У висновках викладено теоретичні положення та результати проведеного дослідження, що стосуються з’ясування сутності, правової природи, особливостей цивільного позову в кримінальному процесі України та країн континентальної правової системи; характеристики його суб’єктного складу та здійснення провадження по цивільному позову в кримінальному процесі. За результатами дослідження сформульовані рекомендації до удосконалення чинного кримінально-процесуального законодавства та практики його застосування. Автором прорпонується наступне: 1. Всі правові норми КПК України, що містять згадку про цивільний позов у кримінальному процесі, упорядкувати в окремій главі “Цивільний позов в кримінальному процесі”. Така систематизація дозволить уникнути багатьох проблем щодо реалізації цивільного позову в кримінальному процесі та дозволить учасникам процесу якісно реалізовувати їх процесуальні права та обов’язки. 2. Внести зміни в ч.1 – 3 ст. 49 КПК України і викласти їх в такій редакції: “Потерпілим визнається фізична або юридична особа, якій злочином заподіяно моральну, фізичну або майнову шкоду. Про визнання фізичної або юридичної особи потерпілим чи про відмову в цьому особа, яка провадить дізнання, слідчий і суддя виносять постанову, а суд – ухвалу. Фізична або юридична особа, визнана потерпілим від злочину, вправі давати показання у справі. Потерпілий і його представник мають право: подавати докази; заявляти клопотання; знайомитися з усіма матеріалами справи з моменту закінчення досудового слідства, а у справах, в яких досудове слідство не провадилося, – після призначення справи до судового розгляду; брати участь у судовому розгляді; заявляти відводи; подавати скарги на дії особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора і суду, а також подавати скарги на вирок або ухвали суду і постанови народного судді, а за наявності відповідних підстав – на забезпечення безпеки”. 3. Доповнити ст. 2 КПК України після слів “…викриття винних” словами “відшкодування заподіяної злочином шкоди”. 4. Доповнити ст. 50 КПК України після слів “…підтримувати цивільний позов» словами «уточнювати розмір позовних вимог”. 5. Доповнити КПК України статтею 2811 наступного змісту: “Стаття 2811. Права цивільного позивача при зупиненні кримінальної справи та направлення справи на додаткове розслідування. У випадку зупинення провадження по кримінальній справі у суді першої інстанції, а також передання кримінальної справи, у якій заявлений цивільний позов, на додаткове розслідування, цивільний позивач може вимагати передання пред’явленого цивільного позову в суд, компетентний розглядати цивільні позови в порядку цивільного судочинства”. 6. Доповнити Закон України “Про виконавче провадження” статтею 202 “Час виконання рішення” наступного змісту: ‘Будь-яке виконання не може відбуватись до 6 години і після 22 години у святкові, та неробочі дні, якщо це не відбувається на основі судової постанови про негайне виконання рішення та у випадку, коли таке рішення підлягає негайному виконанню в силу Закону”. 7. Ввести наступне положення до п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1989 року № 3 “Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна”: “Судам при провадженні по кримінальній справі, де відмова потерпілої особи від пред’явлення цивільного позову в кримінальному процесі прийнята у формі письмової заяви або занесена до протоколу усною заявою варто не звертати увагу на зазначену заяву і повідомити потерпілому про його можливість пред’явлення цивільного позову до початку судового слідства, або в порядку цивільного судочинства”. |