У дисертації доведено, що технологія вивчення перекладних художніх творів сприяє вдосконаленню літературної освіти старшокласників.
Необхідною передумовою ефективної педагогічної діяльності вчителя зарубіжної літератури є осмислення набутків перекладознавства, загального і порівняльного літературознавства в галузі дослідження специфіки художнього перекладу, національного колориту твору, особливостей аналізу перекладних художніх текстів, а також творчої спадщини української перекладацької школи. Значну роль у формуванні читача-інофона відіграє врахування низки чинників, які впливають на сприйняття перекладної літератури (освітніх, вікових, національних, культурно-історичних, соціальних, особистісних, професійних). Реалізація запропонованої педагогічної технології можлива при дотриманні таких психолого-педагогічних умов:
- створення емоційно-інтелектуальної атмосфери входження в чужу культуру, що передбачає попередження або пом’якшення культурного шоку, зняття негативної фіксованої настанови на сприймання інокультурного твору; - урахування у процесі роботи з перекладним художнім твором основних положень теорії розуміння інокультурного тексту; - звернення особливої уваги на осмислення учнями етнокультурних компонентів комунікації, які відображаються в художніх творах і по-різному сприймаються представниками лінгвокультурних спільнот; - відповідність завдань літературної освіти основним перспективам розвитку особистості в період ранньої юності. Ефективність розробленої технології забезпечується підпорядкуванням усіх її елементів науково-обґрунтованій концептуальній основі. Серцевину технології становить ідея розкриття діалектичної природи художнього перекладу, вивчення перекладної літератури як складової національного письменства, могутнього джерела збагачення української культури, важливого чинника в становленні національно свідомої особистості з планетарним мисленням. Метою технології вивчення перекладних художніх творів є визначення ефективних методів, прийомів, видів і форм навчальної діяльності, що сприятимуть формуванню літературної компетенції читача-інофона. Під цим поняттям розуміємо комплекс знань, умінь, навичок і ціннісних орієнтацій, необхідних для адекватного сприйняття як окремих перекладних творів, так і перекладної літератури в цілому. Пріоритетними у впровадженні запропонованого технологічного підходу є такі специфічні принципи: репрезентативності художнього перекладу; урахування інокультурності тексту; бікультурного та інтерпретаційного характеру друготвору; множинності реалізації оригіналу. Технологія вивчення перекладних художніх творів передбачає роботу вчителя за такими напрямами діяльності:
- висвітлення питань теорії та історії перекладу як важливої складової предмета “Зарубіжна література”; - організація читання різнонаціональних творів; - формування навичок аналізу й інтерпретації перекладного художнього тексту; - вивчення матеріалів критики перекладу; - розкриття значення перекладної літератури як чинника формування української нації. Результати експериментальної перевірки методичного забезпечення технології дають можливість стверджувати, що ефективними є всі методи викладання літератури (за класифікацією М. Кудряшова). Найдієвішими виявилися прийоми коментованого читання, порівняння оригіналу й перекладу, використання образу-посередника. Запропонована методика шкільного аналізу твору використовує можливості різних літературознавчих методів з урахуванням особливостей перекладного тексту. Одним із ефективних засобів вивчення різнонаціональних творів є етнокультурологічний шлях аналізу художнього тексту, який спрямовує рух читача від бачення окремих проявів національної специфіки твору до усвідомлення відображеної в ньому національної картини світу. У ході вивчення перекладних художніх творів учні одержують знання за трьома лініями: аксіологічною, літературознавчо-перекладознавчою, культурологічною, а також оволодівають специфічними вміннями. Основними з-поміж них є такі:
- виразно читати перекладний твір, ураховуючи традиції національної декламації; - коментувати інокультурні реалії і факти твору; - моделювати дії перекладача; - аргументувати перекладацькі рішення; - знаходити етнокультурний компонент твору, визначати його художню роль; - синтезувати результати аналізу національної специфіки твору; - порівнювати національно-специфічні прояви у літературах різних народів; - творчо використовувати зразки критики перекладу; - вести бесіду, дискусію за актуальними проблемами теорії та історії перекладу; - на конкретних прикладах розкривати значення художнього перекладу в культурному поступі рідного народу, людства; - готувати творчі роботи, спрямовані на увиразнення феноменів інокультурності та перекладності твору. Запропонована технологія відповідає засадам полікультурної освіти, оскільки сприяє формуванню особистісних рис громадянина української держави, зацікавленого в збереженні власної культурної ідентичності і водночас миролюбно налаштованого до представників інших етносів. Діагностика результатів дослідження забезпечується систематичним моніторингом якості освіти, що передбачає використання спеціального інструментарію: творчих завдань, творчих робіт, тестів, анкетування. Оцінка рівня підготовки учнів здійснюється за критеріями навчальних досягнень читача-інофона, які розроблено з урахуванням усіх напрямів технологічного процесу. Одержані під час формувального експерименту результати апробації технології вивчення перекладних творів дали підстави стверджувати про її ефективність.
Дослідження сприяло виявленню нових перспективних проблем сучасної методики викладання літератури, що заслуговують на спеціальне вивчення. До них належать такі: - поглиблення питань про специфіку застосування різних видів аналізу художнього твору під час роботи з перекладними текстами, а також про використання в навчально-виховному процесі зразків міжсеміотичного перекладу; - розробка системи формування уявлення учнів про вплив художнього перекладу на розвиток української мови й літератури; - подальший розвиток питання про особливості аналізу перекладних творів у їх жанрово-родовій специфіці; - підготовка методичних рекомендацій щодо використання конкретних зразків перекладацької критики; - удосконалення системи моніторингу навчальних досягнень учнів. Отже, запропонована технологія вивчення перекладних художніх творів може стати основою для подальших науково-методичних пошуків. |