У руслі процесів глобалізації, що розвертаються, ціною розвитку людського суспільства стає саме життя, життєдіяльність людини як особливий біологічний вид, що може відтворюватися в Природі. Глобалізація як процес взаємозв'язку і взаємозумовленості розвитку світового господарства породжує нове розуміння не просто економічної поведінки людини, але всієї її діяльності як результату того, що не може бути співвіднесено тільки з матеріальним, але в той же час перетворюючому і матеріальне. Звернення до діяльнісного підходу в рамках постнекласичної науки стає найважливішим напрямком економіко-теоретичних досліджень не тільки в силу необхідності нового синтезу знань, що дозволяють повніше досліджувати універсумні явища і процеси. Практичне значення відродження діяльнісного підходу також визначається необхідністю відновлення особливого предметного поля економічної теорії, що в останні 15-20 років усе більше витісняється менеджментом, коли їй намагаються нав'язати вивчення поверхнево-поведінкових моделей управлінських рішень. Виживання людини і людства можливо, якщо людська діяльність буде реалізовуватися як цілісний господарський феномен, у основі якого лежить духовна складова, котра зовсім не зводиться до ідеології економізму, а охоплює морально-етичні цінності, завдяки виникненню яких сама людина виділилася з тваринного світу як особливий біологічний вид і стала відповідальною за життєдіяльність планети Земля. Під людською діяльністю варто розуміти свідоме, насамперед, духовно-творче виробництво необхідних матеріальних і духовних благ для життя людини як процесу його саморозвитку. Процес людської діяльності є процесом самореалізації людини, який розширюється і поглиблюється . Дослідження показало, що є два основних види взаємодії людей: конкуренція і соціальне партнерство. Ринкова конкуренція за своєю суттю є жорсткою боротьбою між людьми у сфері економічних і соціальних відносин. За своєю природою конкуренція є протилюдяним механізмом досягнення суто економічних цілей – прибутку, матеріального і грошового збагачення досить вузького прошарку населення. Соціальне партнерство є гуманістичним, цивілізованим і людяним механізмом розвитку людських відносин і діяльності, адекватним природі самої людини. Соціальне партнерство має у наш час значне поширення у передових країнах світу, а також досить реальні передумови свого широкого утвердження у сучасній Україні. Соціальне партнерство є реальним механізмом створення соціально орієнтованої ринкової господарської системи, котрий дозволяє підпорядкувати соціально-економічний розвиток благополуччю усього українського народу, тобто дійсно реалізувати тезу нобелівського лауреата Моріса Алле, що “економіка повинна служити людині, а не людина служити економіці”. Зараз в Україні немає ніякої ідеології чи навіть єдиної, всіма прошарками населення визнаної, національної ідеї, яка б консолідувала суспільство. На наш погляд, саме ідея всебічного розвитку соціального партнерства як механізму забезпечення співпраці, діяльності усіх суб’єктів господарювання задля підвищення рівня і якості життя кожного українця є у сучасних умовах найкращою ідеєю та ідеологією національного господарського розвитку. Ця ідея може об’єднати усіх громадян країни у їх діяльності заради її процвітаючого майбутнього. |