Проведене дослідження наявності, забезпеченості та використання трудових ресурсів і формування ринку праці в аграрній сфері Хмельницької області дозволяє зробити наступні висновки: Узагальнюючи теоретичні підходи, встановлено що трудові ресурси сільського господарства – це наявність ресурсів живої праці, на які може розраховувати галузь. Їх носіями виступають люди з відповідною професійно – кваліфікаційною підготовкою і досвідом в трудовій діяльності.
Як планово – облікова категорія трудові ресурси являють собою сукупність населення в працездатному віці, а також пенсійного віку і підлітків 12 – 15 років, що беруть участь у суспільному виробництві. Соціально – економічну категорію трудових ресурсів характеризує сукупність здібних до праці людей. Кон’юнктуру ринку праці найбільш повно та об’єктивно характеризує система показників стану основних компонентів і параметрів ринку: попиту, пропозиції, зайнятості, безробіття, якісного складу кадрів, рівня їх використання тощо. Це забезпечить комплексну оцінку ситуації на регіональному ринку праці села та дасть змогу розробити заходи щодо її регулювання в умовах становлення ринкової економіки. Питання демографії, як природної основи формування трудових ресурсів, є дуже актуальним. Це пов’язано з тим, що з 1991 р. серед сільського населення досліджуваного регіону почався процес депопуляції. Скорочення природного приросту є результатом зниження народжуваності, високих показників смертності та міграційного відпливу селян.
Ретроспективні зміни народжуваності, смертності і природного приросту сільського населення безпосередньо впливають на його вікову структуру. Останнім часом зменшилась кількість населення у віці молодше працездатного і зросла питома вага жителів старше працездатного віку, тобто відбувається “старіння” населення. В результаті зменшення чисельності сільського населення, зменшується й чисельність трудових ресурсів села. Встановлено, що за період з 1996 р. по 2000 р. їх чисельність зменшилась з 396,3 тис. чол. до 394,7 тис. чол. Разом з цим скоротилась наявна чисельність трудових ресурсів сільськогосподарських підприємств з 318,5 тис. чол. до 299,3 тис. чоловік. При визначені забезпеченості трудовими ресурсами встановлено, що їх лишок становить 42,5 тис. чоловік. Потреба по нормативним затратам праці менша на 33,1 тис. чол., порівняно з фактично працюючими. Але це не є позитивним явищем через те, що в наслідок зниження технічної оснащеності підвищується участь трудових ресурсів в виробництві, тобто збільшуються затрати живої праці, і, як результат, зменшуються уречевленої праці. Наявність і раціональне використання трудових ресурсів завжди вважалися багатством підприємства, а на сучасному етапі має місце безробіття. Аналіз стану ринку праці в аграрному виробництві свідчить, що поряд з відкритим безробіттям в області зростає “приховане” безробіття. Утримання в сільськогосподарських підприємствах “зайвих” трудових ресурсів та скорочення попиту на робочу силу певною мірою пояснюється втраченою галузевою структурою сільськогосподарського виробництва, недостатнім розвитком трудомістких галузей, допоміжних і підсобних підприємств, низькою ціною робочої сили. Вивчення стану аграрного виробництва Хмельницької області дає підставу зазначити, що виробництво продукції характеризується постійним зниженням. За досліджуваний період її обсяги становили лише 71,8 % рівня базового року. Темпи спаду виробництва випереджають темпи зменшення природного приросту населення. Причиною цього є майже втрачена галузева структура сільськогосподарського виробництва. Особливо важливим фактором вирішення проблеми зайнятості сільського населення і трудових ресурсів сільськогосподарських підприємств є відродження аграрного виробництва. Відродження характеризується єдністю, що складається із вибору кращого в минулому, появи нового вищої якості та умовами, що сприяють становленню і існуванню нового. Так, першочерговим в аграрних підприємствах повинно бути поліпшення галузевої структури виробництва до рівня сільськогосподарського кооперативу “Решнівецький” Старокостянтинівського району Хмельницької області. Це дасть змогу повністю ліквідувати безробіття і тільки з цього моменту можна буде спостерігати природний приріст населення. На рівень та ефективність використання трудових ресурсів істотно впливає сезонність сільськогосподарського виробництва. Вирішення даної проблеми полягає в відновленні порушеної структури виробництва. А для підприємств, які вже вичерпали можливості вирішення проблеми сезонності в межах лише сільськогосподарського виробництва – в поєднанні сільськогосподарського виробництва з несільськогосподарським, розвиваючи переробні і підсобні галузі. З метою поліпшення зайнятості в аграрному секторі необхідно покращити соціальні умови праці і життя селян, а саме: розширити мережу комунальних, побутових і торгівельних послуг. Для виховання майбутніх поколінь трудових ресурсів села доцільно зберігати й розширювати мережу дошкільних закладів, підтримувати роботу бібліотек, клубів і таке інше.
|