В дисертації подано теоретичне узагальнення і запропоновано нове вирішення наукової проблеми, яка полягає у вивченні та порівнянні світового досвіду функціонування, трансформації і розвитку зовнішнього сектора економіки країни. 1. З набуттям Україною незалежності процес формування зовнішньоекономічних відносин знаходиться сьогодні на етапі становлення. Враховуючи існування низки проблем внутрішнього та зовнішнього характеру, що суттєво впливають на зовнішньоекономічний сектор, існує потреба побудови принципово нової концепції формування і реалізації ефективної моделі розвитку зовнішнього сектора економіки, яка поєднає та врахує потенціал України з вимогами світової господарської системи. 2. Теоретичні концепції міжнародної торгівлі, іноземного інвестування та економічної інтеграції набувають виключного значення як методологічна основа для розробки стратегії, механізмів та політики в умовах системної трансформації економіки. На основі проведеного аналізу визначено, що теорії меркантилізму, класичного та неокласичного напрямку не в повній мірі відповідають сучасним тенденціям економічного розвитку суспільства. У роботі відмічено, що саме зменшення розбіжностей між країнами, технологічні нововведення, зменшення торгівельних бар’єрів, динамізм руху капіталів, вплив інтеграційних об’єднань, поява нових глобальних конкурентів визначають сучасний стрімкий розвиток міжнародної економіки. 3. На основі порівняльного аналізу, враховуючи стан економіки України визначено, що українській економіці необхідна зважена економічна політика, яка одночасно поєднає такі два напрями: перший - здійснення структурної перебудови економіки країни з метою формування експортного потенціалу країни, що в першу чергу потребує всебічного сприяння та підтримки вітчизняних підприємств, які здатні виробляти конкурентоспроможну продукцію, другий - поступова лібералізація зовнішньої торгівлі. Зменшення торговельних бар’єрів вимагає, насамперед, тривалого періоду, оскільки різка лібералізація зовнішньої торгівлі України на фоні падіння національного виробництва може спричинити погіршення структури експорту, зростання залежності від імпорту, а також до подальшого відтоку капіталу. 4. Проведене дослідження свідчить, що вирішення питання про повне відкриття українського ринку для зовнішньої торгівлі та інвестицій буде ефективним, коли супроводжуватиметься випереджаючими структурними перетвореннями галузей народного господарства, комерціалізацією підприємств, розвитком фінансового сектора та стабільного зростання виробництва. Вибір урядом концепції торговельної та інвестиційної політики, інструментів впливу на рух і обсяги зовнішньоторговельних операцій країни, залучення іноземних інвестицій виступає одним із факторів економічного зростання країни. 5. Сучасні тенденції розвитку міжнародної економіки відбуваються під впливом процесів глобалізації, які у свою чергу відображаються на формуванні зовнішньоекономічної політики країн. Механізмом цього процесу виступають міжнародні організації та угруповання (СОТ, ЄС, тощо). Особливого значення набуває їх вплив на країни з перехідною економікою, що претендують на вступ до зазначених установ. У дослідженні вказано, що основною вимогою СОТ та ЄС є значне реформування урядом країни законодавчої системи до відповідних міжнародних угод з одночасною лібералізацією торговельної політики. Необхідно послідовно, з урахуванням змін у глобальному просторі, використовуючи можливості синхронізованого з Російською Федерацією вступу до СОТ, реалізувати власну політику ефективного економічного розвитку. 6. Темпи регіональної економічної інтеграції, що відбувається загалом на об’єктивній основі, дають підстави визначити її як основну тенденцію сучасного світового економічного розвитку. Отже, Україна повинна активно діяти в цих умовах, створюючи відповідний механізм інтеграції її господарського комплексу, який включає систему правових, організаційно-управлінських та фінансово-економічних важелів, що забезпечують ефективну взаємодію національних світогосподарських структур зі світовими. Основними цілями України у цьому контексті є: по-перше, формування повноцінної ринкової системи господарювання, яка б базувалась на загально - прийнятих у світовій практиці принципах, нормах та економічних механізмах; по-друге, використання можливостей світового ринку для структурної перебудови національного господарства; по-третє, перетворення зовнішньоекономічної сфери в активний фактор динамічного та високоефективного економічного росту. 7. Нормативно-правове забезпечення зовнішньоекономічного сектора України, яке повинно сприяти включенню її до міжнародної економіки відбувається на двох рівнях: національному і міжнародному. Перший передбачає гармонізацію українського законодавства з міжнародними нормами та правилами, зокрема в сферах: тарифного регулювання імпорту, з метою поступового зниження рівня ставок митних тарифів, з урахуванням можливості приєднання до секторальних угод і ініціатив СОТ, спрощення структури імпортних тарифів, митної оцінки; податкової системи України, а саме прийняття Податкового кодексу України, який повинен передбачати проведення ряду системних перетворень, що спрямовані на оптимізацію податкового режиму, впорядкуванню і уніфікацію податків і зборів, зниження податкового тиску на платників податків тощо. 8. Доведено, що держава може впливати на зовнішньоекономічний сектор через монетарну політику, шляхом реалізації валютного регулювання, яке розкривається як комплекс економічних, правових, організаційних заходів. В Україні застосування зазначеного інструменту набуває особливого значення, адже дозволяє маніпулювати макроекономічними показниками, які характеризують стан зовнішнього сектора України. 9. Аналізуючи сучасний стан зовнішньої торгівлі України встановлено, що у економічному механізмі регулювання зовнішньоторговельних відносин, основними засадами виступають нормативно-правове регламентування, досконалість інституціонального устрою органів державної влади та їх функціональних повноважень, а також економічні важелі регулювання експортно-імпортних потоків товарів і капіталів. Визначено необхідність створення в Україні структур, які б забезпечували і координували дієвість зовнішньоекономічного сектора, а також усієї інфраструктури зовнішньоекономічних зв’язків. На шляху інтеграції України до глобального економічного простору існують деякі протиріччя регіонального характеру, усунення яких можливо тільки на довгострокових засадах, шляхом активного включення її в інтеграційні процеси, із визначенням глобальних національних пріоритетів. Отже, можна визначити такі основні напрями ефективної інтеграції господарського комплексу України у глобальний економічний простір: інтеграцію через участь у загальноєвропейському економічному просторі, що починає активно і швидко формуватися, через визначення сфер співробітництва з країнами інших континентів, які становитимуть взаємний інтерес, через підключення до загальносвітового співробітництва на галузевій основі, перш за все у енергетичній, науково-технічній, екологічній, продовольчій сферах. Пріоритетними визначено наступні напрями взаємодії з національними економіками інших країн: подальший розвиток економічних зв’язків України з країнами Центральної - і Східної Європи, що спрямовують до ЄС, Єдиного економічного простору (ЄЕП); подальший розвиток причорноморського співробітництва через формування інфраструктури бізнесу та розвиток спільних фінансових та інформаційних мереж, співробітництво в розвитку паливно-енергетичної бази регіону, реалізації спільних проектів щодо переобладнання металургійних підприємств країн-учасниць, тощо. Визначено стратегію економічного співробітництва з країнами Центральної Азії та Закавказзя, що спрямована на забезпеченні безпосередньої участі України в реалізації проекту транспортування енергоносіїв з Каспійського регіону до Центральної та Західної Європи, використанні потенційних можливостей України для підвищення експорту товарів і послуг до цього регіону. |