Анотація до роботи:

Міщенко А.В. Транспортний коридор як форма правового регулювання ринку транспортних послуг в Україні. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.04 – господарське право; господарсько-процесуальне право. – Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого. – Харків, 2009.

Робота присвячена дослідженню теоретичних засад транспортного коридору як форми правового регулювання ринку транспортних послуг в Україні. У ній наводиться авторське визначення понять «транспортний коридор», «національний транспортний коридор», «міжнародний транспортний коридор», «ринок транспортних послуг», «національна транспортна політика». Визначаються критерії класифікації учасників транспортних коридорів. Здійснюється історичний екскурс щодо передумов становлення транспортних коридорів на території України, аналізується сучасний стан законодавства у цій сфері, а також мета і завдання національної транспортної політики. Визначаються функції міжнародного транспортного коридору в забезпеченні транзитних перевезень. Уточнюється визначення транзиту вантажів та критерії класифікації транзитних перевезень. На цьому підґрунті провадиться аналіз основних напрямків гармонізації національного законодавства та міжнародних норм у сфері транзитних перевезень.

У дисертаційному дослідженні здійснено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, яке полягає у визначенні правової природи транспортного коридору як форми правового регулювання ринку транспортних послуг в Україні. За результатами проведеного дослідження дисертантом зроблено такі основні висновки:

1. На основі проведеного групування усіх чинників, що впливали на розвиток перевезень в Україні протягом століть, необхідно поділити їх на 2 групи: внутрішні (вигідне географічне, геополітичне та геоекономічне розташування; розвиток містобудування, організація будівництва шляхів, мостів; ремонт та утримання доріг, мостів, гребель; розвиток транспортної інфраструктури, системи допоміжних послуг; створення системи захисту торговельних шляхів та товарів у дорозі; розвиток складського права) та зовнішні чинники (наявність нормативного регулювання та розвиток договірного права; наявність дипломатичних зв’язків; політична стабільність; створення спеціальних режимів господарювання; розвиток транспорту, зокрема, поява нових видів транспортних засобів; розвиток грошової системи та взаємного кредитування; розумна податкова, митна, інвестиційна, договірна політика; інтеграційні процеси).

2. Зовнішні та внутрішні фактори розвитку перевезень становлять основу національної транспортної політики, яку можна розглядати як діяльність спеціально уповноважених органів державної влади та інших суб’єктів, спрямовану на формування концепції розвитку транспортної галузі та визначення господарсько-правових заходів її реалізації, пріоритетною метою якої є стимулювання подальшого розвитку національного ринку транспортних послуг та входження до міжнародного транспортного ринку. Головною метою національної транспортної політики є розвиток ринку транспортних послуг, який у господарсько-правовому контексті можна визначити як систему врегульованих нормами права та забезпечених, зокрема, засобами господарсько-правового регулювання господарсько-виробничих, господарсько-організаційних та внутрішньогосподарських відносин, що складаються між перевізниками (експедиторами) та замовниками транспортних послуг, а також іншими учасниками та державою в особі уповноважених органів державної влади з приводу перевезення пасажирів, багажу та вантажів як на національному, так і на міжнародному рівні. Транспортні послуги - це сукупність зобов’язань, врегульованих нормами права, опосередкованих відповідними договорами, забезпечених господарсько-правовими засобами державного регулювання, та пов’язаних із фізичним переміщенням у просторі пасажирів, багажу, вантажів. Транспортні послуги поділяються на основні послуги – з перевезення та транспортно-експедиційна діяльність, та на супутні послуги – із зберігання, складування, пакування, зважування вантажів та інші послуги.

3. Необхідно кодифікувати норми транспортного законодавства шляхом розробки та затвердження Транспортного кодексу України, в якому слід закріпити порядок регулювання транспортних відносин, що забезпечують функціонування ринку транспортних послуг, а також прийняття спеціальних законів: Конвенції про створення міжнародного транспортного коридору № 1, 2, 3 і т. д.; Статути по кожному конкретному міжнародному транспортному коридору; Статути національних транспортних коридорів, що є учасниками конкретного міжнародного транспортного коридору; Закон України «Про стимулювання розвитку міжнародних транспортних коридорів на території України»; Закон України «Про стимулювання розвитку національних транспортних коридорів, які є частиною міжнародних транспортних коридорів»; Закон України «Про заходи щодо розвитку та оптимального функціонування на території України міжнародного транспортного коридору № 3» та аналогічні закони стосовно кожного міжнародного транспортного коридору, що проходить територією України, або в приєднанні до яких наша держава зацікавлена, які зумовлять активізацію ринку транспортних послуг та становлення транспортних коридорів на території України.

4. Для того, щоб дати визначення поняття «транспортний коридор», «міжнародний транспортний коридор», «національний транспортний коридор» їх слід розглядати у декількох площинах: 1) як сегмент ринку транспортних послуг; 2) як організаційно-правову форму комплексного спеціального правового режиму; 3) як організацію.

5. Транспортний коридор – це сегмент ринку транспортних послуг, який створюється з метою швидкої, безперервної та безперешкодної доставки пасажирів та вантажів найкоротшими шляхами у визначеному напрямку та існує у двох формах – національний транспортний коридор та міжнародний транспортний коридор. На підставі цього визначення обґрунтовані визначення понять «національний транспортний коридор» та «міжнародний транспортний коридор»:

1. Національний транспортний коридор є формою транспортного коридору, що створюється відповідно до закону, розташовується на території конкретної держави-учасниці міжнародного транспортного коридору, охоплює усі види транспорту, має складну внутрішню інфраструктуру та специфічний суб’єктний склад. Міжнародний транспортний коридор є формою транспортного коридору, що включає в себе національні транспортні коридори держав-учасниць, є частиною міжнародної транспортної інтермодальної системи, створюється на підставі міжнародного договору і охоплює види транспорту, визначені відповідним міжнародним договором, передбачає створення гармонізованого правового режиму реалізації відносин, пов’язаних із наданням транспортних послуг;

2. Національний транспортний коридор – це організаційно-правова форма законодавчо визначеного комплексного спеціального правового режиму господарювання, який складається з особливих вимог до учасників, особливих технічних та техніко-технологічних вимог до процесу транспортування, а також до транспортних засобів та об’єктів інфраструктури національного транспортного коридору, метою створення якого є стимулювання розвитку національного ринку транспортних послуг та оптимізація транзитних перевезень. Міжнародний транспортний коридор - це організаційно-правова форма комплексного спеціального правового режиму господарювання, який обумовлений міжнародними нормами, врегульований нормами національного законодавства країн-учасниць міжнародного транспортного коридору та складається з гармонізованих особливих вимог до учасників, технічних та техніко-технологічних вимог до процесу транспортування, а також до транспортних засобів та об’єктів інфраструктури, і метою створення якого є оптимізація транзитних перевезень та розвиток міжнародного співробітництва у галузі транспорту.

3. Національний транспортний коридор пропонується визначити також як недержавну самоврядну неприбуткову організацію, яка має створюватись відповідно до закону засновниками, які затвердять її Статут, діє на території України, визначає основні засади здійснення перевезень у межах своєї території з метою забезпечення швидкого, безперешкодного, своєчасного та якісного задоволення потреб споживачів у транзитних перевезеннях на території України. Міжнародний транспортний коридор - це міждержавна самоврядна неприбуткова організація, членами якої є національні транспортні коридори держав-учасниць конкретного міжнародного транспортного коридору, яка діє на території двох і більше держав відповідно до Конвенції про заснування конкретного міжнародного транспортного коридору та Статуту цього міжнародного транспортного коридору.

1. До учасників відносин у сфері міжнародних транспортних коридорів слід віднести: 1) засновників міжнародного транспортного коридору (Українську державу та іноземні держави); 2) членів міжнародного транспортного коридору (національні транспортні коридори); 3) членів національного транспортного коридору, які слід поділити на основних (власники об’єктів інфраструктури національного транспортного коридору) та допоміжних (особи, що здійснюють господарську діяльність з розбудови та експлуатації національного транспортного коридору); 4) споживачів послуг міжнародного транспортного коридору – юридичних та фізичних осіб-підприємців, які здійснюють господарську діяльність з надання та споживання послуг у рамках міжнародного транспортного коридору.

2. Міжнародний транспортний коридор є формою здійснення транзитних перевезень, а транзитні перевезення є змістом функціонування транспортного коридору.

3. Необхідно внести зміни до Закону України «Про транзит вантажів» і визначити транзитні перевезення вантажів як спеціальний вид перевезень транспортними засобами транзитних вантажів під митним контролем через територію України між двома пунктами пропуску через державний кордон України.

4. Класифікацію транзитних перевезень слід провести за такими критеріями: 1) за видом шляхів сполучення (сухопутні, повітряні, водні); 2) за видами транспорту, яким виконується транзит (залізничні, автомобільні, авіаційні, морські, річкові, трубопровідні); 3) за об’єктами транзиту (пасажирські транзитні перевезення, транзитні перевезення багажу, транзитні перевезення вантажів). Транзитні перевезення вантажів можна умовно поділити на такі групи: транзитні перевезення особливо небезпечних вантажів; транзитні перевезення вантажів, що потребують особливих умов транспортування; транзитні перевезення „звичайних” вантажів.

5. Основними функціями міжнародного транспортного коридору в забезпеченні транзитних перевезень є: інтеграційна, функція правового забезпечення транзиту, функція гармонізації транспортного законодавства та зближення різних правових систем, функція техніко-технологічної модернізації транспортної інфраструктури України, координуюча, стимулююча, соціальна функції, функція зниження вартості транспортування вантажів.

6. До основних напрямків гармонізації законодавства у сфері транзитних перевезень, що відноситься до основних видів правовідносин, які виникають на ринку транспортних послуг у рамках міжнародних транспортних коридорів слід віднести: 1) удосконалення податкової, тарифно-цінової, митної політики держав-учасниць; 2) техніко-технологічна модернізація логістичних систем та технологій; 3) уніфікація вимог щодо безпеки перевезень, серед яких основними є вимоги, що ставляться до транспортних засобів; до осіб, які керують транспортними засобами; до транспортних компаній, які безпосередньо здійснюють діяльність щодо перевезення пасажирів або вантажів; до дорожнього покриття; система заходів, що виключає/зменшує можливість пошкодження/втрати товарів; 4) уніфікація вимог щодо учасників МТК; 5) уніфікація вимог щодо об’єктів інфраструктури; 6) встановлення та закріплення нормативно вимог щодо забезпечення політичної стабільності та сейсмічної безпеки, відсутність воєнних дій на території держав-учасниць; 7) вирішення питання врегулювання будь-яких спірних питань, пов’язаних із перевезеннями територією коридору, учасниками транспортного коридору; 8) своєчасне впровадження інноваційних розробок у сфері транспорту; 9) встановлення вимог стосовно вироблення спільної транспортної політики, оптимізація роботи транспортного ринку.

Публікації автора:

1. Міщенко А. В. Транспортний коридор як форма інтеграції України в ЄС / А. В. Міщенко // Міжнародне економічне співробітництво України (правові проблеми): Матеріали міжнар. наук.-практ. конф., 18 лист. 2004 р. – К., 2004. – С. 355-362.

2. Міщенко А. В. Проблеми вдосконалення транспортного законодавства / А. В. Міщенко // Проблеми законності: Республ. міжвід. наук. зб. – Х., 2005. – Вип. 75. – С. 46-51.

3. Анастасія Міщенко. Засоби державного регулювання і контролю за автомобільними перевезеннями / А. Міщенко // Юридична Україна – 2005. – № 12. – С. 55–60.

4. Міщенко А. В. Правова природа договору перевезення вантажів / А. В. Міщенко // Проблеми законності: Республ. міжвід. наук. зб. – Х., 2006. – Вип. 80. – С. 59 – 64.

5. Міщенко А. В. Історичне місце і функції перевезень в структурі економіки України / А. В. Міщенко // Проблеми законності: Республ. міжвід. наук. зб. – Х., 2006. – Вип. 84. – С. 19–25.

6. Міщенко А. В. Актуальні проблеми правового регулювання ринку транспортних послуг в Україні / А. В. Міщенко // Державне регулювання економічних відносин: розвиток законодавства та проблеми правозастосування у господарських спорах, 16-17 квітня 2008 р.: Матеріали наук.-практ. конф-ції – Львів, 2008. – C. 558-566.

7. Міщенко А. Транспортний коридор як організаційно-правова форма спеціального правового режиму / А. Міщенко // Вісник Академії правових наук України. – 2007. – № 4 (51). – С. 167-175.

8. Міщенко А. В. Договір перевезення вантажів автомобільним транспортом: поняття і правова природа / А. В. Міщенко // Сучасні проблеми юридичної науки: стан і перспективи розвитку: Тези доп. та наук. повідомл. учасн. наук. конф. молодих учених та здобувачів. – Х., 2005. – С. 68-70.

9. Міщенко А. В. Договір перевезення вантажів за ГК і ЦК: проблеми розмежування / А. В. Міщенко // Реалізація чинних Цивільного та Господарського кодексів України: проблеми та перспективи, 24 лист. 2005 р.: Зб. наук. праць. – К., 2006. – С. 151-153.

10. Міщенко А. В. Щодо визначення поняття „транзит вантажів” / А.В. Міщенко //Конституція України – основа побудови правової держави і громадянського суспільства, 26-27 червня 2006 р.: Тези доп. та наук. повідомл. учасн. всеукр. науково-практичної конф. молодих учених та здобувачів. – Х., 2006. – С. 198-201.

11. Анастасія Міщенко. Транзитні перевезення: визначення поняття та класифікація / А.Міщенко //Юридичний радник. – 2006 – № 5. – с. 79-82.

12. Міщенко А. Особливості правового регулювання транзитних перевезень / А. Міщенко // Розвиток господарсько-правового забезпечення сучасної економіки, 27 жовтня 2006 р.: Матеріали міжнар. науково-практ. конф. –Донецьк, 2006. - Ч. 2. – С. 64-67.

13. Міщенко А. В. Теоретичні питання гармонізації національного та міжнародного законодавства у сфері транспорту / А. В. Міщенко // Новітні тенденції і стратегії розвитку міжнародної торгівлі: фінансово-економічний та правовий аспекти, 30 травня 2007 р.: Зб. матер. Х міжнар. наук.-практ. конфер. – К., 2007. – С. 340-342.

14. Міщенко А. В. Проблема гармонізації законодавства у сфері транспорту / А. В. Міщенко // Сучасні проблеми юридичної науки та практики: Тези доп. та наук. повідомл. всеукр. наук.-практ. конф. молодих учених та здобувачів. – Х., 2007. – С. 249-252.

15. Міщенко А. В. Гармонізація транспортного законодавства як важливий фактор становлення національної транспортної політики / А. В. Міщенко // Матеріали наук. семінарів та „круглих столів”, проведених Національною юридичною академією України імені Ярослава Мудрого спільно з Академією правових наук України в рамках Фестивалю науки 15-16 травня 2007 р. – Х., 2007. – С. 161-164.

16. Міщенко А. В. Етапи становлення міжнародних транспортних коридорів / А. В. Міщенко // Сучасні проблеми юридичної науки: Тези доп. та наук. повідомл. всеукр. наук.-практ. конф. молодих учених та здобувачів. – Х., 2008. – С. 297-300.