Крилова Олена Вікторівна. Цивільно-правове регулювання відносин по наданню медичної допомоги: дис... канд. юрид. наук: 12.00.03 / Одеська національна юридична академія. — О., 2006.
Анотація до роботи:
Крилова О.В. Цивільно-правове регулювання відносин по наданню медичної допомоги. — Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.03 - цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право. — Одеська національна юридична академія, Одеса, 2006.
В дисертації аналізується правова природа відносин по наданню медичної допомоги, досліджуються поняття медичної допомоги та зміст права на таку допомогу. Здійснюється правовий аналіз підстав виникнення правовідносин з надання медичної допомоги, серед яких найбільш поширеним є договір про надання медичної допомоги. Такий договір розглядається як цивільний правочин зі специфікою його укладення, змісту та припинення. Досліджуються такі права пацієнта, суміжні з правом на медичну допомогу, як право на лікарську таємницю, на медичну інформацію та ін. Виокремлюються особливості правового регулювання деяких видів медичної допомоги (психіатрична, паліативна). Розглядаються наслідки порушення умов договору.
На підставі правового аналізу чинного вітчизняного і зарубіжного законодавства, юридичної та медичної літератури обґрунтовано наукові висновки, сформульовано пропозиції щодо удосконалення Цивільного кодексу України, Закону України «Основи законодавства про охорону здоров'я», доцільності запровадження окремого закону про права пацієнта медичного закладу.
У Висновках наведено сформульовані в дисертації теоретичні узагальнення та науково-практичні результати, що виявляються у формулюванні конкретних пропозицій з удосконалення цивільно-правового регулювання відносин по наданню медичної допомоги та внесення змін до відповідних нормативно-правових актів. Основні висновки дослідження полягають у такому:
Вперше:
Пропонується ввести законодавчі дефініції понять «медична допомога», «медична послуга», «медичне втручання», «право на медичну допомогу» та включити до цивільного кодексу окрему главу для регулювання такого виду зобов'язань як надання медичної допомоги. При цьому медичною допомогою слід визнати правомірне втручання фахівця в гагаузі медицини у фізичну або (та) психічну сферу людини, обумовлене станом її здоров'я, з метою рятування життя, поліпшення стану, поновлення здоров'я.
Статтю 286 ЦК пропонується доповнити визначенням часових меж дотримання лікарської таємниці, зокрема зазначити, що лікарська таємниця зберігається протягом життя пацієнта, а після його смерті може бути розголошена за згодою членів сім'ї померлого. Обґрунтовується необхідність законодавчого вирішення питання про межі доступності інформації про стан здоров'я «публічних осіб» і виключення її з розряду конфіденційної.
Частину 4 ст. 284 ЦК пропонується доповнити зазначенням, що відмова від надання медичної допомоги буде чинною лише та, яка висловлена або безпосередньо перед вирішенням питання про надання медичної допомоги, або якщо вона висловлена вже під час лікування і полягає у забороні подальших лікарських заходів.
З нових позицій:
Доводиться, що медичне право є самостійним цивільно-правовим інститутом, який включає в себе послуги з надання медичної допомоги; досліджувані відносини є різновидом відносин з надання послуг, а їх учасниками є: на боці споживача - фізична особа, на боці надавача послуг — юридична чи фізична особа, яка має відповідне право на здійснення медичної діяльності.
Зроблено висновок, що відносини з надання медичних послуг особі, яка не здатна висловити згоду на медичне втручання з огляду на фізичний або психічний стан, є різновидом правомірної поведінки по вчиненню дій в немайнових інтересах іншої особи без доручення.
Запропоновано доповнити ст. 284 ЦК зазначенням про те, що якщо життю і здоров'ю іншої особи загрожує небезпека, а отримати згоду на її рятування неможливо, особа, уповноважена на рятування і (або) надання медичної допомоги, зобов'язана, без отримання згоди, вчинити дії, спрямовані на усунення або зменшення небезпеки. Особа, яка за своїм статусом не зобов'язана рятувати життя і здоров'я іншої особи, має право вчинити дії, спрямовані на рятування життя, здоров'я іншої особи без доручення цієї особи, якщо отримати його неможливо з огляду на її фізичний стан..
Запропоновано доповнити ст. 1161 ЦК за аналогією зі ст. 1158 ЦК, зазначенням: «якщо особа, якій надається медична допомога без її доручення або уповноваження на це, за своїм фізичним станом отримала здатність розуміти, що їй надається послуга з її лікування і не висловила заперечення проти цього, то надалі відносини сторін будуть розглядатися як договірні по наданню медичних послуг. У разі ж висловлення такою особою заперечення проти подальшого лікування або надання медичної допомоги, таке лікування або допомога мають бути припинені, за виключенням випадків, коли негативні наслідки можуть виникнути від уже здійсненого втручання при його раптовому припиненні».
У ст. 1161 ЦК пропонується законодавчо надати право людині, яка рятувала життя іншої людини, з урахуванням майнового становища обох осіб, вимагати відшкодування, за рахунок врятованого, власних витрат на рятування
Частину 3 ст. 284 ЦК пропонується доповнити зазначенням, що усвідомлена відмова дієздатної особи від надання їй медичної допомоги є беззастережною за виключенням випадків, спеціально встановлених законом.
Частину 3 ст. 284 ЦК, в якій зазначено, що надання медичної допомоги фізичній особі, яка досягла 14 років, проводиться за її згодою, пропонується уточнити і зазначити - «усвідомленою згодою», а у ст. 43 «Основ законодавства про охорону здоров'я» дати визначення поняття усвідомленої згоди.
Частину 2 ст. 43 «Основ законодавства про охорону здоров'я» пропонується привести у відповідність до цивільного кодексу, зазначивши, що згода на медичне втручання не потрібна лише тоді, коли отримати її від хворого неможливо з огляду на його вік, фізичний або психічний стан, а повноважний представник хворого відсутній.
Пропонується ст. 284 ЦК доповнити пунктом, в якому зазначити, що надання медичної допомоги малолітній особі, недієздатній або такій, яка обмежена в дієздатності внаслідок психічного розладу, що істотно впливає на здатність усвідомлювати значення своїх дій, надається за згодою законних представників, за виключенням випадків, спеціально передбачених законом.
Обґрунтовується доцільність розробки та затвердження механізму юридичної правомірності медичного втручання в організм неповнолітньої або недієздатної особи у разі відсутності згоди на таке втручання її представників.
Доводиться доцільність законодавчого покладення обов'язку по наданню інформації, передбаченої ст. 285 ЦК на лікуючого лікаря, який є
законним представником медичного закладу в договорі про надання медичної допомоги.
Доводиться доцільність надання права лікареві на обмеження будь-якої інформації, яка може зашкодити пацієнтові, що зумовлює необхідність викладення змісту ст. 285 п. З ЦК відповідно до ст. 39 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» і зміни назви статті «Право на інформацію про стан здоров'я» на «Право на медичну інформацію».
Публікації автора:
1. Крилова О.В. Розвиток правовідносин по наданню медичних послуг в цивільному праві України //Актуальні проблеми держави і права: 36. наук, праць. - Одеса: Юрид. літ-ра, 2003. - Вип. 17. - С. 126-130.
2. Крилова О.В. Право на лікарську таємницю: історія і сучасність //Актуальні проблеми держави і права: 36. наук. праць. — Одеса: Юрид. літ-ра, 2004. - Вип. 23. - С 257-263.
4. Крилова О.В. Правове регулювання відносин з надання медичних послуг за новим Цивільним Кодексом України: перспективи розвитку //Держава та регіони: Науково-виробничий журнал. Серія: право. — 2004. — №1.- С 39-47.
5. Крилова О.В. Правові засади форс-мажорних обставин у галузі медицини //«Дні науки» у гуманітарному університеті «Запорізький інститут державного та муніципального управління»: 36. тез доповідей (28 - 29 жовтня 2004 p.). - Запоріжжя: ГУ «ЗІДМУ», 2004. - Т. 3. - С 39-40.
6. Крилова О.В. Представництво інтересів дитини при наданні медичної допомоги // Римське право і сучасність: IV Міжнар. наук. метод. конференція (19-20 травня 2006 р.) - Одеса. - 2006. - С 63-64.
7. Крилова О.В. Лікарська таємниця як складова частина права на приватне життя //Реформування правової системи України: проблеми і перспективи розвитку в контексті європейських інтеграційних процесів: Міжнар. наук. - практ. конференція (Київ, 26 - 29 квітня 2004 р.): Зб. наук. праць: У 2 ч. — К.: Національна академія управління, 2004. - Ч. 1. -С 626-633.
8. Цивільне і сімейне право України: Навч. - практ. посібник. - 2-е вид., перероб. та доп. /Є.О. Харитонов, О.М. Калітенко, В.М. Зубар, О.В. Крилова та ін. /За ред. Є.О. Харитонова, A.I. Дрішлюка - X.: ТОВ «Одіссей», 2003. - 640 с. (автор. с. 236-249, 252-255).
9. Цивільний кодекс України: Коментар. - X.: Одіссей, 2003. - 856 с (автор. с. 183-191, 192-193).
10. Цивільне право України: Підручник: У 3 кн. /Є.О. Харитонов, P.O. Стефанчук, А.І. Дришлюк, О В. Крилова та ін.; За ред. Є.О. Харитонова, A.I. Дрішлюка. - Одеса: Юрид. літ-ра, 2005. - Кн. 1. - 528 с. (автор. с. 110-113, 126-150, 154-157).
11. Крилова О.В. Дотримання прав хворого на інформацію в плацебо-терапії //Актуальні проблеми політики: 36. наук. праць. - 2006. - № 29. - С 373-378.
