Анотація до роботи:

Ситник В.П. Трансформація АПК України в ринкові умови. - Монографія.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук за спеціальністю 08.07.02 - економіка сільського господарства і АПК. - Інститут економіки НАНУ, Київ, 2002.

У дослідженні аналізуються фактори і особливості сучасного стану АПК. Висвітлюються сутність відносин власності в аграрному секторі виробництва, теоретичні основи трансформації земельних відносин, їх соціально-економічні і екологічні наслідки. Вивчається динаміка і ефективність функціонування підприємницьких агроформувань.

Значна увага приділяється формуванню економічного механізму господарювання в ринкових умовах стосовно системи ціноутворення, кредитно-фінансових відносин, податкової політики, інфраструктури ринків сільськогосподарської продукції. Узагальнюється досвід розвинутих країн в галузі аграрного ціноутворення, моніторингу цін та доходів товаровиробників.

Розкрито науково-методологічні основи розвитку управління АПК, формування системи розповсюдження сільськогосподарських знань та інформації, обгрунтовані етапи перспективного розвитку АПК.

1. Продовольча безпека України як з позиції ролі вітчизняної агросфери в формуванні структури споживання продуктів харчування, так і стосовно загальної величини забезпеченості основними з них унаслідок низької платоспроможності населення впала до критично небезпечного рівня. Частка витрат на харчування в бюджеті середньої української сім'ї зросла за 1991-2000 рр. з 33 до 64%, якість харчування помітно погіршилась. При цьому проявляється тенденція до подальшого погіршення ситуації. Внутрішній агропродовольчий ринок України постійно поповнюється продуктами харчування зарубіжного виробництва, часто сумнівної якості. Для деяких міжнародних угод нашої держави характерні нерівні умови зовнішньої торгівлі - лібералізація в Україну імпорту при жорстких обмеженнях експорту.

2. За роки незалежності, незважаючи на певні реформаційні заходи, в сільському господарстві склалася стала тенденція до зниження обсягів виробництва основних видів продукції рослинництва і тваринництва. В 1996-2000 рр. аграрна сфера з прибуткової перетворилася в збиткову, що свідчить про поглиблення розбалансованості сільського господарства України. Майже повністю зупинилося відтворення та оновлення матеріально-технічної бази АПК. Посилюється деградація земель через високу господарську освоєність земельного фонду та екстенсивне використання продуктивних угідь. Трудовий аграрний потенціал, як найважливіша складова його виробничого потенціалу, також використовується з низькою інтенсивністю. Особливо руйнівно на становищі сільського господарства позначилася неконтрольована лібералізація цін, яка призвела до їх випереджального зростання на матеріально-технічні ресурси, втрати налагоджених міжгалузевих і міжрегіональних зв'язків. У країні склалася критична ситуація із забезпеченням соціально-економічних основ відтворення людських ресурсів в аграрному секторі. Кризові процеси негативно позначилися і на розвитку соціальної сфери села.

3. Дослідження свідчать, що земельні відносини - це суспільні відносини при володінні, користуванні та розпорядженні землею, які включають управління в галузі використання та охорони земельних ресурсів на державному, регіональному та господарському рівнях. Сутність трансформації земельних відносин полягає у приватизації земель та визначенні частки кожного члена в спільній приватній власності земельного фонду сільськогосподарського призначення. Для пореформенного етапу їх розвитку повинні бути характерні збереження власника землекористування і забезпечення ефективного функціонування майнових комплексів, раціонального та екологобезпечного використання та охорони земель усіх категорій, вирішення на цій основі продовольчої проблеми. До основних здобутків реформування земельних відносин можна віднести: 1) істотне збільшення землеволодіння і землекористування громадян; 2) запровадження оренди землі; 3) сприяння розвитку нових форм господарювання; 4) здійснення персоніфікації права на землю. У той же час земельна реформа виявила й низку проблем: 1) не було завершено впровадження контурно-меліоративної організації території; 2) порушення організації території сільськогосподарських підприємств, передусім сівозмін; 3) політична боротьба, яка точиться навколо купівлі-продажу і застави землі, розвитку ринку землі, перспективних форм господарювання, управління в галузі використання і охорони земель; 4) нерозвинутість інфраструктури ринку землі.

4. Перспективним напрямом удосконалення організаційної структури аграрного сектора є розвиток великого товарного виробництва як у колективних, так і в індивідуальних формах господарювання. Особливе місце у вирішенні завдань захисту інтересів селянства в умовах неконтрольованої експансії посередницького бізнесу посідає сільськогосподарська кооперація як організаційно-правова структура, яка являє собою механізм самодопомоги (самозабезпечення послугами) товаровиробників. Важливу роль у становленні ринкової економіки й посиленні мотиваційних механізмів підприємницької діяльності, поряд з великими колективними формами організації виробничої діяльності, відіграють малі господарські форми. Доля виробництва продукції в особистих підсобних господарствах останніми роками значно зросла, але це є наслідком переважно скорочення виробництва в громадському секторі.

5. Держава має законодавчо визначити й забезпечити застосування економічних правил, які створюють рівні стартові умови для суб'єктів ринку. На першому місці серед таких правил має бути механізм ціноутворення, який залишається однією з нерозв'язаних проблем на сучасному етапі становлення ринкової економіки України. В аграрному секторі на сучасному етапі його розвитку цінова політика має грунтуватися на вільному ціноутворенні в поєднанні з державним регулюванням і посиленням антимонопольного контролю за цінами на матеріально-технічні ресурси, енергоносії та послуги. Необхідність регулювання цін підтверджується багаторічним досвідом країн з ринковою економікою, де регулювання цін на сільськогосподарську продукцію здійснюється шляхом підтримки рівня цін і доходів виробників у вигляді субсидій на часткову компенсацію витрат виробництва. Субсидії в тій чи іншій формі становлять майже половину вартості сільськогосподарської продукції в Європі та понад 35% - у США.

Для забезпечення еквівалентності обміну в АПК необхідно застосовувати ціни підтримки та еквівалентні ціни, які розраховуються за концепцією ціни виробництва, тобто на основі галузевих нормативних витрат і середньої норми прибутку на авансований капітал у галузях, які обслуговують АПК.

Вивчення та застосування Україною позитивного досвіду країн з ринковою економікою може скоротити час перехідного періоду і стати запорукою успішної реалізації аграрної політики. Винятково важливим питанням у цій ситуації є ціноутворення.

Важливе місце в формуванні досконалого організаційно-економічного механізму АПК займає розвиток інфраструктури ринків сільськогосподарської продукції разом з кредитно-фінансовими, страховими, постачальницькими, транспортними та іншими формуваннями. Ефективна діяльність агентів ринку неможлива без наявності оперативної і достовірної інформації про ціни, рівень і співвідношення попиту та пропозиції, яка може бути забезпечена на основі створення в країні трирівневої системи цінового моніторингу.

6. Кредитне забезпечення сільськогосподарського виробництва перебуває в незадовільному стані у зв'язку з надмірним рівнем відсоткових ставок, незавершеністю розробки механізмів кредитування, недостатнім врахуванням особливостей аграрного сектора. Встановлено, що для задоволення цих вимог в умовах, що склалися, необхідно переглянути функцію відповідальності за взяте зобов'язання як суб'єктів господарювання, так і банків. Недоцільно, особливо на період становлення ринкових відносин, відмовлятися від практики запровадження державних кредитів цільового використання (кредитних ліній). У той же час необхідно прискорити формування системи іпотечного кредитування; удосконалювати лізинг сільськогосподарських машин, обладнання і технологій, а також створювати за участю комерційних банків агрофінансові групи.

7. Для сільського господарства в системі оподаткування доходів слід виділити окремий блок з відображення специфічних питань щодо оподаткування сільськогосподарських підприємств. Треба прагнути до уніфікації, але до певної межі, яка не погіршує виконання податками своїх функцій. Розроблені в дослідженні шляхи вдосконалення системи оподаткування сільськогосподарських товаровиробників стосуються обгрунтування сплачування прямих податків за рахунок прибутку, а податкових платежів - за рахунок витрат виробництва; відпрацювання методики визначення фінансового результату (прибутку) фермерських господарств. Незважаючи на певні напрацювання в законодавчій базі стосовно особливостей оподаткування підприємств АПК (Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств"), ці нововведення можна оцінити як початкові, що потребують подальшого вдосконалення. Зокрема, механізм визначення і сплати ПДВ має бути побудований таким чином, щоб мінусове сальдо між сплатою і надходженням ПДВ відшкодовувалося підприємцям автоматично, і щоб лаг у часі при цьому був мінімальним, при диференціації ставок окремі види продукції і введенні нульової ставки.

8. Організація управління АПК повинна мати системний характер, під яким слід розуміти комплексне охоплення нею всіх елементів системи, індивідуальний і цілеспрямований вплив на кожного з них і систему загалом. Організацією управління АПК слід вважати стратегічно орієнтоване системне регулювання аграрних відносин, підпорядковане соціально й економічно збалансованому поєднанню інтересів і потреб держави й селянства. До основних системоутворюючих факторів управління в АПК належать: підвищення ролі держави в регулюванні аграрних відносин; поглиблення стратегічної спрямованості пореформенного розвитку та соціальної орієнтації розвитку управління аграрним сектором економіки.

9. Відсутність у структурі сільськогосподарського виробництва розвинутої оперативної системи доведення нагромаджених наукових знань до конкретних товаровиробників і допомоги в їх освоєнні приводить до того, що здебільшого досягнення науково-технічного прогресу залишається невикористаними і не доходять до споживача. В Україні потрібно зрештою сформувати ринкову систему розповсюдження сільськогосподарських знань та інформації, об'єднуючим елементом якої має бути державна (або під контролем держави) регіональна служба надання консультаційних послуг, освоєння і пропаганди досягнень НТП в агропромисловому виробництві.

10. У дослідженні обгрунтовано три етапи розвитку агропромислового виробництва: перший - переломний, пов'язаний із подоланням соціально-економічної кризи, тобто переходом до курсу стабілізації, прискорення відновлення і розвитку. Другий етап - прискорений розвиток, який може тривати до 2010-2012 рр., спрямований на виведення аграрного сектора економіки на рівень кінця 80-х - початку 90-х рр. минулого століття. Протягом нього будуть відновлені рівні виробництва традиційної для нашої країни сільськогосподарської продукції. Третій етап - зростання темпів відродження села, його розвитку й поліпшення добробуту селян, подальше нарощування обсягів виробництва на рівні передових країн світу. В його основу має бути покладена така цінова політика, яка забезпечить поступовий перехід від прямого регулювання через механізм еквівалентних цін до розширення попиту на продовольчі товари шляхом підтримки малозабезпечених верств населення.

Публікації автора:

Монографії, розділи в книгах, брошурах

1. Ситник В.П. Трансформація АПК України в ринкові умови. - К.: ІАЕ, 2002. - 518 с. (31.6 д.а.).

Рецензії: В.Андрійчук. Фундаментальне дослідження процесів трансформації АПК України в ринкові умови // Економіка України. - 2002. - № 8. - С.88-89; П.П.Борщевський, Л.В.Дейнеко, М.П.Сичевський. Актуальне дослідження проблем трансформаційного розвитку АПК України в ринкових умовах // Економіка АПК. - 2002. - № 8. - С.141-143.

2. Шпичак О.М., Саблук П.Т., Ситник В.П., Ярославська Т.В. Виробництво сільськогосподарської продукції в особистих підсобних господарствах населення України - С.7-32. (1,6 д.а., в т.ч. автора - 0,4 д.а.) (Ним доведено, що ОПГ слугують буфером, який стримує падіння всього виробництва продукції і підтримує певний рівень безпеки держави); Шпичак О.М., Ситник В.П. Економічна ефективність виробництва видів продукції. - С.47-174 (8,0 д.а., в т.ч. дисертанта - 4 д.а.) (Ним зроблена оцінка ефективності зернових культур і показано, що вони мають залишатися пріоритетом великих сільськогосподарських підприємств); Шпичак О.М., Ситник В.П. Досвід відстеження ефективності виробництва у сільському господарстві США. - с.188-199 (0,7 д.а., в т.ч. автора - 0,35 д.а.) (Ним досліджена динаміка і структура витрат виробництва). - Розділи у кол.мон.: Особисті підсобні господарства України - аналіз витрат та ефективність виробництва видів сільськогосподарської продукції. - К.: IАЕ, 2001. - 238 с.

3. Ситник В.П. Загальна характеристика податкової системи. - С.179-191 (0,7 д.а.). -Розділ у кол.мон.: Фінанси в період реформування агропромислового виробництва - К.: IАЕ УААН, 2002. -645 с.

4. О.М.Шпичак, В.П.Ситник, П.Т.Саблук та ін. Основні методичні підходи до оперативного визначення нормативів витрат виробництва сільськогосподарської продукції. - С.39-71 (2,1 д.а., в т.ч. автора - 0,52 д.а.) (Особистий внесок: оперативне визначення собівартості продукції шляхом врахування статей витрат); О.М.Шпичак, В.П.Ситник, Г.С.Лисогор, Е.О.Маслюков. Ціновий моніторинг. - С.405-433 (1.8 д.а., в т.ч. автора - 0,45 д.а.) (Обгрунтована необхідність запровадження в Україні цінового моніторингу); О.М.Шпичак, В.П.Ситник, Л.У.Ігнатенко. Експорт-імпорт продукції сільського господарства і продовольчих товарів . - С.493-515 (1,4 д.а., в т.ч. автора - 0,46 д.а.) (Розроблена структура обслуговування експорту сільгосппродукції). - Розділи в кол.мон.: Ціни, витрати, прибутки агровиробництва та інфраструктура продовольчих ринків України. - К.: IАЕ, 2000. - 585 с.

5. Саблук П.Т., Ситник В.П., Дем'яненко М.Я., Шпичак О.М. та ін. Формування і розвиток ринкової інфраструктури. - С.220-283 (3,8 д.а., в.ч. автора - 0,65 д.а.); Науково-консультаційне і інформаційне забезпечення аграрних перетворень. - С.469-545. (4,7 д.а., в т.ч. автора - 0,80 д.а.) (Йому належать пропозиції щодо прискорення процесу формування і розвитку ринкового середовища, створення груп з питань науково-консультаційного та інформаційного забезпечення аграрних перетворень). - Розділи в кн.: Посібник по формуванню ринкового середовища підприємств АПК. - К.: IЕА УААН, 1997. - 587 с.

6. О.М.Шпичак, П.Т.Саблук, В.П.Ситник та ін. Концепція ціноутворення в умовах переходу до ринку. - С.91-112 (1,3 д.а., в т.ч. автора - 0,15 д.а.); О.М.Шпичак, В.П.Ситник, Є.О.Маслюков та ін. Оперативне визначення витрат виробництва та формування цін на продукцію АПК в умовах інфляції - С.135-156 (1,2 д.а., в т.ч. автора - 0,13 д.а.) (Ним розкрито специфіку та форми державного регулювання цін та формування витрат виробництва). - Розділи в кн.: Ціноутворення в умовах формування ринкових відносин в АПК. - К.: ІАЕ УААН, 1997. - 501 с.

7. Алексійчук В.М., Ситник В.П. та ін. Врегулювання майнових відносин при приватизації державних підприємств і організацій. - С.141-266 (5,3 д.а., в т.ч. автора - 1,75 д.а.) (Ним обгрунтовано порядок приватизації майна державних сільськогосподарських підприємств). - Розділ у кн.: Реформування майнових відносин у підприємствах АПК (Практичний посібник). - К.: ІАЕ, 2001. - 614 с.

8. Ситник В.П. Сільськогосподарські виробничі кооперативи. - С.73-75 (0,7 д.а.). - Розділ у кол.мон.: Формування та функціонування ринку агропромислової продукції (Практичний посібник). -К.: ІАЕ, 2000. - 556 с.

9. Ситник В.П. Досвід діяльності міжнародних товарних бірж і аукціонів сільськогосподарської продукції. - С.7-28 (1,4 д.а.); Аналіз податкової системи та її вплив на роботу товарних бірж. - С.226-241 (1,0 д.а.) / Одноосібні розділи у кн.: Товарні біржі в Україні: Аналіз діяльності, законодавче поле, перспективи розвитку // УААН. Ін-т аграр.економіки. - К., 1997. - 427 с.

10. Ситник В.П. Напрями реформування підприємницької діяльності дослідних та експериментальних господарств. - С.13-29 (1,0 д.а.). - Розділ у кн.: Підприємництво в аграрній сфері економіки / К.: УААН. Ін-т агр.екон. - 1997. - 420 с.

11. Саблук П.Т., Ситник В.П., Дем'яненко М.Я. Удосконалення системи соціально-економічного моніторингу розвитку АПК країни і регіонів. - С. 10-33 (1,4 д.а., в т.ч. автора - 0,45 д.а.) (Його особистий внесок: налагодження системи комплексного аналізу і прогнозування). - Розділ у кн.: Інформатизація агропромислового комплексу: проблеми та шляхи вирішення. - К.: IАЕ УААН, 1998. - 89 с.

12. Ситник В.П. Еквівалентність економічних відносин і ціновий паритет АПК. - С.200-216 (1,1 д.а.). - Одноосібний розділ у кол.мон.: Фінансовий і ціновий механізм АПК в умовах переходу до ринку. - К.: Урожай. - 1998. - 350 с.

13. Шпичак О.М., Ситник В.П. та ін. Аналіз формування цін і витрат в рослинницьких підкомплексах АПК. - С.6-15 (0,5 д.а., в т.ч. автора - 0,25 д.а.) (Ним розроблена методика обгрунтування ціни пропозиції продукції). - Розділ у кн.: Аналіз еквівалентності цінового обміну в АПК та напрями державної підтримки цін і доходів сільськогосподарських товаровиробників. - К.: IАЕ УААН, 1998. - 45 с.

14. Абрамова Є.А., Ситник В.П. та ін. Концептуальні положення інформатизації сільськогосподарських підприємств і фермерських господарств при переході до ринкових відносин. - С.4-60 (3,1 д.а., в т.ч. автора - 0,75 д.а.) (Ним обгрунтовано доцільність створення організаційної системи та механізми інформатизації сільськогосподарських підприємств). - Розділ у кн.: Організаційно-методичні матеріали по інформатизації підприємств і організацій сільського господарства. - К.: IАЕ УААН, 1995. - 180 с.

15. Ситник В.П. Стан та напрями наукового забезпечення ринкових перетворень. - С.101-106 (0,3 д.а.). - Одноосібний розділ у кн.: Нова економічна парадигма формування стратегії національної продовольчої безпеки України у ХХI столітті. - К.: ІАЕ УААН, 2001. - 638 с.

16. Ситник В.П., Саблук П.Т., Шпичак О.М. Рекомендації з удосконалення економічних відносин у мережі Української академії аграрних наук. - К.: IАЕ УААН, 2002. - 67 с. (4,0 д.а., в т.ч. автора - 1,33 д.а.) (Ним запропонована організаційна структура системи УААН та спільної діяльності наукових установ та їх дослідних господарств).

17. Ситник В.П., Саблук П.Т., Шпичак О.М. Методичні рекомендації по організації і функціонуванню системи цінового моніторингу в агропромисловому комплексі України. - К.: IАЕ УААН, 1998. - 70 c. (4,1 д.а., в т.ч. автора - 1.3 д.а.) (Ним розроблено основні принципи та рекомендації створення і функціонування систем цінового моніторингу та ринкового аналізу).

18. Ситник В.П., Саблук П.Т., Малік М.Й. Методичні рекомендації з удосконалення економічної роботи в аграрних підприємствах та формування науково-виробничих структур. - К.: ІАЕ УААН, 2002 р. - 118 с. (6,5 д.а., в т.ч. автора - 2,16 д.а.) (Розкрито питання організації виробничих і науково-виробничих об'єднань).

19. Ситник В.П., Саблук П.Т., Дем'яненко М.Я. Рекомендації по створенню Державної системи надання консультаційних послуг, освоєння та пропаганди досягнень науково-технічного прогресу в агропромисловому виробництві України. - К.: IАЕ УААЕ, 1997. - 31 с. (2,0 д.а., в т.ч. автора - 0,65 д.а.).

20. Ситник В.П., Саблук П.Т., Шпичак О.М. Методологія та методика формування і функціонування цінового механізму АПК в перехідний період до ринкової економіки. - К.: IАЕ УААН, 1993. - 64 с. (3,8 д.а., в т.ч. автора - 1,15 д.а.).

Наукові статті у фахових виданнях

21. Сытник В.П. Развитие сотрудничества и интеграционных связей в Украинской ССР // АПК: экономика, управление. - 1990. - № 2. - С.16-19 (0,4 д.а.).

22. Ситник В.П., Ходаківський Є.І. Пріоритет сільськогосподарської праці. - Вісник аграрної науки. - 1994. - № 1. - С.21-28 (0,9 д.а.) (в т.ч. автора - 0,45 д.а., ним пропонується новий концептуальний підхід до цінового регулювання системи ринкових відносин).

23. Ситник В.П. Проблеми інформатизації сільського господарства при переході до ринкових умов / Одноосібний розділ у кн.: Проблеми інформатизації агропромислового виробництва України в умовах ринкових відносин. К.: ІАЕ УААН, 1995. - С.4-6 (0,15 д.а.).

24. Ситник В.П., Шпичак О.М. Економічні проблеми виробництва зерна в Україні // Економіка АПК. - 1996. - № 5. - С.3-10 (0,7д.а.). (в т.ч. автора - 0,35 д.а.; доведено, що господарствам в ринкових умовах економічно невигідно використовувати на корм тваринам прибуткове зерно і в результаті отримувати збиткову продукцію).

25. Ситник В.П. Наукове забезпечення агропромислового комплексу України // Вісник аграрної науки. - 1997. - № 9. - С.6-9 (0,5 д.а.).

26. Ситник В.П. Інвестиції, лізинг і кредит АПК // Вісник аграрної науки. - 1998. - № 4. - С.70-72 (0,2 д.а.).

27. Ситник В.П. Інформаційні технології у підвищенні результативності наукових досліджень / Одноосібний розділ у зб.наук.пр.: Інформаційні ресурси та їх використання в агропромисловому виробництві. - К.: IАЕ, 1999. - С. 14-20 (0,4 д.а.).

28. Ситник В.П. Оптимізація структури землекористування і охорони грунтів / Вісник аграрної науки. - 1999 - № 3 - С. 5-8 (0,5 д.а).

29. Зубець М.В., Ситник В.П. та ін. / Соціальний стан села: проблеми, перспектива // Бухгалтерія в сільському господарстві. - 1999. - № 6. - С.2-8 (0,8 д.а., в т.ч. автора - 0,2 д.а., ним обгрунтовано перспективи соціального розвитку села).

30. Гладій М.В., Саблук П.Т., Ситник В.П. Шпичак О.М. та ін. / Шляхи реформування агропромислового виробництва // Аграрна наука виробництву. - 1999. - № 4. - С.30-32 (0,3 д.а., у т.ч. автора - 0,1 д.а., ним розкрито зміст кредитних відносин в АПК, податкової системи, страхування в ринкових умовах).

31. Ситник В.П. Минув 2000. Що далі? / Вісник аграрної науки. - 2001. - №2. - С.5-8 (0,5 д.а) .

32. Ситник В.П. Нові напрями розвитку науково-технічного прогресу // Вісник аграрної науки. - 2001. - №12. - С.5-8 (0,5 д.а).

33. Ситник В.П. Про основні напрями вдосконалення системи економічних відносин у мережі УААН // Вісник аграрної науки. - 2002. - №1. - С.12-14 (0,3 д.а).

34. Ситник В.П. Нові напрями розвитку науково-технічного прогресу // Вісник аграрної науки. - 2002. - № 1. - С.5-8 (0,4 д.а.).