Анотація до роботи:

Вівчарик Н.М. Творчість Григора Лужницького в контексті львівської групи християнських письменників “Лоґос”. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук зі спеціальності 10.01.01 – українська література. – Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника, Івано-Франківськ, 2004.

У дисертації досліджено творчість Григора Лужницького крізь призму ідейно-естетичних засад діяльності письменників львівського літературного угруповання “Лоґос” (1922-1939). Зроблено спробу комплексного аналізу прозової, драматичної та поетичної спадщини письменника з метою докладного й усебічного вивчення та інтерпретації його художніх творів. При цьому окреслено місце Григора Лужницького в угрупованні, до якого він належав, а також роль “Лоґосу” в загальноукраїнському історико-літературному процесі 20-30^-х років ХХ століття. Розглянуто естетичні, релігійні та національні принципи, які стали підґрунтям діяльності “лоґосівця”. Вивчено витоки художнього мислення Григора Лужницького, що беруть свій початок від художніх і християнських традицій “Руської Трійці”, “Митуси”, простежено тяглість поколінь (“Руська Трійця” – “Лоґос”, “Митуса” – “Лоґос”), західноєвропейські віяння. Доведено вплив В’ячеслава Липинського на світоглядно-філософську основу угруповання та письменника, що найвиразніше проявляється в його історичних повістях (“Багряний хрест”, “Чорна ігуменя”), драмах (“Дума про Нечая”, “Лицарі ночі”). Визначено “ділову” концепцію розбудови держави, яку пропонує письменник (повісті “Сім золотих чаш”, “Замок янгола смерті”). В її основі світоглядні та патріотичні константи “лоґосівця”.

У роботі аналізується розмаїття жанрових форм і різновидів: новели (“Світ Романа Тронського”, “Дитина”), містерії (“Голгота – Страсті, Смерть і Воскресіння Господа нашого Ісуса Христа”, “Посол до Бога”), детективу (“Замок янгола смерті”, “0-313”), їх поетикальні ознаки. З’ясовано семантику кольору, яка відіграє чималу роль як у поетичних текстах, так і в малій прозі (збірки “Вечірні смутки”, “Чорний сніг”). Увагу звернено на асоціативне розгортання сюжету, ліризацію оповіді та пуанти, які акумулюють проблеми філософського плану (“Сон”, “Цвіти”).