Творчість Т. Копистинського як конкретно-історичної мистецької постаті увібрала в себе яскраві мистецькі характеристики свого часу та геокультурного середовища. Еволюція його творчих пошуків співвідносилася із загальними тенденціями розвитку західноукраїнського образотворчого мистецтва др. пол. ХІХ — поч. ХХ ст. Ранньому етапові формування творчої особистості Т. Копистинського притаманне поняття „національна ідея”, що було зумовлене ознайомленням широких кіл громадськості з творами українських літераторів, істориків, етнографів, зближенням з діяльністю інтелектуалів Наддніпрянщини. На наступному щаблі професійного зростання Т. Копистинського простежується конкретизація авторської стратегії, спричинена новими художньо-естетичними орієнтирами: розвитком традицій національної мистецької школи, створенням самобутнього мистецького осередку. Зміна загального характеру мистецької активності відобразилася на його творчості. Наприкін. ХІХ ст. у творах художника намітилося поглиблення змістової наповненості. Як показало дослідження, творча діяльність Т. Копистинського була тісно пов’язана з культурними процесами на західних землях України др. пол. ХІХ — поч. ХХ ст. Зацікавлення історією та культурою народу, яке прийшло з поширенням нової української ідеології, посилене співпрацею з провідними діячами Галичини, вплинуло на усвідомлення художником проблеми суспільної функції мистецтва, що на зламі століть зумовило еволюцію його мислення в національно-політичній площині. Дослідження підтвердило, що Т. Копистинський і художники його кола, усвідомлюючи свою роль у збереженні і пропагуванні мистецьких традицій, при створенні картин надавали перевагу національній тематиці. Порушуючи актуальні проблеми часу, звертаючись до різних тем з життя народу, розширюючи жанрову структуру живопису, митці підготували ґрунт для трансформування нових тенденцій європейського малярства на національну основу. Тяжіючи до розкриття індивідуального бачення нових суспільних явищ, вони створили розгалужену систему поглядів. Своєю творчістю Т. Копистинський долучив до цих колективних зусиль належний пафос та естетичну проблематику. З’ясовано, що суспільний рух активізував усі сфери національного життя, вплинув на формування інспіраційної платформи творчості Т. Копистинського. Прогресивні ідеї, що живили середовище, в якому жив і працював художник, спрямовували його мистецькі пошуки в річище актуальних проблем часу, а відтак на трактування образотворчого мистецтва як невід’ємної частини національної культури, якому належить відіграти помітну роль у державотворчих процесах. Його творча діяльність була самостійною складовою тогочасного суспільного життя, значення якої посилювала його активна участь у громадському житті. Комплексний аналіз мистецької спадщини Т. Копистинського переконливо доводить, що її самобутність зумовлена зацікавленням внутрішнім світом особистості, духовною наповненістю її життя. У портретах великого значення художник надає розкриттю морально-етичних критеріїв і суспільної функції людини. У побутовому жанрі митець звертається до різних аспектів життя селян. Він бачить їх знедоленими, але духовно багатими людьми. Домінування у всіх жанрах національного духовно-цілісного спрямування спричинилося до появи тісного зв’язку між жанрами, який простежується в образно-художньому вирішенні творів. Його творам притаманні продумана композиція і сумлінне виконання. Вивчення монументального живопису та іконопису Т. Копистинського засвідчує тяжіння художника до зв’язку сакрального мистецтва з реальним світом. При створенні ікон він активно використовує свій досвід у станковому малярстві. В іконах простежується прагнення митця втілити в образах святих народні типи. Їм притаманне впровадження у композицію елементів, узятих безпосередньо з життя та побуту галицьких селян, а також місцевих краєвидів. Зміни у виражальних засобах не позначилися на обрядово-ритуальній функції ікони, на її змісті та сюжеті. Глибока обізнаність з життям і побутом українського народу, з проблемами суспільства, яку Т. Копистинський проявив у станковому живописі, а також у численних ескізах, відкривала йому широкі горизонти у графіці. Точна оцінка суспільних явищ із збереженням ясності ситуації за умови використання складних багатозначних образів простежується в карикатурі, при виконанні ним заставок для періодичних видань та при ілюструванні літературних творів. Цикли ілюстрацій Т. Копистинського створені з використанням багатих поетико-філософських ресурсів художника. Вивчення різних граней творчості Т. Копистинського дає можливість увиразнити контекстуальність його мистецтва щодо української художньої традиції та естетичних ідей часу. Наші висновки можна звести до таких узагальнень: — Т. Копистинський увібрав у себе пафос пошуку західноукраїнськими митцями вагомих точок опори для розбудови повноцінного організму національної культури в мистецьких традиціях українського народу. — Широка естетична платформа пов’язала між собою усі види та жанри творчості Т. Копистинського, в яких він працював, узгодила живописно-композиційні інваріанти по усій вертикалі його творчого досвіду. — Еволюція творчості Т. Копистинського синхронізувалася із шляхом українського мистецтва від романтизму до раннього модерну в збагаченні його тематичного діапазону і художньо-образної системи. — За масштабом розширення жанрово-тематичного репертуару національної художньої класики та програмною спрямованістю постать Т. Копистинського є однією з ключових у контексті українського образотворчого мистецтва др. пол. ХІХ — поч. ХХ ст. | 