Фундаментальні онтологічні проблеми, що постають у процесі вивчення умов буття практичного розуму, а саме вивчення умов ґенези цілеспрямованої дії, залишаються чи не найбільш обговорюваною темою в класичній та сучасній філософії. Предметом представленого дисертаційного дослідження став малодосліджений сучасною українською філософською думкою онтологічний аспект ролі та значення позиціонуючої дії тіла у формуванні цілеспрямованої дії, а саме: тілесність як напрямна (інтенційна) сила дій розуму в контексті предметної дії, тобто тілесна дія визначається в дисертації умовою формування та відтворення буттєвої цілісності в усій її автентичності. Представлене дослідження робить особливий акцент на амбівалентності відношення модальностей «бути тілом» та «мати тіло», інтегрованих у структуру тілесної дії. Проблеми, поставлені в дисертаційній роботі, та апробовані шляхи їх вирішення покликані сприяти розширенню предметного поля дослідження онтології та феноменології через залучення до сучасного філософського дискурсу в Україні концепцій феноменології сміху і плачу Плеснера Г., а також онтології особистості Стросона П. – саме в аспекті використання онтологічних розвідок цих парадигм. Авторка сподівається, що заявлена нею думка про амбівалентність, що присутня в структурі співвідношення, інтегрованого в тілесну дію, де взаємодіють дві модальності «бути тілом» і «мати тіло», ґрунтуючись на концепціях Мерло-Понті М. та Плеснера Г., зможе стати корисним внеском у вирішення проблем, з якими стикається онтологія, зокрема, в аспекті визначення принципів та основ визначення та формування буттєвої цілісності особистості. У ВИСНОВКАХ дисертаційного дослідження обґрунтовано, що діюче тіло та світ не протистоять одне одному. Навпаки, тіло належить світові, об’єднуючи суще в єдине ціле, тіло, що діє, надає сенс існуванню. А значить, забезпечує наповненість, значущість спрямованості (інтенційності) свідомості, тобто цілераціональності (спрямованих дій розуму). Таким чином, можна зробити висновок, що тілесне буття є особливою формою інтенційності. Тіло як носій життєвого світу діє в напрямку до речі, надаючи їй виміру предметності. Більше того, лише тіло, зорієнтоване своїм існуванням у горизонтах світу, здатне сприймати та переживати суще як предметну дійсність. Дослідження концепцій Стросона П. та Плеснера Г. дають змогу визначити, що людина існує у форматі взаємозв’язку, але не ототожнення, здатності особистості володіти тілом (Kцrper) і бути тілом (Leib). Існує структурний зв’язок між способом формування особистості (person, Personen) і матеріальними об’єктами. Більше того, види турботи (Sorge), способів виробництва (предметної діяльності), які забезпечують фізичне виживання у світі, породжують різновиди історичної особистості. Крім того, ефективність дій людини перебуває в прямій залежності від гармонійного відношення тіло живе – тіло фізичне. Таким чином, тілесність представлена умовою існування людини в предметному світі, а від організації тілесних сил залежить організація діяльності людини в світі, як це викладено в роботі Маркса К. «Економічно-філософських рукописах 1844». Отже, дисертаційне дослідження розкриває чинники існування тілесної дії, коли остання формує особливий вид людської взаємодії, де відношення влади, власності, принципи формування систем знання, по суті, уречевлені. Зокрема, артистична філософія Ніцше Ф. – потужна філософська схема, де шляхи формування систем влади, власності, знання й т. ін. залежать від потенціалу тілесної дії. Таким чином, діяльність набуває онтологічного значення, саме дія та послідовність дій складають основу первинної реальності людини. |
