60. Лебедь Павло Соломонович. Циклізації 1-хлоралкілгетерокумуленів з похідними 2(3)-азагетерилоцтових кислот: дис... канд. хім. наук: 02.00.03 / НАН України; Інститут органічної хімії. - К., 2004.
Анотація до роботи:
Лебедь П.С. Циклізації 1-хлоралкілгетерокумуленів з похідними 2(3)-азагетерилоцтових кислот. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата хімічних наук за спеціальністю 02.00.03 – органічна хімія. Інститут органічної хімії НАН України, Київ, 2004.
Дисертація присвячена вивченню взаємодії 1-хлоралкілгетерокумуленів з похідними 2(3)-азагетерилоцтових кислот. Результатом дослідження стало розроблення нового ефективного синтетичного підходу до ряду малодоступних похідних гетероконденсованих піримідинових систем: піридо[1,2-c]піримідинів, піримідо[6,1-b][1,3]бензотіазолів, піримідо[1,6-a]бензімідазолів та [1,2,4]триазоло[1,5-c]піримідинів. В залежності від використаного 1-хлоралкілгетерокумулену отримані конденсовані піримідини різних ступенів гідрованості та типів екзоциклічної функціоналізації. Вперше виявлена роль реакційних умов на процес циклоконденсації 1-хлоралкілізоціанатів з похідними 2-піридил(бензотіазоліл)оцтових кислот, що дозволило селективно отримувати регіоізомерні дигідропіридо[1,2-c]піримідини та дигідропіримідо[6,1-b] [1,3]бензотіазоли.
Знайдені нові рециклізації: 2,3-дигідро-1Н-піридо[1,2-с]піримідин-3-онів(тіонів) під дією a-бромкетонів до похідних 1,3-оксазолідинів та 1,3-тіазолідинів, гетероконденсованих 1Н-3-трихлорметил-4-ціанопіримідин-1-онів під дією гідразин-гідрату до 1,2,4-триазол-3-іл-2-гетериліденацетонітрилів.
Знайдена нова в хімії гетерокумуленів циклізація 1-хлоралкілкарбодіімідів з триетиламіном, результатом якої є утворення сполук цвіттер-йонної будови – 2-триетиламоніо-3,4-дигідрохіназолінідів.
Розроблена нова методологія конструювання гетероконденсованих піримідинових сполук, в основі якої лежить циклоконденсація 1-хлоралкілгетерокумуленів з похідними 2(3)-азагетерилоцтових кислот.
Виявлено вплив органічної основи на регіонаправленість формування піримідинового циклу, що дозволило при взаємодії 1-хлоралкілізоціанатів з естерами і нітрилами 2-піридил(бензотіазоліл)оцтових кислот зреалізувати схеми синтезу структурно ізомерних конденсованих 1-оксо- та 3-оксодигідропіримідинів.
Запропоновано два альтернативних регіоселективних підходи до одержання конденсованих 1Н-піримідин-1-онів – взаємодія 1,1-дихлоралкілізоціанатів або N-(1-хлоралкіліден)карбаматів з естерами та нітрилами 2(3)-азагетерилоцтових кислот.
Показана перспективність використання 1-хлоралкілкарбодіімідів як електрофільних компонент в синтезі 1- або 3-(N-ариліміно)заміщених дигідропіримідинів, анельованих з піридиновим, бензотіазольним, бензімідазольним та 1,2,4-триазольним циклами. В ряду синтезованих 3-арил-1-(N-ариліміно)-3-трифторметил-1,2,3,5-тетрагідробензо[4,5]імідазо [1,2-с]піримідинів методами ІЧ та ЯМР спектроскопії зафіксована прототропія в амідиновому фрагменті молекули.
Вперше в ряду 1-хлоралкілкарбодіімідів знайдена нова нетривіальна реакція з триетиламіном, що супроводжується утворенням піримідоконденсованих цвіттер-йонних структур – похідних 2-триетиламоніо-3,4-дигідрохіназолінідів.
Встановлено, що 2,3-дигідро-1Н-піридо[1,2-с]піримідин-3-они(тіони) при алкілуванні a-бромкетонами та етиловим естером бромоцтової кислоти схильні рециклізуватись до похідних 1,3-оксазолідинів та 1,3-тіазолідинів, а гетероконденсовані 1Н-3-трихлорометил-4-ціанопіримідин-1-они при взаємодії з гідразин-гідратом – до 1,2,4-триазол-3-іл-гетериліденацетонітрилів.
