1. Інформаційні ресурси формуються і використовуються на основі всіх соціальних процесів, усіх форм власності та різних способів організації суспільно корисної діяльності. З причин принципової значимості останніх кожна дія в інформаційному середовищі буде мати значний вплив у світі фізичних ресурсів: предметних, фінансових і в різних абстрактних областях. Пропонуємо: - вважати, що комп’ютерна інформація – це знання, керуючі сигнали і набір команд, які передаються, обробляються та зберігаються в часі з використанням ЕОМ, систем ЕОМ і їх мереж, у тому числі й глобальних, записуються на фізичних носіях, передаються іншому суб’єкту або технічному пристрою, переносяться у просторі, зазнають інших операцій; - комп’ютерна інформація з криміналістичної точки зору потенційно є предметом кримінального посягання або інструментом його здійснення, свідченням про підготовку злочину, чи вміщувати сліди-відображення його вчинення; - дефініцію: документ (документована інформація) – це зафіксована на будь-якому матеріальному носії інформація, що подана у формі, придатній для сприйняття людиною та автоматизованої обробки з реквізитами відповідного контролю фактів, які мають правове значення; - відмовитися від точки зору необхідності захисту лише таємної та конфіденційної інформації, а перейти до розуміння захисту будь-якого інформаційного ресурсу, важливого для його власника; - вважати, що можливість злочинців брати участь в усьому спектрі інформаційного конфлікту залежить від способу обробки інформації, управління інформацією та інформаційною інфраструктурою; - вважати, що за рівнем організації комп’ютерної інформації та функціональним призначенням її у програмах і базах даних можуть залишитися інформаційні сліди-відображення вчинення злочину у вигляді змін їх початкового змісту; - кількісні та якісні характеристики комп’ютерної інформації дають можливість отримати відомості про спосіб, час, протягом якого здійснювалося злочинне діяння, застосовувані технічні та програмні засоби, тому накопичувачі різних типів можуть бути об’єктом експертних досліджень при вчиненні злочинів у телекомунікаційних мережах та Інтернет. - дефініцію: транснаціональний комп’ютерний злочин” - це посягання на новий вид суспільних відносин – захисту законної діяльності у сфері інформаційних технологій, тобто передбачені кримінальним законом суспільно-небезпечні дії, в яких машинна інформація є засобом або об’єктом злочинних замахів, які призвели до знищення, блокування, модифікації або копіювання інформації, порушення роботи ЕОМ, систем ЕОМ і їх мереж, створення та розповсюдження шкідливих програм, а також незаконне володіння інформацією та її розповсюдження в телекомунікаційних мережах. 2. Зроблено висновок щодо необхідності інформаційного підходу до змісту криміналістичної характеристики транснаціональних комп’ютерних злочинів, а саме: об’єкт розслідування транснаціональних комп’ютерних злочинів показаний як відношення суб’єктів міжнародного права; предмет безпосереднього замаху; спосіб вчинення транснаціональних комп’ютерних злочинів; „слідова картина”, що виникає в телекомунікаційних мережах після вчинення комп’ютерного злочину; особа злочинця; місце вчинення транснаціонального комп’ютерного злочину; час вчинення транснаціонального комп’ютерного злочину. 3. Визначені ймовірні типові слідчі ситуації початкового етапу розслідування транснаціональних комп’ютерних злочинів, що дадуть змогу слідчому вірно провести аналіз реальних обставин, які в своїй сукупності орієнтуються на динамічну систему і, насамперед, включають у свій зміст необхідність урахування параметра часу, що постійно змінюється під впливом об’єктивних й суб’єктивних факторів. 4. Досліджені віртуальні сліди-відображення, які пропонується визначати як інформаційні, що залишаються на машинних носіях, відображаючи зміни в програмах, базах даних і текстових файлах впродовж часу вчинення злочину як при безпосередньому, так й віддаленому доступі. 5. Принципове значення для заданого рівня захисту функціонування глобальних телекомунікаційних мереж мають спеціальні та професійні знання, практичні навики співробітників досудового і судового слідства. З метою їх посилення автор рекомендує: - у кримінально-процесуальному законі закріпити загальні та конкретні права суб’єктів досудового і судового слідства при вирішенні справ про транснаціональні злочини; - на міжнародному і регіональному рівнях зміцнити професіональні зв’язки й підготовку співробітників досудового та судового слідства. - у міжнародному праві ввести норму, згідно якої регіональні держави повинні мати реальну змогу здійснювати самостійне реагування на вчинені транснаціональні комп’ютерні злочини; - встановити єдині стандарти проведення слідчих дій для виявлення, фіксації та вилучення слідів злочинів; - керуватися єдиними стандартами збереження телекомунікаційних даних; - здійснювати на досудовому і судовому слідстві організацію стійкої взаємодії у реальному часі між правоохоронними органами по розкриттю і розслідуванню транснаціональних комп’ютерних злочинів. |