Анотація до роботи:

Фокін С. Б. Трансформація граматичної категорії стану при перекладі (на матеріалі іспанської та української мов). – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук зі спеціальності 10.02.16 – перекладознавство. – Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, 2004.

Дисертаційне дослідження присвячено поширеній при перекладі трансформації граматичної категорії стану.

Згідно з метою та завданнями дослідження, виділено основні типи трансформаційних відношень, в які вступають активний, пасивний, взаємний та зворотний стани при перекладі з іспанської та чинники, які ці трансформації зумовлюють.

Порівняльний аналіз граматичного стану в іспанській та українській мовах виявляє високу симетрію форм стану та їхніх категоріальних значень, що, однак, не передбачає обов’язкового закономірного вживання паралельних форм як перекладацьких відповідників через те, що у своїх вторинних значеннях категорія стану тісно взаємодіє з категоріями модальності, імперативності, атрибутивності, аспектуальності, істоти-неістоти та ін., оскільки засоби вираження останніх виявляють значну асиметрію при порівнянні мови оригіналу та мови перекладу. Таким чином, трансформація стану розглядається як засіб досягнення перекладацької еквівалентності та стилістичної адекватності у зв’язку з необхідністю подолання міжмовної асиметрії, яка виявляється в системних, нормативних та узуальних розбіжностях мови оригіналу та перекладу.

Трансформація стану в більшості випадків описується трансформаційною моделлю перекладу й охоплює не лише морфологічний, а й синтаксичний та лексичний рівні. Лексичні зміни при трансформації стану, як правило, пояснюються ситуативним контекстом, і тоді трансформація описується ситуативною моделлю перекладу. Можливість застосування тієї чи іншої моделі перекладу є стилістично зумовленою.

Таким чином, проведений аналіз трансформацій та їхніх чинників показав, що трансформація граматичної категорії стану є широковживаним засобом досягнення еквівалентності та стилістичної адекватності при перекладі. При цьому трансформація охоплює, як правило, предикат та його аргументи, а також деякі непредикативні структури, як звороти з пасивними дієприкметниками. Фактори, що зумовлюють необхідність трансформації стану, знаходять пояснення в асиметрії у співвідношенні систем, норм, узусу та частотності вживання паралельних мовних одиниць в іспанській та українській мовах. Трансформацію зумовлюють такі асиметричні риси зазначених мов:

1) системні розбіжності іспанської та української мов:

наявність в іспанській мові перифрастичного пасиву, що не має еквівалентів в українській мов;

відсутність прямого лексичного відповідника в мові перекладу для вихідного займенникового дієслова зі взаємним або зворотним значеннями, для окремих іспанських дієслівно-іменних конструкцій та для деяких іспанських неперехідних дієслів;

наявність в українській мові а) модальних предикативних слів, яким немає прямих відповідників в іспанській мові; а) специфічних неперехідних дієслів на позначення місцезнаходження, залежно від просторової характеристики об’єкта: “стояти”, “лежати” та інших;

2) нормативні розбіжності іспанської та української мов:

неможливість утворення форм пасивного, взаємного та зворотного станів від деяких дієслів на позначення розумової діяльності та володіння в цільовій мові, на відміну від вихідної; неможливість утворення форм пасивного, взаємного та зворотного станів з непрямоперехідними дієсловами в МП;

обмеження на вживання займенникової форми пасиву в доконаному виді в українській мові;

відмінність а) аспектуально-часових характеристик іспанського та українського дієприкметникового пасиву; зокрема, іспанський дієприкметниковий пасив може виражати тривалу та повторювану дію, що не властиве українській формі дієприкметникового пасиву; б) часового значення дієприкметникових зворотів в іспанській та українській мовах;

багатозначність афікса -ся(-сь) на фоні однозначності займенникових виразів “себе” та “один одного” в цільовій мові;

ненормативний характер в українській мові речень без формального підмета, на відміну від іспанської мови;

3) узуально-стилістичні розбіжності іспанської та української мов, зокрема:

узуальність активних конструкцій з прямим додатком у препозиції в українській мові, на відміну від іспанської;

значно більша поширеність а) неозначено-особових речень з предикатом у третій особі однини в українській мові, ніж в іспанській; б) займенникової форми пасиву в іспанській мові, ніж в українській;

різна стилістична ознака паралельних дієслівно-іменних конструкцій в іспанській та українській мовах;

диспропорція вживання персоніфікації в публіцистичних та художніх стилях мови оригіналу та мови перекладу.

Більшість трансформацій активного стану в пасивний описуються трансформаційною моделлю перекладу. В перекладах текстів публіцистичного та художнього функціональних стилів трансформація може пояснюватися ситуативною моделлю перекладу, особливо часто, якщо вихідне речення є реченням буття. Така трансформація є поширенішою при перекладі текстів художнього та публіцистичного стилів і не зустрічається при перекладі текстів офіційно-ділового стилю. Це підтверджує стилістичну зумовленість застосування різних моделей перекладу.

Публікації автора:

1. Фокін С. Б. Засоби вираження станових значень та їх відтворення при перекладі (на матеріалі іспанської та української мов) // Вісник Київського університету. Серія: Іноземна філологія. – К., 2000. – Вип. 32-33. – С. 134-137.

2. Фокін С. Б. Декомпресія пасивних дієприкметників та дієприкметникових зворотів при перекладі з іспанської мови на українську // Проблеми семантики слова, речення, тексту: Зб. наук. пр. – К.: ВЦ КНЛУ, 2002. – Вип. 8. – C. 345-350.

3. Фокін С. Б. Чинники трансформації аналітичної форми пасиву в синтетичну при перекладі з іспанської // Мовні і концептуальні картини світу: Зб. наук. пр. – К.: КНУ імені Тараса Шевченка, 2002. – №7. – C. 506-512.

4. Фокін С. Б. Перекладна література з іспанської та з української мов як корпус перекладознавчих досліджень // Проблеми семантики, прагматики та когнітивної лінгвістики: Зб. наук. пр. – К.: КНУ імена Тараса Шевченка, 2002. – Вип. 1. – С. 203-206.