1. У сучасній географічній науці формується новий напрям наукових досліджень – географія туризму. До аналізу геопростовових особливостей реґіонального розвитку сфери туризму географія туризму підходить на концептуально-методологічній основі вчення про “міжгалузеві територіальні комплекси”. Адже на поч. ХХІ ст. індустрію туризму формує низка первинних галузей – туроператорська, готельна, санаторно-курортна, відпочинково-туристична, ресторанна, що налічують тисячі підприємств і формують потужний сектор національного господарства. Сюди ж залічуємо групи обслуговуючих і забезпечуючих галузей, які виробляють послуги та товари турспоживання. 2. Розвиток туризму на території Карпатського реґіону має тривалу історію й власні традиції, закладені в добу курортного й активно-туристичного освоєння його рекреаційних ресурсів у XVII – першій половині ХХ ст. На формування сучасної територіальної організації, компонентної структури та функціональної спеціалізації ТК реґіону визначальний вплив мають: географічне положення, рекреаційно-ресурсний потенціал, історичні особливості розвитку системи реґіонального розселення, рівень розвитку рекреаційної інфраструктури; показники соціально-економічного розвитку реґіону. 3. ТК КР вирізняє збалансованість в’їзних, виїзних і внутрішніх потоків туристів. КР, з огляду на вигідність географічного положення стосовно країн Європи, має домінуючий європейський вектор у геопросторовій структурі сучасних турпотоків. Ця обставина вирізняє його з поміж усіх інших реґіонів України і від загальнодержавних показників. Якщо близько 1/3 інтуристів в Україну забезпечує РФ, у КР частка російських туристів у 2001 – 2004 рр. не перевищувала 5,5 – 6,5 %. Натомість в Карпатському реґіоні основними туристами є громадяни Польщі, на яких припадає в середньому 24 – 26 %. КР обирає місцем відвідин 44 % австрійських, 34 % угорських, 27 % канадських туристів, які в’їжджають на територію України. Загалом популярність КР серед інтуристів висока і має стабільну тенденцію до зростання. Геопросторова структура виїзних турпотоків у загальнодержавному й реґіональ-ному зрізах подібна. За обсягами туристів між областями КР існують значні диспропорції. Із суттєвим відривом домінує Львівська обл., на яку за період 2001 – 2004 рр. припадає 27 – 30 тис. щорічних відвідувачів з-за кордону, що становить 67,5 % від усіх іноземних гостей реґіону. 4. Організаційно-розподільчі важелі туризму в КР зосереджені “в руках” турфірм Львова й області. На Львівщині станом на 01.01.2005 р. функціонують 59 зі 100 компаній-туроператорів та 43 % середніх і дрібних фірм-турагентів КР. Саме львівські компанії (а також столичні туроператори), здебільшого, створюють, просувають на ринок і контролюють збут турпродукту в межах Львівської й Івано-Франківської обл. Натомість, ринки збуту турпослуг Закарпаття й Буковини, переважно, контролюють місцеві туроператори. У структурі реґіонального ТК провідне місце належить готельному господарству. У КР станом на 01.01.2005 р. діяло 167 нічліжних закладів (14,0 % закладів України), в яких у 2004р. було обслужено 11 % приїжджих. Аналіз тенденцій розвитку даних закладів дає нам підстави виділяти два періоди їх розвитку: період спаду й згортання мережі нічліжних закладів (1991 – 2000) в умовах загального економічного спаду в країні та сучасний період відновлення потужностей й розбудови галузі (з 2001 р.). Для цього періоду притаманна тенденція приросту щорічних обсягів відвідувачів готелів. За три останні роки (до 01.01.2005р.) кількість осіб, обслужених готелями КР, збільшилась майже на третину (на 75 тис. осіб) і становила 420580 гостей. Темп середньорічного зростання становить 4 – 6 %. 5. Рекреаційну галузь ТК КР формує не менш розгалужена, ніж готелі, мережа закладів курортного типу: санаторії і пансіонати з лікуванням, профілакторії, пансіонати і будинки відпочинку, туристичні бази і притулки. За останні 15 років мережа цих закладів суттєво поповнилася приватними пансіонами і гостьовими садибами. Станом на 2003/2004 р. у КР зосереджено 259 закладів туризму, що становило лише 7,9 % кількості цих закладів в Україні. З початку 90-х років ці заклади втратили основну масу клієнтів, розпочався довготривалий економічний занепад цієї галузі ТК КР. Сповільнення темпів занепаду галузі й поступову стабілізацію показників діяльності рекреаційних закладів КР статистично фіксуємо лише з початку 2000-х років. Упродовж останніх років (2002 – 2004) КР приймає на оздоровлення й відпочинок близько 32 – 36 тис. рекреантів. Щорічний темп приросту кількості рекреантів у реґіоні становить 1,4 – 2,2 % (за винятком 2005 р.), що практично збігається з загальнодержавним трендом. Забезпечення рекреаційних потреб населення, що відвідує оздоровчо-відпочинкові заклади КР, в основному реалізується за рахунок турзакладів Львівщини. Вони щорічно надають послуги в обсязі 4,2 – 4,5 млн. людино-днів, що становить 9,3 – 9,9 % від загального обсягу даних послуг в країні (для порівняння, загалом на КР – 12,7–13,7 %). Станом на 2003/04 р. на турзаклади Львівської обл. припадає 73,3 % обсягу людино-днів, наданих закладами рекреаційної сфери КР. Питома вага Закарпаття становила 16,4 % (0,95 млн. людино-днів), а Івано-Франківська (8,3 %) й Чернівецька (2 %) області разом взяті надавали менше 10,3 % людино-днів. Констатуємо: надзвичайно великий диспропорційний розрив існує між областями КР за обсягами рекреантів, обслужених закладами рекреаційної сфери. Зокрема, станом на 2004 рік у рекреаційних закладах Чернівецької обл. відпочивало в 6,3 раза менше осіб, ніж в Івано-Франківській; в Івано-Франківській – в 2,2 раза менше, ніж у Закарпатській; у Закарпатській – у 4 рази менше, ніж у Львівській обл. Іншими словами, з кожних десяти рекреантів КР сім перебуває на Львівщині, два на Закарпатті й один – на території Івано-Франківської й Чернівецької обл. разом взятих. Нерівнозначна вагомість областей у забезпеченні рекреаційних потреб склалася історично, однак основна тенденція останніх шести років – це подальше зростання “розриву” між областями. Таке поглиблення наявних диспропорцій розвитку призводить до формування в реґіоні площею 56,6 тис. км2 вузькоареальних “полюсів розвитку” ТК КР, поза межами яких організована рекреація й туризм перебувають у стані стагнації. 6. Ми проаналізували основні підходи та схеми рекреаційно-туристичного районування КР. На підставі польових досліджень, аналізу картографічного матеріалу та синтезу первинної статистичної інформації ми розробили Схему комплексного рекреаційно-туристичного районування КР України. У межах КР чітко виділяються три типологічні групи рекреаційно-туристичних районів, які налічують 16 рекреаційно-туристичних районів з кількісно відмінними показниками розвитку атрактивної й нічліжної туристичних мереж. На нашу думку, процес удосконалення територіальної структури ТК КР у ХХІ ст. пови-нен відбуватися у двох напрямах: територіальної концентрації сфери турсервісу та подолання значних територіальних диспропорцій розвитку рекреаційно-туристичної сфери в межах КР. 7. На наше переконання, реґіональна туристична політика КР має бути акцентована на депресивних районах і периферійних територіях з багатими, проте не освоєними туристичними ресурсами. Зокрема, створення на пільгових умовах об’єктів інфраструктури туризму або гарантування пільгових умов діяльності туристичних підприємств у периферійних слаборозвинених гірських районах Карпат сприятиме відновленню їх демографічного потенціалу, надасть поштовх розвиткові місцевих промислів і сільського господарства, збільшить зайнятість населення, формуватиме місцеві бюджети. У цьому контексті Україна повинна широко запозичувати європейські стратегії та моделі туристичного освоєння території. Не варто забувати, що за прогнозом ВТО майбутнє туризму на 60 – 70 % – це ринок місцевих споживачів, і тільки на 30 – 40 % – іноземні туристи. Тому треба удосконалювати стандарти обслуговування вітчизняних туристів, у тому числі й споживачів соціального туристичного продукту. Якщо стандарт карпатського турпродукту буде нижчим, ніж на Півдні України, карпатські області продовжуватимуть втрачати внутрішніх туристів. Аналіз наявного турпродукту і якісних критеріїв сервісу дає підстави для такого рекомендаційного висновку: близько третини готелів КР зараз мають стартові позиції для франчайзингової інтеграції в міжнародні готельні мережі й “прориву” на світові ринки готельного сервісу. Сюди ж залічуємо близько чверті рекреаційних закладів реґіону – санаторіїв, пансіонатів і туристичних комплексів – потенційно здатних за схемою франшизи перейти на прогресивні стандарти міжнародного рекреаційного сервісу в якості звичні для пересічного туриста з розвинених країн нічліжних закладів категорії “Resort & SPA”. Підприємницьким структурам КР України варто запозичувати досвід сусідніх європейських країн щодо організації національних готельно-курортних мереж. (У Чехії – „Genea Hotels”, “Horizon Hotels”, у Польщі – “Orbis” тощо). Альтернативні реґіональні мережі (консорціуми місцевих готелів і туркомплексів), за нашими прогнозами, в найближчі десятиріччя мають активно заявити про себе на ринку нічліжних послуг КР. До цього підводить логіка еволюції готельного бізнесу та тенденції динамічної глобалізації галузі гостьового сервісу. Появу таких реґіональних курортно-готельних мереж варто буде розцінювати як об’єктивний критерій успішного подолання кризових явищ у розвитку ТК Карпатського реґіону України й вирівняння його конкурентних позицій із західнокарпатською туристичною індустрією сусідніх Польщі й Словаччини. |
