Постать Марії Михайлівни Цуканової нерозривно пов’язана з ХХ століттям. Вона стала свідком революції 1917 року, українського відродження, голодомору, репресій, ІІ світової війни, еміграції українців спочатку до Європи, а згодом до Аргентини та Америки, репатріації, уважно слідкувала за процесами розпаду Радянського Союзу та утворення Української незалежної держави. Долаючи послані долею випробування, вона шукала відповіді на життєво важливі питання. Те, що В.Винниченко називає М.Цуканову в листах не лише „колегою”, а й „товаришем у шуканні”, свідчить, що вона не припиняла своїх пошуків і в найскладніші періоди, а, ознайомившись із драмою „Завтра знову зійде сонце” та спогадами авторки, переконуємось, що цей процес тривав до останніх днів її життя. Трагічні й вирішальні моменти історії, свідком яких стала письменниця, віддзеркалились перш за все в її новелах та оповіданнях, різних як за часом написання, так і за проблемно-тематичною спрямованістю. Твори малої прози М. Цуканової, кожен з яких постає як спроба осмислення авторкою актуального на певному життєвому етапі явища, об’єднуються рядом мотивів, а саме: самотності, гріха, жертовності, долі (фатуму, талану), дороги (шляху, подорожі, мандрів), смерті, злочину та покарання тощо. Вони не лише повторюються, варіюються і перегукуються між собою, а й взаємно обумовлюють один одного. Таким чином, сукупність зазначених мотивів у поєднанні з іншими формально-змістовими елементами відтворює поліфонічну картину художнього світу новел та оповідань авторки, сповнених гуманістичного пафосу, віри в людину. Втіленням прагнення письменниці віднайти саме ту жанрову форму, яка вповні відповідатиме авторському задуму, постають повісті М. Цуканової. В „Їхній таємниці” та „На грані двох світів” виявляються класичні жанрові ознаки повісті, а саме: показ певної людської долі, взаємин героя з навколишньою дійсністю, побудова сюжету на одному або кількох конфліктах, змалювання декількох подій, об’єднаних навколо центрального персонажа, відведення значної ролі образу автора або оповідача, відсутність панорамності зображення, яка компенсується наявністю у творі відчутних тенденцій окресленої епохи, помірна описовість поєднуються з рядом наджанрових ознак. Зокрема, посилена увага до внутрішнього світу героїв, який часто зазнає впливу різних соціальних факторів (у процесі формування особистості, при самоаналізі), введення в тканину твору відкритих роздумів філософського наповнення, зіставлення різних світоглядних концепцій, наявність недомовленості, тісно пов’язаної з мотивом розкриття таємниці, використання нетрадиційних, іноді казкових та фантастичних прийомів. Таким чином, у названих творах спостерігається взаємодія елементів кількох різновидів повісті: соціально-побутової, психологічної та детективної („Їхня таємниця (записки митця)”), фантастичної, психологічної, пригодницької та філософської („На грані двох світів”). Драматичність і динамічність подій, що вирували навколо письменниці, та можливість осмислення актуальних питань у діалогічно-дискусійній формі зумовили появу в доробку М. Цуканової драматичних творів, які репрезентують різні періоди творчого шляху авторки. Саме при вирішенні широкого кола проблем, які торкаються індивідуально-особистісного та соціального рівнів людського життя проступає одна з основних рис творчості М. Цуканової: авторка уникає категоричності, повної завершеності (для низки творів письменниці характерний відкритий фінал), залишаючи, таким чином, за читачем право на власний висновок. Підтвердженням тому, що в даному аспекті М.Цуканова залишається вірною собі до кінця, можуть слугувати і її спогади, орієнтовані на об’єктивність, достовірність в зображенні як особистісних фактів, так і рис епохи. „Мої спогади” постають як своєрідний підсумок творчих пошуків авторки. Зосереджуючи основну увагу на подіях власного життя, письменниця не лише подає їх в органічній єдності зі значними історичними реаліями першої половини ХХ століття, а й прагне простежити еволюційні зміни як на рівні мікросвіту людини, так і на рівні суспільства, нації. Таке поєднання індивідуального та загального обумовило форму твору – спогади з чітко вираженими автобіографічними елементами – і дозволило авторці, з одного боку, донести до читача власну світоглядну концепцію, з іншого, – долучитись до процесу зменшення „білих плям” в українській історії та культурі. Поза всяким сумнівом, М.Цуканова належить до тих українських письменників, які мають право посісти своє місце в історії української літератури ХХ століття, бо своєю творчістю забезпечували цілісність літературного процесу у період ІІ світової війни та в подальші десятиліття. Результати дослідження викладені в таких публікаціях: Гавриш І. Проблема морального вибору в новелі “Дощ іде” Марії Цуканової // Вісник Харківського національного університету ім. В.Н.Каразіна. Філологічні дослідження тексту – Х., 2003. – № 583. – С. 88-91. Гавриш І. Романтичні елементи у повісті Марії Цуканової “На грані двох світів” // Вісник Харківського національного університету ім. В.Н.Каразіна. – Х., 2003. – № 607. – С.137-140. Гавриш І. Категорія долі в оповіданні „Сторінка одного життя” Марії Цуканової // Вісник Харківського національного університету ім. В.Н.Каразіна. – Х., 2004. – № 632. – С.293-297. Гавриш І. Становлення творчої особистості у повісті М.Цуканової „Їхня таємниця” // Вісник Харківського національного університету ім. В.Н.Каразіна. – Х., 2005. – № 647. – С. 112-117. Гавриш І. Марія Цуканова: штрихи до портрета. (До 100-річчя з дня народження письменниці) // Збірник Харківського історико-філологічного товариства. – Х., 2005. – Т. 11. – С. 115-123. Гавриш І. Характери та мотиви у драмі-дискусії „Проліски” Марії Цуканової // Сучасні проблеми мовознавства та літературознавства. – Вип. 9: Українська література в загальноєвропейському контексті. – Ужгород: Госпрозрахунковий редакційно-видавничий відділ управління у справах преси та інформації, 2005. – С. 87-92. Гавриш І. Війна в новелістиці Марії Цуканової // Вісник Міжнародного слов’янського університету. – Х., 2003. – № 2. – Т. VI. – С. 49-52.
|
