Анотація до роботи:

Колесник І.А. Трансформація земельних відносин в аграрній сфері. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.07.02 – економіка сільського господарства і АПК. – Інститут аграрної економіки УААН, Київ, 2002.

Дисертацію присв'ячено проблемам трансформації земельних відносин в умовах проведення аграрної реформи.

Проаналізовано структурні зміни, які відбулися у формах власності на землю. Висвітлено особливості земельних відносин в агроформуваннях ринкового типу. Вивчено вплив змін в земельних відносинах на ефективність використання землі.

Розроблено пропозиції щодо формування ринку сільськогосподарських земель. Подано рекомендації встановлення розміру орендної плати. Обгрунтовано необхідність запровадження кредитування під заставу землі та права її оренди.

1. Земельні відносини – це складова суспільних виробничих відносин, історичні етапи розвитку яких відповідають етапам розвитку продуктивних сил суспільства. Земельні відносини виникають між членами суспільства з приводу власності і управління земельними ресурсами, а також при розподілі доходів, одержаних внаслідок їх використання.

2. Криза, яка виникла в аграрному секторі економіки в кінці 80-х – на початку 90-х років, була значною мірою повязана з недосконалістю земельних відносин. Необхідність реформування земельних відносин зумовлена трьома взаємоповязаними між собою групами причин: політико-правовими, економічними та екологічними.

3. Реформування земельних відносин носить етапний характер. Кожен з етапів супроводжується розробкою відповідної нормативно-правової бази. Стримуючим фактором реформування земельних відносин на даному етапі є зволікання з прийняттям необхідних нормативно-правових документів, і відставання законотворчого процесу в галузі земельних відносин від реальних процесів в аграрному секторі економіки.

4. Власність на землю є фундаментом земельних відносин. Її потрібно розглядати через призму економіки, права, політології та філософії. Згідно з чинним законодавством, власність на землю існує у трьох формах: державній, комунальній та приватній. З початку проведення земельної реформи у Вінницькій області відбулися зміни в структурі земельної власності. Домінуючою формою стала приватна власність на землю.

5. Реформування колективних сільськогосподарських підприємств Вінницької області проходило переважно у співвідношенні 1:1, тобто на базі одного господарства-попередника утворювалось одне господарство-правонаступник. При реформуванні підприємств окремі громадяни за рахунок приєднання земельних часток (паїв) розширювали власне особисте селянське господарство без створення юридичної особи. В процесі реорганізації на базі 749 колишніх колективних сільськогосподарських підприємств було утворено 965 господарств ринкового типу. З них: 50,2% - господарські товариства, 20,5% - сільськогосподарські кооперативи, 14,1% - приватні (приватно-орендні) підприємства і 4,5% - селянські (фермерські) господарства.

6. У 2000 році намітилась тенденція поступового підвищення рівня ефективності використання землі господарствами всіх категорій. При цьому в сільськогосподарських підприємствах підвищення рівня ефективності відбувається виключно за рахунок галузей рослинництва. В той же час господарства населення забезпечили стабільне виробництво продукції рослинництва і тваринництва не лише на ділянках, які належали їм раніше, а й на площах, наданих їм для розширення особистих селянських господарств із земель колишніх колективних сільськогосподарських підприємств. Поки що невисоким є соціальний ефект (частка орендної плати в структурі річного сімейного бюджету працівників сільського господарства не перевищує 7%).

7. Результати порівняльного аналізу ефективності використання земельних ресурсів різними організаційно-правовими формами господарювання дають підстави для твердження, що на сучасному етапі, на ефективність використання землі значною мірою впливає не організаційно-правова форма господарювання, а форма власності, рівень розвитку економіки підприємства і його фінансовий стан до реформування та здатності керівника здійснювати ефективне управління в ринкових умовах.

8. В системі ринку нерухомості ринок землі займає центральне місце. Він являє собою перехід в рамках чинного законодавства за допомогою ринкової інфраструктури права володіння, користування та розпорядження землею шляхом здійснення відповідних цивільно-правових угод. Розрізняють ринок земельних ділянок громадян, ринок земель несільськогосподарського призначення та ринок земель сільськогосподарського призначення. Формування останнього потребує прийняття відповідної нормативно-правової бази та створення ринкової інфраструктури.

9. Оренда землі є однією з складових ринку сільськогосподарських земель яка забезпечує їх рух, даючи можливість реалізувати право власності на землю і отримати від цього доход у вигляді орендної плати. Особливість сучасного ринку оренди земель сільськогосподарського призначення полягає в домінуванні оренди земельних часток (паїв), не виділених в натурі, над орендою земельних ділянок. Нинішній стан ринку оренди характеризується обмеженим попитом і високою пропозицією, внаслідок чого середній рівень орендної плати не перевищує законодавчо встановленого мінімуму і не забезпечує власнику рівновеликого прибутку на рівновеликий капітал. На даному етапі підвищення рівня орендної плати відбувається виключно за рахунок адміністративних заходів. Ріст рівня орендної плати за рахунок дії економічних важелів відбуватиметься в міру функціонування інших складових ринку сільськогосподарських земель, росту конкуренції між орендарями та зміцнення їх фінансового стану.

10. Потужним джерелом кредитування сільського господарства є іпотечне кредитування під заставу землі. Запровадження останнього вимагає створення дворівневого іпотечного ринку, системи фінансово-кредитних (банківських та небанківських установ), які б здійснювали іпотечне кредитування. Участь держави в іпотечному кредитуванні через Державний земельний (іпотечний) банк надасть їй можливість не лише кредитувати сільськогосподарських товаровиробників, а й певною мірою контролювати ринок сільськогосподарських земель. Функціонування земельних (іпотечних) банків вимагає розробки системи методик оцінки землі та обєктів нерухомого майна. Враховуючи той факт, що переважна більшість підприємств-виробників сільськогосподарської продукції є лише орендарями землі та нерухомого майна, виникає необхідність в розробці механізму одержання іпотечного кредиту під заставу права оренди. Для запровадження та регулювання іпотечного кредитування під заставу землі необхідно, в першу чергу, розробити і прийняти цілий пакет відповідних нормативно-правових документів.

11. Функціонування ринку землі неможливе без ефективної і достовірної системи реєстрації прав не лише на землю, а й на розташовані на ній обєкти нерухомого майна. Це вимагає створення Єдиного державного реєстру прав власності на землю та розташовану на ній нерухомість, в який вноситимуться відомості про обєкти реєстрації, права власності (та їх обмеження) на дані обєкти, а також всі операції, які проводитимуться з ними.

Публікації автора:

1. Колесник І.А. Реалізація громадянами прав на земельні частки (паї)// Економіка АПК. – 2001. - №2. – С. 32-34.

2. Колесник І.А. Ефективність використання земельних ресурсів// Економіка АПК. – 2001. - №5. – С. 47-50.

3. Колесник І.А. Проблеми та перспективи розвитку іпотеки сільськогосподарських земель в Україні// Вісник аграрної науки Причорномор'я. – 2001. – Вип.5. – С. 79-88.

4. Колесник І.А. Оренда землі сільськогосподарськими підприємствами// АгроІнком. –2002. - №1-3. – С. 62-64.

5. Колесник І.А. Стан та перспективи орендних земельних відносин в Україні// Вісник ХДАУ. – 2001. - №7. – С.153-154.

6. Колесник І.А. Основні напрями використання земельних паїв// Матеріали міжрегіональної науково-практичної конференції “Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Реформування земельних відносин як процес відродження українського села”. – Львів, 2000. – С. 185-187.

7. Колесник І.А. Форми земельної власності в Україні// Матеріали міжнар. наук. конф. “Власнісний статус і проблеми раціонального використання земель”. – К.: РВПС НАНУ. - 2000. - Ч.1. – С. 74-76.

8. Колесник І.А. Оренда – як один з основних напрямків реалізації громадянами права власності на землю// Проблеми ефективного функціонування АПК в умовах нових форм власності та господарювання: У 2-х томах. / За ред. П.Т. Саблука, В.Я. Амбросова, Г.Є. Мазнєва.- К.: ІАЕ, 2001. – Т.1. - С. 222-223.

9. Колесник І.А. Заставні (іпотечні) операції з землею// Організаційно-економічні проблеми розвитку АПК: У чотирьох частинах. / За ред. П.Т. Саблука. – К.: ІАЕ, 2001. – Ч.2. - С. 259-262.