Кеба Олександр Володимирович. Творчість А.П.Платонова в контексті світової літератури XX ст.: дисертація д-ра філол. наук: 10.01.02 ; 10.01.05 / НАН України; Інститут літератури ім. Т.Г.Шевченка. - К., 2003.
Анотація до роботи:
Кеба О. В. Творчість А. П. Платонова в контексті світової літератури ХХ ст. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філологічних наук за спеціальностями 10.01.02 – російська література; 10.01.05 – порівняльне літературознавство. – Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України. – Київ, 2003.
У дисертації творчість А. П. Платонова вперше розглянуто в контексті новітньої світової літератури і на тлі філософсько-естетичної думки кінця ХІХ – першої половини ХХ ст. Визначено, у який спосіб Платонов інкорпорує у свої твори ідеї О. Шпенглера, А. Бергсона, Ф. Ніцше, французьких письменників-екзистенціалістів. Проведено зіставний аналіз творів А. П. Платонова, Дж. Джойса, Ф. Кафки, К. Чапека, У. Ґолдінга, М. Хвильового. З’ясовано, що типологічні паралелі між ними зумовлюються спільною модерністською установкою – “епістемологічною непевністю” митців щодо сутності буття і людини. Засвідчено спорідненість поетик досліджуваних авторів. Виявлено суголосність в принципах характерології (індетермінізм поведінки героїв, відсутність традиційних засобів характеризації, домінування символіко-міфологічного й хронотопного психологізму), особливостях сюжетно-композиційної організації творів (ослабленість дії, мотивний принцип оповіді, ускладненість хронотопу), підвищеній ролі словесно-семантичного наповнення тексту. В контексті жанрових тенденцій новітньої літератури охарактеризовано специфічну рису творів Платонова – філософську метажанровість з властивим їй поєднанням ознак утопії та антиутопії, міфу і лірики, меніппеї і притчі.
Своєрідність художнього світу Андрія Платонова досліджено в дисертації шляхом аналізу глибоко вкоріненої в нього філософсько-гносеологічної домінанти, вираженої у формулі письменника “пошуки змісту окремого і загального існування”. Накладаючись на специфічний об’єкт інтересу Платонова, яким є свідомість людини в екзистенційному сприйнятті світу, ця домінанта виступає основоположним чинником жанрово-стильового новаторства.
Для виявлення джерел формування світоглядних пріоритетів Платонова і специфічних рис його художньої філософії здійснено їх зіставлення з найхарактернішими явищами західноєвропейської і російської філософсько-естетичної думки кінця ХІХ - початку ХХ сторіччя. Зокрема, засвідчено особливу значущість зв’язків Платонова з “філософією життя”, представленою концепціями О. Шпенглера, А. Бергсона, Ф. Ніцше. Головне, що зближує Платонова з ними, – це розуміння життя як універсального, всеосяжного феномена, уявлення про його самоцінність, “первинність” і нескінченне розмаїття. Переконання в необхідності осягати життя не “чистим” розумом, але шляхом “вживання”, “співбоління”, “сердечної прихильності” ріднить Платонова з уявленнями Шпенглера про “органічне життя”, з ідеєю Бергсона про “симпатію” як засіб злиття суб’єкта й об’єкта в процесі пізнання. Водночас, порівняльний аналіз поглядів Платонова і “філософів життя” показує, що він самостійно, на основі особистого духовно-творчого досвіду формував свою власну “ідею життя”, свою власну філософію споконвічної правоти і парадоксальної мінливості життя – “вільної речі”, за його ж визначенням.
Якщо при зіставленні з різними західноєвропейськими варіантами “філософії життя” дає про себе знати власне рецептивний характер контактів Платонова з новітніми філософсько-естетичними системами, то зв’язки письменника з філософією і літературою екзистенціалізму виявлені переважно на рівні типологічних сходжень. Вирізняючись винятковим багатством і розмаїттям як у царині проблематики, так і у сфері поетики Платонова, ці сходження зумовлені драматично-напруженим переживанням його героями свого буття-Екзистенції. В художньому плані “переживання” реальності виражається в наскрізному метаконфлікті у творчості письменника, сутність якого полягає в розриві між буттям і свідомістю, конечністю й самотністю людського існування, у невідповідності думки і світу, неадекватності людини й інших форм органічного життя. Однак, на відміну від представників західноєвропейського екзистенціалізму (Камю, Сартра), Платонов у своїй філософії існування не дає “остаточних” відповідей на проблеми екзистенціального буття. За Платоновим, людське існування важке, але аж ніяк не безглузде. Якщо істину життя і не можна збагнути “чистим” розумом, то до неї можна “допрацюватися”, використовуючи всі людські можливості.
Дослідження проблеми платоновського художнього методу привело до висновку, що за ним неможливо закріпити якусь одну дефініцію. У Платонова простежуються елементи сюрреалізму, експресіонізму, фантастичного реалізму, але жоден з них не має значення домінуючого і всепроникаючого первня в його художній системі. Водночас можна стверджувати, що в основних своїх творах – романах “Чевенгур”, “Щаслива Москва”, повістях “Котлован”, “Джан”, оповіданнях “Сміттєвий вітер”, “Неживий ворог” – письменник відходить від мімезисно-детерміністської естетики. Зіставлення прози Платонова з романами Джойса і Кафки показало, що спільною засадною рисою художніх концепцій цих авторів є пізнавальний релятивізм (“епістемологічна непевність”), уявлення про “неясність” світу і людини, відсутність однозначних відповідей на фундаментальні питання всесвітнього і людського буття: у чому сенс життя? що таке істина? чим є людина і в чому її призначення?
Типологічний аналіз поетики автора “Чевенгура” і поетик Джойса і Кафки дозволив, з одного боку, з’ясувати найважливіші особливості платоновських художньо-естетичних принципів, які стосуються структури образу персонажа, поетики хронотопа, типології мотивів, специфіки міфологізму тощо. З іншого боку, це дало змогу вкотре переконатися, що погляди на модернізм як негативне мистецьке явище непродуктивні, оскільки його метою є відтворення різноманіття й непередбачуваності життя, невичерпності й мінливості людини. Остання в модерністській літературі постає не так соціальним чи навіть психологічним типом, як універсальним феноменом, причетним до кардинальних проблем буття. Саме тут – джерело й мета формальних пошуків, передумова й причина оновлення всієї системи зображально-виражальних засобів. Модернізм у його “високому”, класичному варіанті, до якого (що й засвідчує дане дослідження) належить значною своєю частиною і творчість Платонова, не тільки не заперечує етичних цінностей і необхідності пошуку істини й ідеалу, але знаменує проникнення в найскладніші, глибинні сфери людського існування.
У творчості Платонова, Джойса, Кафки знаходить художнє втілення особливий тип умовно-символічної картини світу, в якій “розуподібнення під життя” не є значущим і принциповим. Сфера “сутності”, будучи первинною стосовно сфери “явища”, виступає фактором “ускладнення” форми. Цілком адекватною такій картині світу є індетерміністська концепція особистості і нова поетика персонажа, що формується на її основі. Традиційні засоби обумовленості в зображенні героя (“через” сюжет, описову характеризацію, психологічний аналітизм) не відіграють у ній ключової ролі, замінюючись синтетичним вираженням душевних станів людини, виявом загальнолюдських констант особистості за допомогою символіки, мотивних зв’язків, хронотопних засобів тощо.
Істотною особливістю картини світу в проаналізованих творах є її близькість до міфологічної моделі світобудови. Схожість між ними виявляється в специфічній трансформації найважливіших елементів змістової структури міфу (повторюваність мотивів, взаємопроникнення фантазії і реальності, актуалізація об’єктно-суб’єктних, просторово-часових, ментально-чуттєвих уподібнень.
Кожний з розглянутих дисертантом письменників згенерував унікальний, абсолютно неповторний стиль. Водночас, як показано в роботі, різні оповідні моделі в цьому випадку мають і спільний стилетворчий чинник. Ним є превалююча роль свідомості персонажа при одночасному усуненні “авторитетного” й “авторитарного” голосу автора. У Джойса це виражається в безпосередньому розгортанні потоку свідомості героїв, у якому актуалізуються архетипні моделі загальнолюдської поведінки. У Кафки специфіка оповіді узалежнюється від нездатності людини проникнути за зовнішню видимість буття (“закритість” свідомості щодо трансцендентних істин визначає “закритий” стиль). Основоположний чинник стилю Платонова – злиття голосів автора і персонажів – доповнюється установкою на втілення в “усному” слові “екзистенційного” змісту речей та явищ. При цьому автор “Чевенгура” виходить з уявлення про архетипну природу мови. Безумовний, “таємний” зміст, який, за Платоновим, несе в собі людське слово, переломлюється в таких особливостях його стилю, як амбівалентність предметних і словесних образів, буквалізація тропів, порушення семантичної і стилістичної валентності.
Систему жанрів Платонова розглянуто в роботі на тлі оновлення жанрової картини художньої прози ХХ ст. У Платонова ця тенденція знаходить вираження в тому, що твори будь-якого жанру тяжіють бути “картиною світу”. Суб’єктивізація роману – ще одна істотна тенденція розвитку жанрів новітньої літератури – призводить до виникнення синтетичних романних утворень. З цього погляду романи Платонова “Чевенгур” і “Щаслива Москва” характеризуються філософською метажанровістю з властивим їй поєднанням різноманітних жанрових якостей – утопії й антиутопії, міфу і притчі, роману виховання і релігійної містерії, ідеологічного роману і роману-епопеї. Особливо наочно жанрове новаторство Платонова виступає в зрощенні утопічного й антиутопічного, за яким постає цілий комплекс соціально-історичних і буттєво-гносеологічних проблем. Шляхом зіставлення варіантів діалогу утопічного й антиутопічного у творах Платонова, Г. Гессе, К. Чапека вистежено характерну особливість прози російського письменника – меніппейність, що відбиває нерозривну єдність трагічного і комічного.
Жанрова специфіка творів Платонова зумовлюється також тяжінням до притчевого моделювання ситуацій та образів. При цьому оригінальність платоновських притч полягає в нероздільності двох сюжетно-оповідних планів – соціально-історичного, в якому заторкуються найболючіші точки сучасності, й узагальнено-філософського, зорієнтованого на глобальні проблеми людського існування. У романах “Чевенгур”, “Щаслива Москва”, повістях “Котлован”, “Джан” Платонов, звертаючись до реальних соціально-історичних подій і надаючи їм субстанціальної значущості, художньо осмислює віковічне і сповнене кардинальних суперечностей прагнення людини до осягнення кінцевих земних і космогонічних істин. Синтетичне жанрове мислення Платонова органічно вписується у провідні тенденції розвитку жанрів у літературі ХХ століття. Водночас, поряд із особливостями його творчого методу і стилю, воно значною мірою визначає унікальність створеного Платоновим художнього світу.
Основним результатом проведеного дослідження є досягнутий у ньому висновок, що творчість Платонова відбиває найхарактерніші та найістотніші тенденції розвитку світової літератури ХХ століття і являє собою один із вершинних її здобутків.
Публікації автора:
Андрей Платонов и мировая литература ХХ века: Типологические связи. – Каменец-Подольский: Абетка-НОВА, 2001. – 320 с. (18,26 др. арк.) [Рец.: Слово і час. – 2002. – №7. – С.81-83].
“Котлован” Андрея Платонова: Материалы для изучения. – Кам’янець-Подільський: Абетка-НОВА, 2001. – 120 с. (6,56 др. арк.)
Творчество А. П. Платонова в школе. Методические рекомендации для учителей-словесников. – Хмельницкий: ХИУУ, 1991. – 24 с. (1 др. арк.)
Творчість А. П. Платонова: Матеріали до спецкурсу. – Кам’янець-Подільський: Абетка, 1998. – 36 с. (1,5 др. арк.)
Проза Андрея Платонова: стиль и авторская позиция // Проблема автора и авторской позиции в литературе: Сб. науч. трудов. – Харьков, 1992. – С.11-18. (0,5 др. арк.)
Тема як стилетворчий чинник (на прикладі прози А. П. Платонова) // Збірник наукових праць Кам’янець-Подільського державного педагогічного університету. Серія філологічна. – Вип.1. – Кам’янець-Подільський, 1993. – С.218-222. (0,4 др. арк.)
Ідейно-художня своєрідність публіцистики А. П. Платонова // Збірник наукових праць Кам’янець-Подільського державного педагогічного університету. Серія філологічна. – Вип.2. – Кам’янець-Подільський, 1998. – С.215-219. (0,4 др. арк.)
Пушкинская тема Моцарта и Сальери в творчестве А. Платонова // Науковий вісник Чернівецького університету: Збірник наукових праць. – Вип.61. Слов’янська філологія. – Чернівці, 1999. – С.17-20. (0,3 др. арк.).
Поэтика Андрея Платонова в контексте обновления художественных форм в литературе ХХ века // Наукові праці Кам’янець-Подільського державного педагогічного університету. Філологічні науки. – Вип. 3. – Кам’янець-Подільський, 1999. – С.55-66. (0,6 др. арк.).
Герои Андрея Платонова в поисках истины // Всесвітня література та культура в навчальних закладах України. – Київ, 2000. – № 2. – С.42-45. (0,5 др. арк.).
“Русская душа” в творчестве Андрея Платонова // Всесвітня література та культура в навчальних закладах України. – Київ, 2000. – № 6. – С.51-56. (0,5 др. арк.).
Принципи композиційної організації в прозі М. Хвильового і А. Платонова (“Санаторійна зона” і “Котлован”) // Питання літературознавства: Науковий збірник. – Вип. 6(63). – Чернівці, 2000. – С.94-103. (0,5 др. арк.).
Повесть А. Платонова “Епифанские шлюзы” в контексте культурологических идей своего времени // Наукові записки Харківського державного педагогічного університету. Серія Літературознавство. – Вип.1 (25). – Харків, 2000. – С.230-237. (0,4 др. арк.).
Проза А.Платонова и новаторские принципы повествования в мировой литературе ХХ в. // Наукові записки Харківського державного педагогічного університету. Серія Літературознавство. – Вип.2 (26). – Харків, 2000. – С.231-236. (0,4 др. арк.).
Принципы изображения человеческого сознания в творчестве Андрея Платонова и Джеймса Джойса // Наукові праці Кам’янець-Подільського державного педагогічного університету. Філологічні науки. – Вип.4. – Кам’янець-Подільський, 2000. – С.125-135. (0,6 др. арк.).
Идеи А.А.Потебни в эстетике и художественном творчестве Андрея Платонова // Вісник Харківського національного університету. №491. Серія Філологія. – Харків, 2000. – С.562-565. (0,4 др. арк.).
О своеобразии художественного метода Андрея Платонова // Наукові записки Харківського державного педагогічного університету. Серія Літературознавство. – Вип.3 (27). – Харків, 2000. – С.174-183. (0,4 др. арк.).
Андрей Платонов и модернизм: заметки к проблеме // Филологические записки: Вестник литературоведения и языкознания: Вып. 16. – Воронеж: Воронежский университет, 2001. – С.94-101. (0,5 др. арк.).
“Котлован” Андрея Платонова: сюжетно-композиционное своеобразие в контексте поэтики модернизма // Вісник Сумського державного університету. Серія Філологічні науки. – №8 (29). – Суми, 2001. – С.61-72. (0,5 др. арк).
Функциональная роль мотива в творчестве Дж. Джойса и А. Платонова (“Улисс” и “Чевенгур”) // Наукові записки Харківського державного педагогічного університету. Серія Літературознавство. – Вип.1 (28). – Харків, 2001. – С.198-204. (0,4 др. арк.).
Типология художественного времени у Дж. Джойса и А. Платонова // Русская филология. Украинский вестник. – Харьков, 2001. – №1-2 (18). – С.54-58. (0,5 др. арк.).
Природа гротеска у Андрея Платонова и Франца Кафки // Русская филология. Украинский вестник. – Харьков, 2001. – №3(19). – С.74-76. (0,4 др. арк.).
Концепт скука в романе А. Платонова “Чевенгур” // Русская филология. Украинский вестник. – Харьков, 2001. – №4 (20). – С.70-72. (0,4 др. арк.).
“Чевенгур” Андрея Платонова: средства характеризации в контексте поэтики модернизма // Наукові записки Харківського державного педагогічного університету. Серія Літературознавство. – Вип.2 (29). – Харків, 2001. – C.227-236. (0,4 др. арк.).
А. Платонов и Ф. Кафка: К проблеме типологии художественных форм в литературе ХХ века // Осуществленная возможность: А.Платонов и ХХ век. – Воронеж: Полиграф, 2001. – С.229-239. (0,5 др. арк.).
Карел Чапек і Андрій Платонов: типологічні аспекти поетики // Наукові праці Кам’янець-Подільського державного педагогічного університету. Філологічні науки. – Вип. 5. – Кам’янець-Подільський, 2001. – С.229-236. (0,5 др.арк.).
О своеобразии художественной философии Андрея Платонова // Наукові записки Харківського державного педагогічного університету. Серія Літературознавство. – Вип.1 (30). – Харків, 2002. – C.145-154. (0,5 др. арк.).
“Нефантастическая фантастика” как средство художественной концептуализации бытия в романах “Чевенгур” А. Платонова и “Замок” Ф. Кафки // Наукові записки Харківського державного педагогічного університету. Серія Літературознавство. – Вип.2 (31). – Харків, 2002. – C.123-131. (0,5 др. арк.).
Андрей Платонов и философия Ницше // Русская филология. Украинский вестник. – Харьков, 2002. – №1-2 (21). – С.40-44. (0,4 др. арк.).
Творчество Андрея Платонова и философия интуитивизма А. Бергсона // Русская филология. Украинский вестник. – Харьков, 2002. – №3-4 (22). – С.47-50. (0,4 др. арк.).
Мифологема пути в романах “Мастер и Маргарита” М. Булгакова и “Чевенгур” А. Платонова // Питання літературознавства. Науковий збірник. – Вип.8 (65). – Чернівці, 2002. – С.126-133. (0,5 др.арк.).
Поэтика странного у А. Платонова и Ф. Кафки // Питання літературознавства. Науковий збірник. – Вип.9 (66). – Чернівці, 2003. – С.6-16. (0,5 др.арк.).
К вопросу о пушкинских традициях в творчестве А. Платонова // Актуальные проблемы современного пушкиноведения: Материалы международной научной конференции, посвященной 200-летию со дня рождения А. С. Пушкина 17-18 мая 1999 г. – Харьков: Харьковский государственный педагогический университет, 1999. – С.57-58.
Типологические аспекты языковой картины мира у А. Платонова и Дж. Джойса // Функциональная лингвистика. Язык. Культура. Общество. Материалы конференции. Ялта, 9-14 октября 2000 г. – Симферополь, CLC, 2000. – С.146-150.
Эстетические принципы литературной критики А. П. Платонова // Писатель – критик – писатель. Материалы третьих Варзобских чтений. – Душанбе, 1992. – С.83-85.
Микола Хвильовий і Андрій Платонов: до проблеми типології літературного процесу // Науково-практична конференція “Культура України і слов’янський світ”: Тези доповідей та повідомлень. Ч.1. – Київ, 1992. – С.66-68.
Проблема взаємодії культур у курсі “Українська та зарубіжна культура” // Наукові праці історичного факультету Кам’янець-Подільського державного педагогічного інституту. – Кам’янець-Подільський, 1995. – С.236-241.
Языковая игра в художественном мире Андрея Платонова и Джеймса Джойса // Проблемы преподавания и изучения русского языка в школе и ВУЗе на современном этапе: Материалы Международной научно-практической конференции. Октябрь 2001 г. – Нежин, 2001. – С.117-120.
Творчість А. П. Платонова: Матеріали до спецкурсу. – Кам’янець-Подільський: Абетка, 1998. – 36 с.
Концепция любви в рассказе А. Платонова “Река Потудань” // Наукові праці Кам’янець-Подільського державного педагогічного університету. Філологічні науки. – Вип. 3. – Кам’янець-Подільський, 1999. – С.14-21. (0,4 др. арк.).
“Трудный” Платонов: проблемы изучения творчества писателя в школе // Язык и литература в школе. Украинский вестник. – Харьков, 2000. – №1-2 (12). – С.22-26. (0,4 др.арк.).
Рецепция идей О. Шпенглера в творчестве А. Платонова // Мова і культура: Науковий щорічний журнал. – Вип.2. – Том ІІІ. Мова і художня творчість. – Київ, 2000. – С.168-181. (0,5 др. арк.).
Андрей Платонов и Джеймс Джойс: типологические аспекты поэтики (“Чевенгур” и “Улисс”) // Мова і культура: Науковий щорічний журнал. – Вип.3. – Том IV. Мова і художня творчість. – Київ, 2001. – С.138-144. (0,5 др. арк.).
“Котлован” Андрея Платонова: средства создания образа персонажа в контексте поэтики модернизма // Русский язык и литература в учебных заведениях. – 2001. – №5. – С.25-29. (0,4 др.арк.).
Одухотворенный мир: Рассказы Андрея Платонова в школе // Школа. Рабочая книга преподавателя. – М., 2001. – №3 (42). – С.70-71.
Петровская эпоха в художественной интерпретации Андрея Платонова. Повесть “Епифанские шлюзы” // Школа. Рабочая книга преподавателя. – М., 2001. – №6 (45). – С.47-48.
О понятии “сокровенность” в творчестве Андрея Платонова // Школа. Рабочая книга преподавателя. – М., 2002. – №2 (47). – С.22-23.
В память будущего. О художественном времени у Дж. Джойса и А. Платонова // Школа. Рабочая книга преподавателя. – М., 2002. – №3 (48). – С.16-20.
“Русское” и “вселенское” в концепции человека Андрея Платонова // Русская литература и философия: постижение человека. (Материалы Всероссийской научной конференции. Липецк, 16-17 октября 2001 г.). – Липецк: ЛГПУ, 2002. – С.44-54.
“Місто” В.Підмогильного і “Чевенгур” А. Платонова: до проблеми типології філософського роману ХХ ст. // Наукові праці Кам’янець-Подільського державного педагогічного університету: Збірник за підсумками звітної наукової конференції викладачів і аспірантів. – Кам’янець-Подільський, 2002. – Т.1. – С.211-214.
