У дисертації, що є закінченою науковою роботою, на підставі виконаних автором досліджень, вирішено актуальне наукове завдання підвищення ефективності роботи вуглевидобувної промисловості на основі вдосконалення програм соціально-економічного розвитку. Основні наукові висновки, методичні положення і засоби їх реалізації, які розроблено автором і впроваджено в реальну економіку, полягають у такому: 1. Доведено, що недостатнє опрацювання теоретико-методичних підходів до формування програм соціально-економічного розвитку призводить до не оптимального використання державних коштів, до зростання соціальної напруженості на вуглепромислових територіях, зростанню збитку від виробничого травматизму. 2. Аргументовано, що розроблені теоретичні засади до формування програм соціально-економічного розвитку вугільної промисловості, які базуються на вивченні сукупності структурних елементів, системному підході, структуруванні соціально-економічних наслідків і заходів щодо стабілізації, використанні програмно-цільового методу планування, урахуванні домінуючих чинників, розвитку сутності понятійного апарату спрямовані на трансформування виробничо-економічної домінанти функціонування вугільної промисловості у соціально-економічну домінанту. 3. Огрунтовано, що досягнутий за рахунок реструктуризації ефект сьогодні вичерпано, в тому числі за причиною відсутності необхідного інвестування. Вихід з даної ситуації можливий за рахунок пошуку шляхів підвищення економічної ефективності виробництва. Тому промислова діяльність вугільних підприємств ефективна на підгрунті використання соціально-економічного підходу, який обов’язково вирішує екологічні проблеми, що пов’язані не тільки з раціональним природокористуванням, але і в значному ступені - з життедіяльністю людини та життезабезпеченням території. 4. Визначено, що вугільна промисловість зберігає специфічні властивості об'єкта з важкими, шкідливими й небезпечними умовами праці. Це визначає актуальність удосконалення системи соціального захисту 5. Існуючий механізм відшкодування заподіяного працівникам збитку не стимулює підприємства до зниження травматизму і професійної захворюваності працівників і зумовлює збільшення витрат Фонду соціального страхування. Перехід до страхових принципів на засадах обгрунтованих методичних положень з урахуванням тяжкості праці, які ураховуються в інтегральному коефіцієнті ризику втрати працездатності, реалізує пріоритет соціальних інтересів постраждалих працівників над економічними інтересами підприємств. Інтегральний коефіцієнт розраховується для конкретної шахти, групи шахт, галузі. 5. Виявлено, що найважливішими напрямами програм соціально-економічного розвитку у вугільній промисловості є вдосконалення: методичної бази розподілення коштів, що виділяються на ці цілі; економічної оцінки впливу наслідків промислової діяльності на соціальні процеси; моніторингу і діагностики соціальних процесів на шахтах. Дістала подальшого розвитку оптимізація системи управління фінансовими витратами і соціальними результатами соціальних проблем, яка базується на такому: використанні розробленої економіко-математичної моделі, що дозволяє комплексно враховувати основні соціально-економічні наслідки реструктуризації на вуглепромисловій території і мінімізувати бюджетні кошти на їх регулювання. 6. Інтеграція основних принципів соціальної відповідальності бізнесу і соціального партнерства дозволяє трансформувати систему соціального партнерства, в якій домінують соціально-трудові відносини, у соціально-економічну систему, основною метою розвитку якої є реалізація спільних комплексних стратегій взаємодії вугільних компаній з основними соціальними партнерами. На відміну від традиційної системи, в якій фундаментом соціального партнерства є «трикутник» соціального консенсусу, сторонами якого є працівник, працедавець і держава, система соціального партнерства припускає принципи корпоративної соціальної відповідальності, при цьому дана система стає системою «багатополюсною». Розроблено стратегії партнерства щодо всіх рівнів управління, механізм стратегічної взаємодії вугільних підприємств зі стратегічними партнерами. 7. Доведено, що ефективність реалізації програм соціально-економічного розвитку на місцевому, регіональному і державному рівнях базується на інформаційно-аналітичній системі соціально-економічного моніторингу наслідків реструктуризації вугільної галузі, як найважливішій складовій частині інтегрального соціально-екологічного моніторингу, включаючи методи кількісної і якісної оцінки компонент вектору соціальної незадоволеності населення на вуглепромисловій території. 8. Обгрунтовано високий рівень кореляційної залежності соціальних наслідків і надрокористування. Запропоновано авторську точку зору на визначення суті надрокористування, як суб'єкту «соціальної відповідальності бізнесу» за усунення довготривалих соціально-економічних і екологічних наслідків надрокористування, гарантування соціальної захищеності найманого персоналу і території на всіх стадіях «життєвого циклу» освоєння родовища корисних копалин. Доведено, що обґрунтовані в роботі пропозиції, висновки і рекомендації щодо удосконалення програм соціально-економічного розвитку спрямовані на підвищення ефективності роботи вугільної промисловості, зниження соціальної напруженості. | 