1.Пріоритетним напрямом розвитку освіти є впровадження сучасних інформаційно-комунікативних технологій, що забезпечують подальше удосконалення навчально-виховного процесу через побудову індивідуальних модульних навчаючих програм. Загальний перехід української системи вищої освіти на Європейську кредитно-трансферну та акумулюючу систему (ECTS) пов'язаний із широким використанням тестового контролю знань студентів та їхньої рейтингової оцінки, тому дослідження організаційних та методичних умов впровадження його у навчальний процес фізкультурних ВНЗ є актуальним. 2. Попереднє діагностичне тестування теоретичних знань студентів на початку курсу вивчення дисципліни ТМФВ показало свою ефективність, оскільки дало змогу вирізнити низку питань, погано засвоєних студентами під час вивчення дисциплін у попередніх семінарах, що є опорними знаннями для засвоєння основних розділів ТМФВ. Це дає можливість викладачам внести корективи до змісту лекційного матеріалу, який читають студентам, а також до завдань для самостійної роботи студентів під час підготовки до семінарських занять. Вивчення особливостей розумової діяльності даного контингенту студентів свідчить про те, що у них краще розвинута здатність здійснювати операції мислення методом виключення (70% правильних відповідей). Гірше проявляються здатності до узагальнення (29%), класифікації (50%) та оперування складними аналогіями (33%). Аналіз кореляційних взаємозв’язків між показниками оперативної розумової діяльності студентів та «залишковими» знаннями з дисциплін, що вивчаються, свідчить про їх певний взаємозв’язок (від r<0,3 до r=0,677). Чим більше знань у студента, тим вище здатності до оперування різними формами розумової діяльності, тим успішніше студент опановує навчальні дисципліни. Показник розумової діяльності у середньому у групах вищий (50,6%), ніж показник теоретичних знань (45,9%) – що свідчить про спроможність студентів до освоєння навчального матеріалу. 3. Дослідження мотивів навчання у ВНЗ за методикою Т.Ільїної дозволяє стверджувати, що у більшості студентів (72,8%) переважальним мотивом є отримання диплому і тільки у 55% випадків присутні мотиви набуття знань та опанування професією. Водночас, деталізуючи мотиви за методикою А.А. Реана та В.А. Якуніна, на перше місце студенти висувають мотив «Стати висококваліфікованим фахівцем» (82,3%), на друге – «Набути глибоких знань» (70,7%) та на третє – «Отримати диплом» (67,7%). При цьому лише 58% пов’язують навчання у ВНЗ із забезпеченням успішності майбутньої професійної діяльності. Низький відсоток відповідей отримали мотиви «Вчитися на «добре» і «відмінно» (30%), «Не занедбувати вивчення предметів навчального циклу» (13%), «Виконувати педагогічні вимоги» (8%), «Бути постійно готовим до навчальних завдань» (4%). У результаті вивчення мотивів навчальної діяльності студентів можна зробити висновок, що низька мотивація до систематичних навчальних занять, самостійної підготовки, до подальших занять, до виконання педагогічних вимог може слугувати одним з факторів низького рівня «залишкових» знань студентів з дисциплін, що вивчаються. 4. Вивчення ставлення студентів до дисципліни ТМФВ дозволяє констатувати, що організація навчального процесу, методика викладання усвідомлюється ними як якісна характеристика процесу й може бути з’ясована за допомогою цифрової шкали, що відображає інтенсивність їхньої думки. Студенти досить високо оцінюють значущість вивчення дисципліни ТМФВ для майбутньої професійної діяльності (1,93 бала за максимального рейтингу – 1 бал). Організація навчального процесу з постійним контролем знань на семінарських заняттях у вигляді обговорення попередньо визначених запитань переконує студентів готуватися до семінарських занять (1,81 бала), мати спеціальні знання (2,36 бала) й висловлювати свою думку (2,44 бали). Студенти схвалюють контроль знань з використанням тестів (2,05 бали), однак вважають, що часто проводити їх не слід (3,92 бали). 5. Факторами, що значною мірою впливають на засвоєння знань студентами зі спеціальних дисциплін, та ефективність освітнього процесу є: опорні знанні, необхідні для вивчення навчальної дисципліни; організаційно-методичні умови навчального процесу, що сприяють підвищенню мотивації студентів до систематичних організованих та самостійних занять; якість навчально-педагогічного процесу з дисципліни, що вивчається, яка включає методику викладання, адекватну рівню теоретичних знань студентів і особливостям їх розумової діяльності; система інформативних видів педагогічного контролю теоретичних знань студентів. 6. Для оцінки якості навчання у ВНЗ використовуються різні види контролю, які покликані виконувати функції, притаманні освітньому процесу: контролюючі, навчаючі, виховні, керівні, діагностичні, розвиваючі, методичні, оцінюючі та корекційні. За звичай у системі фізкультурної освіти функції контролю зводяться до оцінки якості навчання студентів та оцінювання їхніх знань і умінь. Практично відсутні такі функції, як діагностична, навчаюча, виховна та керівна. Проведені нами дослідження дозволили визначити педагогічні умови, за яких можлива реалізація цих функцій контролю, що сприяло підвищенню рівня керування навчальним процесом. 7. Порівняння результатів модульного тестування теоретичних знань студентів, які мають різний вихідний рівень опорних знань, отриманих під час вивчення інших дисциплін, дозволяє зробити висновок, що у процесі навчальних занять з ТМФВ їхній загальний рівень знань вирівнюється і практично не має відмінностей. Низький вихідний рівень знань мав вплив на результати тестування у другому модулі. Група студентів з низьким вихідним рівнем відставала майже на 10% від тих, хто мав вищі базові знання. Однак у тестуванні за третім модулем вони підвищують результат на 7%, а у четвертому модульному тестуванні збільшують його на 13% і практично зрівнюються з іншими групами. Це є підтвердженням того, що модульний тестовий контроль використовувався не тільки для функції оцінювання, але й для корегування змістової частини програмного матеріалу з дисципліни ТМФВ. 8. Підсумкове тестування теоретичних знань студентів контрольних та експериментальних груп показує відмінність у засвоєнні навчального матеріалу. Так, студенти експериментальних груп мають на 20% більше засвоєних питань і у два рази менше слабко засвоєних, ніж у контрольних групах. Мабуть, це є результатом того, що по-перше, студенти експериментальних груп вже опановували технологію тестування, по-друге, після модульного тестування викладач аналізував результати у групі і зупинявся на слабко засвоєних питаннях, пояснював їх і давав повторити їх за навчальною літературою. У контрольних групах через відсутність модульного тестування викладач такої інформації не мав і під час викладання навчально матеріалу орієнтувався лише на робочу програму. 9. Аналіз результатів тестування розумової діяльності студентів на початку і наприкінці семестру свідчить, що загальний показник в експериментальних групах виріс на 10%, у контрольних – на 5%, що удвічі нижче при тому, що вихідний рівень був майже однаковим (близько 50%). Кореляційний аналіз показників теоретичного і психологічного тестування виявив досить значущий коефіцієнт r=0,677, що збільшився порівняно з вихідним (r=0,3) удвічі. Вірогідно, це пов’язане з методичними прийомами у процесі навчання студентів, які були спрямовані на отримання достатнього обсягу теоретичних знань та на розвиток розумових здатностей вирізняти головне, узагальнювати та класифікувати. 10. Порівняння іспитових оцінок та результатів тестування контрольних та експериментальних груп методом кореляційного аналізу показує, що коефіцієнт кореляції дорівнює 0,618 (р<0,01), що підтверджує інформативність розроблених тестів. Однак слід підкреслити, що оцінки, отримані студентами на іспиті, у середньому на 18% вищі, ніж у підсумковому тестуванні. Тестові оцінки мають рівніший характер і перебувають у вужчому діапазоні (Sx=8,8%), ніж іспитові (Sx=14,3%). Це може бути пов’язане із наявністю суб’єктивного фактора під час виставлення іспитової оцінки. Під час проведення тестування цей фактор нівелюється. Отримуючи підсумкові оцінки, 68% студентів надали перевагу складанню іспиту, оскільки у процесі усної відповіді викладач ставить додаткові запитання, що допомагають зорієнтуватися у тематичному матеріалі, доповнити відповідь і покращити іспитову оцінку. 11. Найефективнішою технологією з огляду на особистісно-орієнтоване навчання студентів та керування навчальним процесом є модульно-рейтингова технологія. Однак в умовах впровадження її у ВНЗ України більшою мірою акцент робиться на зміст модулів і меншою на рейтинг (контроль). Нами підтверджено, що суттєвою ланкою у методологічній ієрархії принципів особистісно-орієнтованого навчання є не спосіб передачі навчальної інформації, а виявлення суб’єктивного досвіду студента, тобто його «залишкових» знань з інших дисциплін, що є базовими для засвоєння подальших знань інтегральних навчальних предметів. Даний принцип потребує корегування змісту модуля під фактичні знання студентів, контролю засвоєної інформації та переходу до наступного модуля. Аналіз літератури та практичної діяльності викладачів фізкультурних ВНЗ свідчить про те, що найпоширенішими видами педагогічного контролю є оперативний (на семінарських і практичних заняттях) та підсумковий іспит. Нами розроблено педагогічні умови використання тестового контролю у вигляді попереднього, оперативного для реалізації таких функцій, як діагностична, корегуюча, навчаюча, виховна та оцінювальна. Педагогічний експеримент, проведений під час вивчення дисципліни ТМФВ, підтвердив ефективність запропонованої технології викладання. Перспективою подальших досліджень є поглиблення диференціації навчання до рівня індивідуально-особистої моделі, орієнтованої на рівень знань та здатностей кожного студента. |
