними категоріями. З метою підвищення якості економічного контролю та його координації окреслено коло робіт з організації внутрішньогосподарського контролю відповідно до орієнтації на пріоритетність завдань попереднього і поточного контролю якості. | 