Результати проведеного експериментально-фонетичного дослідження територіальної варіативності голосних і приголосних німецької мови дають підстави стверджувати, що територіальна різноманітність є вторинним аспектом установленої палітри суто лінгвістичних явищ. Сама нестабільність мови, напрям розвитку та її особливі прояви визначаються чинниками часу й простору. Зокрема, спостерігається різкий контраст при порівнянні вимовних особливостей на півночі і на півдні Німеччини, що, очевидно, можна пояснити, з одного боку, її географічним положенням, а з іншого, – тими історичними передумовами, які вплинули на становлення німецької орфоепічної норми. Якщо північний регіон Німеччини характеризується відсутністю будь-яких мовних контактів з іншими країнами, то на півдні, особливо в Баварії, спостерігається, на нашу думку, значний інтерферентний вплив варіанта німецької мови сусідньої Австрії. Виходячи з класичної точки зору, представленої лінгвістами початку XX сторіччя О.Єсперсеном і Ж.Вандрієсом, німецька мова Австрії зазнала істотного впливу через слов’янські поселення, а слов’янські мови, як відомо, відрізняються від германських більш відкритою і менш напруженою вимовою звуків, більш яскраво вираженою зміною мелодійного контуру. У північній частині Німеччини досить рано склалася розмовна мова, орієнтована на письмову форму літературної німецької мови, а не на панівні в цьому регіоні нижньонімецькі діалекти. Фонетичні ж особливості, що додають регіонального забарвлення мовленню жителів півдня, історично пов’язані зі своєрідністю артикуляційної бази місцевих діалектів. Усі перераховані фактори зумовлюють виражену специфіку вимови жителів півдня порівняно з вимовою мешканців північної Німеччини. Центральний регіон Німеччини є своєрідною мовною буферною зоною між північчю і півднем. У реалізації одних фонетичних явищ він наближається до півночі, прикладом чого може слугувати заміна довгого відкритого [e:] на вузький напружений [е:], а інших – до півдня, про що свідчить, наприклад, переважне вживання “світлого” довгого [а:] замість напруженого задньоязикового [Y:]. Отже, “темний” характер довгої фонеми /а:/ поступово зникає з ужитку, набуваючи в мовленні жителів центральної і північної Німеччини більш “світлого” забарвлення, що приводить до нейтралізації голосних /а:/ – /а/ за тембральною ознакою. Слід зазначити також, що заміна широкого ненапруженого [e:] закритим [е:], типова для вимови жителів півночі та центральної Німеччини й наявна в мовленні мешканців півдня, сприяє злиттю двох самостійних фонем /e:/ і /е:/ в одну – довгу напружену вузьку /е:/, що дає підстави для перегляду системи голосних фонем сучасної німецької мови. Результати слухового та акустичного аналізів мовлення дикторів, які належать до різних регіонів Німеччини, довели, що типова риса вимови мешканців північного регіону полягає в переважному дотриманні всіх орфоепічних правил. Максимальні відхилення від орфоепії притаманні мовленню жителів південного регіону. Мовлення жителів центральної території Німеччини характеризується наявністю вимовних особливостей, властивих як півночі, так і півдню. Проте очевидно, що більш істотний вплив на вимову жителів центрального регіону справляють фонетичні процеси й тенденції, поширені на півночі Німеччини. Виявлені фонетичні інновації дозволяють трактувати взаємодію ареалів німецької мови, виходячи з нових лінгвогеографічних даних. Динаміка змін об’єктивно відбиває напрямки основних мовних потоків, демонструючи змішування північних і південних вимовних рис у центральній середньонімецькій зоні. Встановлено, що кожна з інновацій з’являється на певній території і має свої межі поширення. Ніхто не може заздалегідь передбачити зони поширення того чи іншого явища, їх можна лише констатувати, що доводить поява компенсаторної тривалості у коротких голосних внаслідок вокалізації або випадіння приголосного [r]. Іншими словами, реалізації фонем у мовленні неоднакові на всій території Німеччини, вони змінюються залежно від місцевості. Разом із тим, можна твердити, що в німецькій мові спостерігається тенденція до перебудови її фонемної системи і формування нового класу фонем – довгих ненапружених відкритих голосних, спадних дифтонгів і трифтонгів, фонетична реалізація яких вже наявна на сучасному синхронному зрізі. Установлена тенденція є якісною передумовою для більш загальних тенденцій розвитку німецької мови, а зміна її структури матиме вплив на формування нових процесів й активний прояв старих у перебудові всієї системи фонем сучасної німецької мови. |