Осмислення значення транскордонного співробітництва як реального чинника розвитку прикордонних регіонів, європейської інтеграції для подальшого розвитку України, розвитку українсько-російських відносин дозволило поглибити розуміння суперечностей розвитку країни на сучасному етапі. Одержано наступні наукові результати: 1. У межах дослідження було відстежено розвиток основних теорій щодо феномену “інтеграція” в ХХ столітті. Саме минуле століття виявилося суперечливим стосовно інтеграційних процесів. Дві світові війни послужили своєрідним каталізатором об’єднавчих процесів на європейському континенті. На сучасному етапі всі європейські держави залучені до процесу інтеграції, на регіональному або загальноєвропейському рівні. Доведено, що в межах довгострокового розвитку всього європейського континенту інтеграційний процес повинен бути підкріплений науковими програмними підходами і теоріями, які визнали б позитивні й негативні результати, як для країни-апліканта, так і для всього проекту європейської інтеграції в цілому. 2. У ході дослідження були виявлені проблеми та проаналізовані перспективи євроінтеграційного курсу України в зовнішній політиці на сучасному етапі. Основною проблемою нашої держави є розкол за політичними симпатіями щодо зовнішньополітичного вектора: Західна Україна орієнтується на ЄС, Східна – на Росію. Українським керівництвом протягом усіх років незалежності були зроблені конкретні кроки в західноєвропейському напрямі, що може свідчити про перспективність цього курсу. На сьогодні закінчується етап визначення тих держав, які можуть претендувати на повноправне членство в Європейському Союзі. Багатовекторна політика України може залишити нашу державу поза вигідними союзами та об’єднаннями. Для отримання статусу повноправного члена європейського співтовариства Україні необхідно виробити і планомірно реалізовувати політику для виконання вимог acquis communautaire. 3. У межах дисертаційного дослідження було запропоновано авторське бачення кваліфікації основних видів та механізмів інтеграції України до ЄС. На нашу думку, євроінтеграція може здійснюватися поетапно. Основною метою на нинішньому етапі для керівництва держави є секторальна інтеграція, тобто інтеграція у таких напрямах, як політико-правовий, економічний, культурно-освітній, інформаційно-технологічний, науко- і техноємний, оборонний, соціальний, санітарно-екологічний. 4. У результаті детального аналізу розвитку транскордонного співробітництва доведено, що саме транскордонне співробітництво наблизило постсоціалістичні країни до європейських стандартів та дозволило прискорити в них процес адаптації демократичних цінностей. Крім того, транскордонне співробітництво виявилось чинником активізації інтеграційних процесів у Європі. Транскордонне співробітництво сприяло налагодженню тісних взаємовигідних відносин між країнами-кандидатами до ЄС та країнами-членами ЄС. У свою чергу, транскордонне співробітництво може стати поштовхом для багатьох проєвропейських перетворень у прикордонних регіонах України, а також у системі всієї держави. У зв’язку з цим необхідно створити робочу комісію з вивчення транскордонного співробітництва в Центрально-Східній Європі для проведення детального аналізу його розвитку і застосування низки схем між прикордонними територіями України та країнами, які межують з нею. Транскордонне співробітництво є однією з важливих форм формування спільного господарського комплексу країн Європейського Союзу. Навіть не будучи членом ЄС, але, ведучи активну політику відносно розвитку транскордонного співробітництва, Україна має шанс стати повноправним учасником розвитку загальноєвропейських економічних і політичних процесів. 5. Проведений аналіз свідчить про відсутність належної та постійної уваги щодо розвитку транскордонного співробітництва в Україні з боку як законодавчої, так і виконавчої гілок влади. Питання важливості розвитку транскордонного співробітництва протягом усього часу існування незалежної України розглядається, на жаль, як додаткова частина до програм європейської інтеграції. Питання розвитку транскордонного співробітництва повинно стояти на порядку денному та розглядатися в площині розвитку всієї країни. А отже, сьогодення вимагає негайного створення Міністерства з питань регіональної політики та транскордонного співробітництва із подальшою розробкою та реалізацією комплексної програми з транскордонного співробітництва. 6. Проаналізовано політико-економічні відносини між Україною та Росією, які на сучасному етапі характеризуються високим рівнем напруги. Українсько-російські відносини є взаємовигідними та мають сприяти відновленню потенційних можливостей обох країн та традиційних ринків збуту, які вони мали ще за радянських часів. Важливість українсько-російських відносин зумовлена не лише комплексом історичних, політичних, гуманітарних чинників, а й об’єктивними потребами соціально-економічного розвитку обох країн у сучасному світі. Доведено, що стабільність українсько-російських відносин є визначальним чинником стабільності в Європі, вона активно впливає на політико-економічний хід справ на європейському континенті, доказом чого може послужити питання енергетичної кризи, яка виникла на початку 2006 року. В свою чергу, успішний розвиток двосторонніх відносин залежить від переведення їх у русло стабільної системи міжнародного співробітництва відповідно міжнародно-правовим актам. Поновлення цих зв’язків можливо завдяки транскордонному співробітництву, яке буде з’єднувати прикордонні регіони, поліпшувати двосторонні стосунки та наближувати країни до європейських норм і стандартів. 7. У межах дослідження були проаналізовані існуючи єврорегіони України. На сьогоднішній день офіційними єврорегіонами України є: “Карпатський єврорегіон” (Україна, Польща, Словаччина, Угорщина, Румунія), “Буг” (Україна, Польща, Білорусь), “Нижній Дунай” (Україна, Молдова, Румунія), “Верхній Прут” (Україна, Молдова, Румунія), “Дніпро” (Україна, Росія, Білорусь), “Слобожанщина” (Україна, Росія). Ефективним, на нашу думку, може стати створення єврорегіону “Меотіда”, до складу якого входили б Донецька та Ростовська області, які мають спільні риси за багатьма показниками. Головними сферами співпраці цього єврорегіону мають стати: розвиток малого і середнього бізнесу; міграційні процеси; культура, молодіжний обмін; науково-технічна, освітня співпраця; охорона навколишнього середовища; металургія та енергетика; кредитно-інвестиційна співпраця; розвиток транспортних систем і модернізація транспортної інфраструктури; курортно-туристичний бізнес. Переймаючи європейський досвід транскордонного співробітництва і демократичні цінності, даний єврорегіон здатен наблизити східний регіон України до європейських стандартів і стати новою Східнослов’янською віссю транскордонного співробітництва. |