На підставі комплексного аналізу онтологічної природи топонімів, вивчення стану теоретичної лексикографії в аспекті їх опису і дослідження методів лексикографічного розроблення топонімічної лексики в спеціалізованих і загальних тлумачних словниках 14 англійської мови встановлено, що топоніми є комплексним явищем, що поєднує властивості власних імен, термінів і одиниць загального словника. Як власні імена топоніми співвідносні з одиничними референтами, що вимагає при їх дефінуванні методів ономастичної та енциклопедичної лексикографії . Як терміни географії топоніми відбивають певні професійні або наукові поняття цієї предметної галузі, що зумовлює необхідність використання методів термінографії. Як елементи загального словника топоніми виступають природними елементами вербальної комунікації всієї англомовної спільноти. Найважливішою особливістю топонімічної лексики є те, що вона представляє собою культурний артефакт, у фокусі якого знайшли специфічне відображення історія, хід формування і результати розвитку матеріальної і духовної культури. Саме цей складник семантики топонімів, на нашу думку, повинен бути центральним при їхньому описі в навчальних словниках. Комплексна природа топонімів зумовила їх вивчення не лише в лінгвістиці, але й у суміжних дисциплінах, що спричинило створення двох видів класифікацій – на лінгвістичних і географічних засадах. Використання результатів типологічних розвідок сприяє формалізації методів опису топонімічної лексики в словниках і виробленню метамови, доступної не лише спеціалістам, але й широкому користувачеві; матеріал із суміжних галузей акцентує на культурно-історичному контексті, закодованому у значенні топонімів. У спеціальних словниках, топонімічну лексику англійської мови описано глибоко та деталізовано, що відбиває рівень її вивченості в лінгвістиці та суміжних дисциплінах. Методи опису топонімів у таких словниках варіюються в широкому діапазоні і співвідносяться з типологічними особливостями словників. У навчальній лексикографії топонімічна лексика представлена спорадично, незалежно від того, чи розташована вона безпосередньо в корпусі словника чи в додатках. Семантична характеристика топонімів у таких словниках є поверховою і мінімальною за обсягом, що нівелює культурно-історичне значення топонімів, зредуковує просвітницький аспект, який складає сутність словників такого типа. Крім того, виведення топонімів за межі основного корпуса словника порушує системний підхід до репрезентації лексики, що є обов’язковим для сучасних словників. В загальних тлумачних словниках як кількісні, так і якісні аспекти презентації топонімічної лексики теоретично не обґрунтовані і повністю визначаються упорядниками словників. Відбір топонімів має довільний характер, унаслідок чого їх обсяг і типологічна різноманітність залежать переважно від розміру словника, його джерел та орієнтації на окремі варіанти англійської мови. Загальна тенденція простежується в пріоритетності 15 введення до корпусу словника чотирьох видів топонімів – полісонімів, хоронімів, мікрооб’єктів фізичної географії та кратонімів. Серед методів семантичної характеристики топонімічної лексики в загальних тлумачних словниках переважають формульні та довідкові дефініції. За своєю структурою дефініції топонімів розроблені й представлені 35 типами, що виступають у поєднанні різноманітних комбінацій шести основних компонентів: таксономічного (так.), координат (коор.), демографічного (нас.), історичного (істор.), додаткового ( додатк.), етимологічного (етимол.). Пріоритетними типами дефініцій виступають [так. + коор.], [так.+ коор.+ додат.], [так.+ коор.+ нас.], [так.+ коор.+ нас.+ додат.], [так.+ коор.+ нас.+ истор.], [так.+ коор.+ нас.+ этимол.], [так.+ коор.+ нас.+ истор.+ додат.]. Ступінь вивченості топонімічної лексики англійської мови в лінгвістиці та суміжних галузях, досягнення теорії та практики ономастичної лексикографії і термінографії створюють передумови для розробки ґрунтовних теоретичних положень опису топонімів у спеціалізованих і загальних тлумачних словниках. Основною вимогою до такої теорії, як свідчить дослідження, є врахування кореляцій між базовими параметрами топонімічної лексики (онім – термін – одиниця загального словника – культурний артефакт) та типологічними особливостями словника. При такому підході у спеціальних словниках пріоритетний опис отримують ономастичні і термінологічні параметри топонімів; у навчальних словниках в центрі уваги перебувають ономастичні та культурологічні параметри; в загальних тлумачних словниках усі три параметри репрезентуються в тій формі і в тому обсязі, які відповідають концепції словника. В дефініціях спеціальних словників доцільною та ефективною є перевага методів термінографіїї.. В дефініціях навчальних словників домінування енциклопедичних прийомів не викликає сумнівів. Актуальною і перспективною вважаємо екстраполяцію запропонованого підходу на матеріали інших шарів лексики – персоналій, назв міфологічних об’єктів тощо, лексикографічний опис яких ще теоретично не обґрунтовано. Перспективним убачається вивчення всіх аспектів лексикографічного опису топонімів у перекладних словниках і не лише з позицій словникарської практики, але й в аспекті перекладознавства. | 