1. У дисертаційній роботі на підставі даних клініко-психопатологічного, експериментально-психологічного досліджень, а також статистичного аналізу динаміки клінічної картини посттравматичних стресових розладів (ПТСР) на етапах дебюту, в розгорнутій картині та стадії клінічного ускладнення – стійких змін особистості після перенесеного катастрофічного переживання (СЗОППКП), виділено та детально описано типи дебютів і клінічні варіанти зазначених порушень; запропоновано критерії диференціальної діагностики; обґрунтовано основні принципи профілактики зазначених хворобливих станів. 2. Виділено, з урахуванням домінування в клінічній картині ПТСР симптомів “занурення” в травматичне переживання, “уникнення” явищ, що асоціюються зі стресогенною ситуацією або “аморфних” проявів психомоторного збудження, наступні варіанти клінічного перебігу посттравматичного стресового розладу (ПТСР): астенодепресивний - у 36,2% таких хворих; паранойяльний - у 23,4%; ананкастичий – у 12,8%; істероіпохондричний – у 11,7%; змішаний – в 15,9% випадків даного розладу. На підставі комплексного клініко-статистичного дослідження запропоновано диференціально-діагностичні критерії клінічних варіантів ПТСР. 3. Виділено наступні типи дебюту ПТСР: астенічний – у 39,3% випадків, тривожний - 20,2%, ананкастичний - 10,6%, істеричний - 9,6% та змішаний - 20,2%. Описано клінічні особливості кожного типу дебюту, які достовірно відрізняють їх між собою, що дає можливість проводити диференціальну діагностику між даними типами. 4. Встановлено статистично достовірну кореляцію між певними типами дебюту та клінічними варіантами перебігу ПТСР. Так, астенічний тип дебюту частіше зумовлює розвиток астенодепресивного варіанту перебігу ПТСР, тривожний тип дебюту зазвичай передує паранойяльному варіанту розладу, ананкастичний тип дебюту переважно призводить до ананкастичного варіанту, а істеричний тип дебюту - до істероіпохондричного клінічного варіанту ПТСР. 5. Серед комплексу факторів, які сприяють виникненню ПТСР, одну з провідних позицій займають виражені акцентуації характеру, що виявляються у 88,3% таких хворих. Найбільш частими з них є тривожний, застрягаючий, педантичний, демонстративний та збудливий типи. Характер психічної травми і специфіка стресу зумовлюють інтенсивність проявів ПТСР, а тип особистісної акцентуації – вибіркову чутливість та особливості клінічного оформлення психічного розладу. Тривожний тип акцентуації зазвичай передує астенодепресивному варіанту ПТСР, застрягаючий тип - паранойяльному варіанту хвороби, педантичний тип - ананкастичному варіанту, демонстративний тип – істероіпохондричному варіанту, збудливий тип акцентуації частіше виявляється у пацієнтів зі змішаним клінічним варіантом ПТСР. 6. У випадку несприятливого перебігу ПТСР, майже у третини пацієнтів розвиваються СЗОППКП, які мають такі клінічно окреслені типи перебігу: емоційно-нестійкий, паранойяльний, істеричний та обсесивно-фобічний. Відмічено певний взаємозв’язок між цими типами та клінічними варіантами перебігу ПТСР. 7. Наявність вищезазначених типів вираженої акцентуації особистості у представників професій, пов’язаних із перебуванням в екстремальних ситуаціях та осіб, які випадково опинились в катастрофічній ситуації, слід вважати критерієм ризику виникнення ПТСР, що необхідно враховувати при профвідборі та проведенні первинної психопрофілактики. Рання диференціальна діагностика на етапі дебюту та встановлення клінічного прогнозу ПТСР за розробленими в дисертації критеріями його клінічних варіантів сприятиме розробці оптимальних комплексів лікування і заходів щодо вторинної та третинної профілактики, зокрема при формуванні СЗОППКП та їхніх негативних соціальних наслідків, а також вирішенню експертних питань. |