Анотація до роботи:

Попова Н. О. Участь інтелігенції у реалізації українського національного проекту в 50 – 70-х рр. ХІХ ст. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук зі спеціальності 07.00.01 – історія України. – Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького. – Черкаси, 2006.

У дисертації вперше комплексно досліджено участь інтелігенції у реалізації українського національного проекту в 50 – 70-х рр. ХІХ ст. Розкрито головні завдання, цілі та методи націотворчої діяльності інтелігенції. Зокрема, простежено погляди українофілів на федералізм та самостійність як кінцеву мету реалізації українського національного проекту.

Досліджено основні теоретичні аспекти формування національної самосвідомості української спільноти. Висвітлено участь інтелігенції у формуванні національної мови, релігії, культу народного героя, історії та міфології як основних компонентів національної ідентичності.

Доведено, що культурницька діяльність української інтелігенції в третій чверті ХІХ ст. мала політичну спрямованість

У результаті проведеного наукового дослідження автор виносить на захист наступні висновки та положення :

1. Аналіз стану наукового опрацювання обраної для дослідження теми, її джерельної бази засвідчив, що вона поки не стала предметом спеціального історичного дослідження, а опрацьовані документи та матеріали дозволяють вповні вирішити дослідницькі завдання, реалізувати поставлену мету.

2. Студіювання різноманітних джерел свідчить, що державницькі устремління тогочасної наддніпрянської інтелігенції базувалися на створені „вільної козацько-мужицької” держави в етнографічних кордонах українства або ж на досягненні тих автономних прав і особливого управління, що їх мала Україна в Російській державі за часів Гетьманщини. Однак, ці державницькі аспірації не були політично задекларованими, а навпаки мали латентний характер, що обумовлювалося рядом об’єктивних причин: репресивна політика російського уряду щодо націотворчої діяльності інтелігенції, відсутність у тогочасній Україні „громадянського суспільства”, яке здатне було б сприймати та реалізовувати державно-самостійницькі прагнення, вироблені інтелігенцією.

3. Національно мисляча інтелігенція, зрозумівши не реалістичність досягнення державної самостійності в означений період, взялася за культивування автономістсько-федеративної ідеї, яка мала слугувати перехідним етапом у процесі реалізації самостійницьких прагнень. Особливе місце в цьому контексті посідала ідея створення слов’янського союзу на конфедеративній основі, який передбачав самостійність та рівноправність для всіх його членів. Такий союз, на думку тогочасної наддніпрянської інтелігенції, був би найкращою формою державного устрою для слов’янських народів у подальшому створенні ними окремих незалежних держав.

4. Наддніпрянська інтелігенція у процесі реалізації українського національного проекту обґрунтувала необхідність єднання українського народу та українських етнічних земель. Вона вважала, що до єдиного духовного, культурного, наукового, а пізніше й політичного українського простору обов’язково мають бути залучені Наддніпрянщина, Галичина, Буковина та Закарпаття. Через культурні та організаційні зв’язки українців Сходу і Заходу відбувалося формування поняття єдиного великого українського народу, єдиної культури, спільного історичного кореня й Батьківщини. У структурах свідомості українців відбувалося закріплення ідеї цілісності українського життя, його самодостатності, окремішності від російського та польського культурного простору.

5. Виходячи з тогочасних суспільно-політичних умов, коли відкрита політична діяльність української інтелігенції була не можливою, вона обрала культурницький шлях дії, який був як єдино можливим, так і необхідним для підняття рівня національної ідентичності українського народу.

6. Культурницька діяльність наддніпрянської інтелігенції в третій чверті ХІХ ст. мала політичну спрямованість, оскільки доведення тогочасною інтелігенцією окремішності та самобутності українського народу, який має власну територію, мову, історію, ставило під сумнів ідентифікаційну основу, на якій трималася існуюча влада, її символи і цінності, які вона використовувала для створення імперського національного проекту.

Публікації автора:

1. Попова Н. О. Проблеми стосовно залучення селянства до реалізації українського національного проекту: рецепція інтелігенції в третій чверті ХІХ ст. // Український селянин: Зб. наук. праць. Черкаси, 2004. Вип. 8. С. 101 – 104.

2. Попова Н. О. Українська інтелігенція третьої чверті ХІХ ст. про сутність та шляхи реалізації українського національного проекту // Вісник Черкаського національного університету. Серія: Історичні науки. Черкаси, 2005. Вип. 66. С. 63 – 66.

3. Попова Н. О. Ідея слов’янської федерації у контексті українського націотворення в третій чверті ХІХ ст. // Вісник Черкаського національного університету. Серія: Історичні науки. – Черкаси, 2005. Вип. 80. – С. 122 – 132.

4. Попова Н. О. Соціальний портрет української інтелігенції третьої чверті ХІХ ст. через призму біографічних досліджень (на прикладі життєвого шляху О. Русова) // Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія: Історія. – Тернопіль, 2005. – Вип. 2. – С. 77 – 80.

5. Попова Н. О. Погляди М. Драгоманова на реалізацію українського національного проекту // Чотирнадцята наукова сесія Наукового товариства імені Т. Шевченка у Черкасах. – 2003. – Вип. 4. – С. 10 – 12.

6. Попова Н. О. Погляди інтелігенції на роль релігії та церкви в контексті українського націотворення в третій чверті ХІХ ст. // Історія релігій в Україні: Науковий щорічник. Кн. 2. Львів, 2005. – С. 214 – 220.

7. Попова Н.О. Т. Шевченко та український національний проект: рецепція М. Драгоманова // Наукові праці Кам’янець – Подільського державного університету: Філологічні науки. – Кам’янець-Подільський, 2005. – Вип. 9.: За Матеріалами Міжнародної конференції, присвяченої 190-й річниці з дня народження Т. Г. Шевченка (17 – 19 травня 2004 року). – С. 40 – 44.

8. Попова Н. О. Православна церква та процес українського націотворення в третій чверті ХІХ ст. // Православ’я – наука – суспільство: проблеми взаємодії: Матеріали Другої Всеукраїнської науково-практичної конференції. – Черкаси: ЧНУ, 2004. – С. 36 – 38.

9. Попова Н.О. Соборницькі прагнення наддніпрянської інтелігенції в третій чверті ХІХ ст. // Соборна Україна: історична ретроспектива: Збірник наукових статей. – Вип.4. – Т. 2. – Черкаси, 2006. – С. 83 – 85.