У Висновках разом з окресленням окремих актуальних аспектів подальшої розробки проблеми, поглиблення, обґрунтування її теоретичного та практичного значення, підводяться підсумки проведеного дослідження, які у загальному вигляді репрезентовані елементами наукової новизни, що виносяться на захист. 1. В результаті науково-теоретичного та методологічного аналізу найбільш суттєвих підходів до проблеми формування суспільства згідно з ідеалами ненасилля і толерантності та розвитку світового та вітчизняного філософського дискурсу визначені ті з них, які сприяли постановці та розгляду проблеми гармонізації світового співтовариства у відповідності з означеними ідеалами. Аналізуючи існуючі морально-етичні дефініції ідеалів ненасилля, було показано їхню універсальну значущість і неперехідну цінність в умовах сучасних цивілізаційних викликів. 2. Філософсько-культурологічний та теоретико-методологічний аналіз теорій ненасилля дозволив автору визнати їх положення онтологічним, аксіологічним та соціокультурним принципами людського життєвпорядкування. Категорії ненасилля, толерантності актуалізують уявлення суб’єктів життєвпорядкування про діалектико-діалогічні антиподи – насилля, нетерпимість, безлад, агресивність, а також про можливу багатовимірність та інваріантність життєвих світів і гармонійність життя, про проективність і втілення гуманістичних цілей, цінностей, ідей і смислів у їх конкретно-історичних модифікаціях. 3. Осмислено соціально-філософську категорію ненасилля через філософську категорію істини. Оскільки об’єктивна істина як філософська категорія володіє параметрами абсолютності, відносності та конкретності, то й категорію ненасилля слід розглядати через призму діалектики абсолютного, відносного і конкретного. Це, у свою чергу, свідчить про втілення духовних ідеалів толерантності й теоретичних концептів у практичній площині людської діяльності і про відповідальність конкретного індивіда за конкретні насильницькі чи мирні дії. 4. Залучення до пізнання досліджуваної тематики позалогічних, нерефлексивних джерел та досвіду ірраціональних знань, почуттів, містичних переживань, дозволило показати гармонізацію життя індивіда і суспільства як специфічне ставлення і сприйняття життя, що сприяє пошуку його смислів, виявляє гармонійність організації форм, змісту буття, логос його привабливості в соціокультурному досвіду життєтворення особистості та соціуму. 5. У роботі обґрунтовано єдність суб’єктивного світу, суспільства і всього космічного прояву життя. Актуалізовано проблему відповідальності людини за збереження життя на планеті Земля у будь-якому її прояві в умовах новопосталого антропологічного імперативу. Розв’язання складного комплексу проблем передбачає формування нових ціннісно-смислових орієнтирів, екологічної моральності, політичної та соціальної відповідальності, які повинні відповідати ідеалам ненасилля, любові, принципам етики благоговіння перед життям. 6. Теорії ненасилля Л. Толстого, М. Ганді, М. Л. Кінга, А. Щвейцера розглянуто як можливий концептуальний підхід для переосмислення шляхів розвитку сучасного соціуму, визначено філософські засади ненасилля з метою створення більш досконалої моделі взаємин – постнасильницької стадії світової спільноти. |