У висновках за предметом дослідження, відповідно до визначених завдань, з розглянутих у дисертації проблем висвітлені та обґрунтовані наступні основні положення, які можуть стати підґрунтям для подальших досліджень інституту понятих у кримінальному процесі і спрямовані на вдосконалення кримінально-процесуальної діяльності, пов’язаної з участю понятих. 1. Участь понятих на початкових періодах формування кримінального судочинства, починаючи з прийняття Соборного уложення 1648 року, слід розглядати як форму залучення народу до кримінального суду з метою надання “достойними людьми” допомоги слідчим та судовим органам у вирішенні покладених на них завдань, що на той період було доречним та виправданим. Однак, історико-соціальні зміни призвели до перегляду ролі інституту понятих у кримінальному процесі, який з ХVІІІ століття поступово трансформується у інститут забезпечення правдивості того, що відбувається на стадії дізнання та досудового слідства, недопущення зловживань та фальсифікацій доказів з боку посадових осіб, які здійснюють кримінальне судочинство. Таке розуміння ролі понятих відображало стійку недовіру суспільства до органів кримінального переслідування. Кримінально-процесуальне законодавство післяреволюційної радянської Росії, а потім і України, успадкувало такий підхід, однак на фоні масових порушень прав особи у кримінальному судочинстві радянської доби, роль інституту понятих звелася до виконання суто формальних вимог, які суттєво не впливали на результати розслідування та судового розгляду кримінальної справи. 2. Аналіз прогалин чинного КПК України, які визначають процесуальний статус понятого, дає підстави зробити висновок про наявність значних законодавчих пробілів у нормативно-правовому регулюванні залучення понятих до кримінального судочинства. Відсутність чітко законодавчо визначених вимог до особи понятого, переліку його прав, обов’язків та відповідальності як учасника кримінального процесу, процесуального порядку участі понятого в провадженні слідчої дії, гарантій особистої безпеки та правового захисту понятого в значній мірі ускладнює правозастосовчу діяльність органів досудового слідства в цій сфері. Таким чином, понятий перетворюється на стороннього спостерігача слідчої дії, який практично не має можливості (а досить часто і бажання) активно впливати на забезпечення об’єктивності результатів розслідування. 3. Кримінально-процесуальне законодавство України передбачає залучення понятих до провадження тих слідчих дій, які пов’язані з отриманням доказової інформації шляхом безпосереднього сприйняття слідчим та іншими учасниками ознак об’єктів та процесів, які мають доказове значення. При цьому функція понятих полягає у засвідченні правильності відображення слідчим вказаних ознак і процесів у протоколі слідчої дії. Виключення складають слідчі дії, які пов’язані з отриманням показань (допит, очна ставка), коли відповідність записів у протоколі засвідчує сам допитуваний. Таким чином, процесуальний порядок участі понятих у проведенні слідчої дії не передбачає їх активної участі у дослідженні обставин справи і зводиться до виконання засвідчувальної функції. 4. Залучення понятих до кримінального судочинства пов’язане з цілим комплексом проблем правового, організаційного та морально-етичного характеру. До найбільш суттєвих з них можна віднести: проблеми участі понятих під час провадження слідчих дій, пов’язаних з отриманням інформації, що складає банківську або державну таємницю; проблематичність залучення понятих під час проведення невідкладних слідчих дій в безлюдній місцевості, в умовах, небезпечних для життя чи здоров’я, чи в інших екстремальних умовах; проблеми забезпечення нерозголошення даних досудового слідства або обставин особистого життя, які стали відомі понятому в ході слідчої дії; питання правового захисту понятого, забезпечення його безпеки, відшкодування витрат, пов’язаних з його участю у слідчій дії. 5. Аналіз судово-слідчої практики, результатів анкетного опитування працівників судових та правоохоронних органів свідчить про те, що існування інституту понятих як засобу громадського контролю за кримінальним судочинством, що забезпечує достовірність отриманих доказів та виключає умови для можливих фальсифікацій під час доказування, не виправдовує себе ні з теоретичної, ні з практичної точок зору. Необхідність формального виконання вимог ст.127 КПК України за певних обставин штовхає органи розслідування на різноманітні порушення, залучення в якості понятих осіб із сумнівною репутацією. Факт існування інституту понятих відображає стійку недовіру з боку законодавця до органів дізнання та досудового слідства, не сприяє вирішенню завдань кримінального судочинства, шкодить авторитету правоохоронних органів. 6. Обґрунтовується позиція, відповідно до якої реформування інституту понятих у кримінальному судочинстві повинно здійснюватись з урахуванням наступних факторів: історичного – інститут понятих є архаїчним явищем кримінального процесу України; економічного – залучення понятих передбачає оплату їх праці та відшкодування витрат з їх участі у процесуальних діях; соціального – зростання рівня злочинності, соціальна напруженість, правова нестабільність, падіння авторитету правоохоронних органів, правовий нігілізм не сприяє наданню громадянами добровільної допомоги в розслідуванні злочинів; психологічного – можливе відчуття страху помсти, жорстокість вчиненого злочину, небажання бути присутнім на місці проведення слідчої дії часто стають мотивами відмови громадян від участі у слідчій дії в якості понятого; інформаційно-технічного – сучасний стан розвитку науки і техніки дає можливість повної та надійної фіксації ходу та результатів слідчої дії технічними засобами; організаційного – залучення понятих під час проведення слідчих дій в безлюдній, віддаленій місцевості або у нічний час, чи за інших несприятливих умов може вкрай ускладнити виконання покладених на органи досудового слідства завдань. 7. На основі вивчення кримінального судочинства держав англосаксонської та континентальної систем права (США та Англія, Німеччина та Франція) робиться висновок про те, що у кримінально-процесуальних законодавствах демократичних країн відсутній інститут понятих, або ж він має дуже обмежене застосування. Вказаний досвід може бути використаний в процесі реформування інституту понятих у кримінальному процесі України. 8. На сучасному етапі розвитку правової системи України існують всі передумови для відмови від обов’язкової участі понятих у кримінальному судочинстві. Поняті, виконуючи у кримінальному процесі виключно посвідчувальну функцію, не беруть безпосередньої участі у процесі доказування, а сама їх присутність під час провадження слідчої дії не в змозі забезпечити дотримання процесуальної форми. 9. Визначено, що в якості додаткових процесуальних гарантій забезпечення повноти, всебічності та об’єктивності розслідування, дотримання прав та законних інтересів суб’єктів кримінального судочинства у разі відмови від інституту понятих можуть виступати наступні: участь у провадженні слідчої дії зацікавлених у результатах вирішення справи осіб (потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач, їх представники, захисник тощо); повна фіксація ходу та результатів процесуальної дії технічними засобами; наявність дієвої системи прокурорського нагляду, відомчого та судового контролю за законністю на стадії досудового розслідування; стадійність кримінального процесу України, яка передбачає можливість перевірки та перегляду висновків, що зроблені по справі на попередніх стадіях. |
