Дисертаційна робота присвячена розв’язанню складного й актуального для національної економіки України завдання – удосконаленню ціноутворення та активізації цінових важелів на підприємствах житлово-комунального господарства як одному з основних напрямків здійснення реформи в даній галузі. Виконані в дисертаційній роботі дослідження дозволили автору одержати наукові й практичні результати, основний зміст яких полягає в наступному: 1. Доведено, що стан інфраструктури міст в Україні не сприяє розвитку процесу урбанізації. Проведений автором аналіз свідчить, що технічний стан підприємств житлово-комунального господарства є кризовим: знос основних фондів на підприємствах ЖКГ в окремих регіонах України перевищує 60% і продовжує зростати, спостерігається зниження якості послуг. Збільшення частки витрат населення на оплату послуг ЖКГ не сприяє покращенню роботи і зменшенню збоїв у системі життєзабезпечення міст. Ці проблеми чинять негативний вплив на політичну і соціально-економічну ситуацію в країні. Тому ЖКГ, як галузь, потребує негайного і докорінного реформування. 2. Запропоновано перелік можливих джерел інвестицій до сфери ЖКГ: довгострокових інвестиційних кредитів, додаткової емісії акцій, залучення крупного національного й іноземного капіталу. Доведено, що для залучення інвестицій важливого значення набуває удосконалення ціноутворення на ЖКП, яке дозволяє забезпечити беззбитковість галузі і посилити роль цінових важелів реформування ЖКГ як засобів регулювання розвитку міст. 3. Доведена необхідність залучення громадськості до процесу проведення реформи ЖКГ, оскільки населення є основним споживачем ЖКП. Запропоновано підходи до організації та проведення громадських слухань, які дозволяють встановити тісний та плідний зв’язок між владою і громадськістю для подальшої співпраці з метою підвищення якості життя у місті. 4. Вдосконалено визначення поняття «ціна на житлово-комунальні послуги» як сукупність ставок роздрібних цін, за якими підприємства житлово-комунального господарства реалізують свою продукцію (послуги) споживачам. Обґрунтована пріоритетність удосконалення ціноутворення як основи для реалізації інших напрямків реформи ЖКГ. Доведено, що саме правильна тарифна політика повинна стати економічною основою для формування ринкових відносин у сфері комунального господарства. Наведено механізм мотивації діяльності суб’єктів галузі, як складової реформи ЖКГ. 5. Доведено, що створення ринкового середовища у ЖКГ забезпечить підвищення якості послуг, можливість вибору споживачем тих послуг і в тому обсязі, який йому потрібен. Розглянуто диференційований процес демонополізації ЖКГ за двома групами підприємств комунальної сфери: ремонтно-експлуатаційні підприємства і технологічні підприємства. 6. Виявлено особливості формування тарифів на ЖКП. У сфері ЖКГ тарифи значною мірою є регульованими, що обумовлено соціальною значущістю галузі й існуючим локальним монополізмом. Іншою особливістю є те, що підходи до диференціації тарифів не завжди економічно обґрунтовані. У ряді галузей тарифи диференціюють за ознакою «категорії споживачів», коли продукція (послуги) однакової якості реалізується за різними цінами. Це суттєво впливає на ефективність діяльності підприємств галузі. 7. Розроблено рекомендації з удосконалення порядку визначення та затвердження тарифів на послуги підприємств ЖКГ. Зокрема, автором запропонована низка послідовно здійснюваних заходів щодо порядку визначення, затвердження (перегляду), участі у процесі ціноутворення зацікавлених сторін, термінів чинності тарифів. 8. Сформульовано пропозиції щодо визначення нових цінових важелів та розроблено методики їх впровадження на підприємствах тепло- й водопостачання. Зокрема, в галузі теплопостачання запропоновано удосконалити планування прибутку підприємства шляхом впровадження в чинну параметричну модель формування прибутку двох коефіцієнтів: h - коефіцієнта збільшення обсягу реалізації з урахуванням покупного тепла і v – коефіцієнта зміни рівня оплати споживачами спожитого тепла, що відображають особливості галузі. Це забезпечить можливість підприємствам теплопостачання відображати в планах реальні умови організації теплопостачання і дозволить формувати необхідні фінансові ресурси для ефективного функціонування і розвитку галузі. Запропоновано впровадження у галузі теплопостачання двоставочного тарифу, націленого на збалансування доходів і витрат підприємства, усунення ризику втрат, викликаних сезонними й кліматичними факторами у споживанні комунальних послуг. У галузі водопостачання рекомендується проводити облік, планування та аналіз витрат за центрами їх виникнення, що дозволить більш комплексно підійти до питань ціноутворення. Перехід до ведення бухгалтерського та управлінського обліку за “вартісними центрами” допоможе підприємствам цілеспрямовано розробляти програму зменшення витрат, що сприятиме підвищенню ефективності їх роботи. | 