Анотація до роботи:

Діденко К.Д. Територіальна організація автомобільних пасажирських перевезень в Україні. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата географічних наук із спеціальності 11.00.02 – економічна та соціальна географія. – Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, 2007.

Дисертація присвячена питанням суспільно-географічного дослідження автомобільних пасажирських перевезень в Україні.

У дисертації поглиблено поняття “територіальна організація автомобільних пасажирських перевезень”, доповнено систему чинників, принципів та умов територіальної організації автомобільних пасажирських перевезень в умовах ринкової економіки. Здійснено математичну оцінку впливу суспільно-географічних та природно-географічних чинників на територіальну організацію автомобільних пасажирських перевезень. Проведено структурний аналіз автомобільних пасажирських перевезень в Україні. Розглянуто регіональні особливості пасажирської автотранспортної системи на рівні суспільно-географічних макрорайонів України. Розроблено прогноз розвитку автомобільних пасажирських перевезень на найближчу перспективу та окреслені основні напрямки вдосконалення їх територіальної організації.

1. Автомобільний пасажирський транспорт – важлива складова транспортної системи України. Він може розглядатися як окрема велика галузева система, маючи всі необхідні ознаки такої системи. Метою функціонування пасажирського автомобільного транспорту є задоволення потреб населення і господарства в перевезеннях пасажирів з трудовою, культурною, побутовою та іншою метою. Продукція пасажирського транспорту – це сам процес перевезення, який розглядається як корисний ефект транспортної діяльності. Таким чином продукція автомобільного пасажирського транспорту не має уречевленої форми (її не можна зберігати або нагромаджувати), але вона матеріальна за своїм змістом, так як в процесі переміщення витрачаються матеріальні кошти, використовується рухомий склад. Виходячи з визначення матеріальної сфери, ми вважаємо за доцільне відносити пасажирський автомобільний транспорт до сфери послуг, а в цілому транспорт до третинної сфери економіки.

2. При вивченні будь-якої системи розглядаються її зовнішні та внутрішні зв’язки. Так, попит населення на перевезення визначається в залежності від функціонування систем виробництва та споживання в суспільстві. Задоволення попиту здійснюється автомобільним пасажирським транспортом, який використовує для цього матеріальні, трудові, фінансові та інші види ресурсів. Взаємозв’язок реалізується через систему пасажирських автомобільних перевезень які класифікуються за ознаками використання рухомого складу, формою господарювання, формою організації, призначенням та видом сполучення. У свою чергу, в основі пасажирських перевезень лежить транспортний процес, який трактується як процес перевезень, що складається з цілеспрямованих і послідовних дій з переміщення пасажирів автомобільним транспортом. За функціональними зв’язками в структурі системи автомобільних пасажирських перевезень її головним елементом є пов’язана територіально і в часі визначена сукупність маршрутів, що складає маршрутну систему.

3. Для суспільно-географічного вивчення автомобільних пасажирських перевезень головним є дослідження їх територіальної організації, під якою слід розуміти науково-обгрунтоване розміщення і взаємодію усіх складових пасажирської автотранспортної системи: автомобільних доріг, рухомого складу пасажирського автотранспорту, пунктів обслуговування пасажирів, підприємств сфери обслуговування, об’єктів інфраструктури, які об’єднанні структурами управління з метою отримання значного економічного і соціального ефекту від діяльності. Від поняття територіальна організація пасажирських автомобільних перевезень слід відрізняти поняття територіальна організація пасажирського автотранспорту, яке є вужчим і не включає в себе ті складові, які безпосередньо характеризують сам процес перевезення пасажирів. Територіальній організації пасажирських автомобільних перевезень властиві специфічні риси, які обумовлені особливостями функціонування структури транспортної системи.

4. Одним з важливих завдань суспільно-географічного дослідження територіальної організації пасажирських автоперевезень є вивчення їх територіальної структури, як важливої складової територіальної організації. Територіальна структура – це співвідношення і взаємне розміщення складових пасажирської автотранспортної системи на певній території. Територіальна структура пасажирської автотранспортної системи представлена лінійними елементами (дорогами), точковими (автотранспортними пунктами, вузлами та дрібними точковими елементами (інфраструктурні пункти), ареальними елементами (автотранспортними районами).

5. Вихідною позицією дослідження територіальної організації є визначення її наукових засад. Визначальною, основною категорією є закони, на основі яких формуються закономірності та принципи територіальної організації. Отже, на основі економічних законів та закономірностей розміщення продуктивних сил, нами були розроблені принципи та умови територіальної організації автомобільних пасажирських перевезень.

6. Для дослідження будь-якого об’єкту чи явища використовується певний набір методів. Для дослідження територіальної структури пасажирських автомобільних перевезень із загальнонаукових методів можна виділити такі: системний та структурний аналіз, моделювання, статистичні методи. Серед спеціальних суто географічних методів – суспільно-географічне прогнозування, історико-географічний метод, регіональний та локаційний аналіз, картографічні та геоінформаційні методи, методи систематизації географічної інформації. Для комплексної оцінки функціонування пасажирської автотранспортної системи, ми вважаємо за доцільне використовувати такі показники та індикатори: інтегральна транспортна доступність, ступінь забезпеченості території шляховою мережею, комфортність перевезень, ефективність автомобільного пасажирського транспорту, пасажирооборот тощо.

7. Автомобільний пасажирський транспорт, як відкрита система функціонує та розвивається під впливом багатьох чинників. Чинники, які впливають на його територіальну організацію, ми поділяємо на дві великі групи: суспільно-географічні і природно-географічні. До суспільно-географічних чинників належать: економіко-географічні, соціально-демографічні, історичні, культурні, організаційно-управлінські та адміністративно-правові тощо. Вплив природно-географічних чинників проявляється через участь пасажирського транспорту в процесі природокористуванні.

8. Із загального числа чинників, що впливають на будь-який суспільно-географічний об’єкт чи явище, його територіальну організацію (в тому числі автомобільний пасажирський транспорт) виокремити найголовніші, такі що мають на цей об’єкт найістотніший вплив, можна тільки за допомогою математичних методів. В своєму дослідженні для цього ми використали метод регресійно-кореляційного аналізу, що дозволив встановити конкретні аналітичні залежності між об’ємами пасажирських перевезень на території України на протязі 2000–2004 рр., та вибраними економічними та соціальними чинниками, вплив яких на обсяги перевезень з року в рік залишається стабільним (що було доведено математично).

9. Сумарний вплив природно-географічних і соціально-економічних чинників було досліджено на зміні обсягів перевезень пасажирів автомобільним транспортом України протягом року. Дослідження коливань в роботі пасажирського автотранспорту проведено за допомогою побудови так званої “сезонної хвилі”. Після проведення розрахунків було отримано графік, що має декілька максимумів (березень, травень, жовтень) та мінімумів (лютий, квітень, серпень, листопад). Таку зміну обсягів перевезень протягом року можна пояснити кількома обставинами: 1) міські перевезення, займаючи найбільшу частку в загальному обсязі перевезень, значно різняться за місяцями та сезонами року, а отже, істотно впливають на сезонність перевезень; 2) різною кількістю днів у місяцях (цим пояснюється мінімум в лютому); 3) поширенням інфекційних хвороб та значним зниженням обсягів перевезень пасажирів у міжміському та приміському сполученнях в осінньо-зимовий період.

10. Соціально-економічний розвиток країни, її інтеграція у світове співтовариство значною мірою залежать від розвитку транспортної системи та її елементів. Наявність розгалуженої мережі автомобільних доріг та їх технічний стан є важливими показниками цивілізованості суспільства, оскільки суттєво впливають на всі складові його життєдіяльності. На сьогодні мережа автомобільних доріг України потребує значного покращення. Майже за всіма показниками (кількісними та якісними) автошляхова мережа країни відстає від автошляхових мереж західноєвропейських країн. Через незадовільний стан частини місцевих доріг, недобудованість під’їздів з твердим покриттям, в Україні існує таке явище, як транспортна дискримінація населення. Незадовільним залишається виконання проектів щодо створення та функціонування національної мережі міжнародних транспортних коридорів. Рухомий склад автомобільного пасажирського транспорту потребує значного оновлення і раціоналізації структури парку транспортних засобів за багатьма параметрами.

11. Автомобільний пасажирський транспорт загального користування в цілому задовольняє потреби населення в перевезеннях. За останні роки (з 2000 року) спостерігається стабільне зростання обсягів перевезень пасажирів, проте об’єми транспортної роботи ще не досягли рівня 1995 року, а зростання відбувається переважно за рахунок перевезень у міському сполученні. Хоча кількісні показники, які відображають роботу автомобільного пасажирського транспорту поліпшуються, якісні показники залишаються на низькому рівні і не відповідають сучасним вимогам.

12. Для більш детального аналізу автомобільних пасажирських перевезень в Україні в своєму дослідженні ми розглянули функціонування і розвиток пасажирської автотранспортної системи на рівні дев’яти суспільно-географічних районів. На основі найістотніших кількісних показників, що характеризують рівень розвитку транспортної системи, ми зробили бальну оцінку і виділили 3 групи районів. Найгірша ситуації склалася в Північно-Західному і Центральному суспільно-географічних макрорайонах. Найвищий рівень розвитку має пасажирська автотранспортна система Причорноморського, Придніпровського та Донецького суспільно-географічних районів. В решті районів рівень розвитку пасажирської автотранспортної системи близький до середнього по країні.

13. Проаналізувавши сучасний стан пасажирської автотранспортної системи, ми розробили прогноз обсягів перевезень в цілому по Україні та окремо по суспільно-географічним районам до 2012 року, отримавши при цьому позитивну тенденцію до зростання по країні та всіх суспільно-географічних районах крім Придніпровського.

14. На основі ретроспективного аналізу та аналізу сучасного стану пасажирської автотранспортної системи нами були окреслені основні напрямки вдосконалення територіальної організації автомобільних пасажирських перевезень в Україні. Також визначені пріоритети розвитку пасажирської автотранспортної системи України, що включають в себе: забезпечення доступності та якості транспортних послуг для усіх територіальних груп населення, інтеграцію з європейською транспортною системою, створення умов для реалізації транспортного та транзитного потенціалу країни, підвищення рівня безпеки та забезпечення стійкого розвитку транспортної системи, зближення рівнів транспортного обслуговування населення різних регіонів країни.

Публікації автора:

Статті в наукових фахових виданнях:

1. Дорошенко В.І., Діденко К.Д. Географія маршрутних пасажирських перевезень // Економічна та соціальна географія. – К., 2001. – Вип.51. – С. 116–120. Особистий внесок автора: розкрито роль АТП та фізичних осіб у перевезеннях пасажирів у різних видах сполучення.

2. Дорошенко В.І., Діденко К.Д. Розвиток міжнародних автомобільних транспортних коридорів в Україні // Економічна та соціальна географія. – К., 2003. – Вип.54. – С. 204–210. Особистий внесок автора: проаналізовано основні проблеми функціонування Критських МТК.

3. Дорошенко В.І., Діденко К.Д. Основні показники та індикатори функціонування пасажирської автотранспортної системи. // Вісник Київського університету. Сер. Географія. – К., 2005. – Вип.51. – С. 35–36. Особистий внесок автора: аналіз поняття “транспортна дискримінація”, “інтегральна транспортна доступність”.

4. Дорошенко В.І., Діденко К.Д. Оцінка чинників територіальної організації пасажирських автомобільних перевезень // Вісник Київського університету. Сер. Географія. – К., 2006. – Вип.52. – C. 37–38. Особистий внесок автора: математично обґрунтовано вплив суспільно-географічних чинників на територіальну організацію автомобільних пасажирських перевезень.

5. Діденко К.Д. Регіональні особливості автодорожньої мережі України // Вісник Київського університету. Сер. Географія. – К., 2006. – Вип.53. – C. 40– 43.

Публікації в інших виданнях, тези наукових доповідей:

1. Дорошенко В.І., Діденко К.Д. Сучасний стан автомобільних пасажирських перевезень в Україні // Регіональні перспективи. – 2003. – №. 11 – 12 (36 – 37) – С. 91–93. Особистий внесок автора: проаналізовано стан здійснення пасажирських автомобільних перевезень у міському та приміському сполученнях.

2. Діденко К.Д. Суспільно-географічні дослідження транспортної системи в Україні. // Матеріали аспірантсько-студентської наукової конференції “Молоді науковці – географічній науці” – К., 2004. – С. 40–42.

3. Діденко К.Д. Проблеми комплексно-пропорційного розвитку автомобільних пасажирських перевезень в Україні // Суспільно-географічні проблеми розвитку продуктивних сил України. Матеріали другої всеукраїнської науково-практичної конференції. – К., 2004. – С. 124 –125.

4. Діденко К.Д. Принципи територіальної організації автомобільних пасажирських перевезень // Україна: географічні проблеми сталого розвитку. Матеріали ІХ з’їзду Українського географічного товариства. – В 4-х т. – К., 2004. – Т.3. – С. 101–103.