Здійснене дослідження одного з найважливіших напрямків економічної і соціальної географії щодо вартості територій поселень забезпечило можливість вирішити ряд наукових завдань: 1. Встановлено, що вартість територій населених пунктів формується під впливом різних факторів, серед яких одне з найважливіших місць належить географічним. Саме вони зумовлюють виникнення географічної складової диференціальної ренти у населених пунктах. Географічна та інфраструктурна складові диференціальної ренти - нові теоретичні поняття, введені й обґрунтовані нами у процесі наукового дослідження. Під географічною складовою диференціальної ренти в населених пунктах розуміємо зручність місцезнаходження території по відношенню до місць прикладання праці, джерел сировини, зон відпочинку, транспортних вузлів тощо. Вона включає три компоненти дослідження: регіональний, внутрішньоміський та локальний. Частка кожного з них у загальному показнику географічної складової визначається економіко-географічними особливостями населеного пункту. До них насамперед відносяться: географічне положення, особливості структури господарського комплексу та характер розселення. Під інфраструктурною складовою диференціальної ренти в населених пунктах розуміємо забезпечення їх території інженерно-транспортними мережами та можливість їх використання й подальшого розширення. У комплексі географічна та інфраструктурна складові диференціальної ренти визначають загальний рівень облаштування території населеного пункту й призводять до формування рентного доходу. 2. Основою формування вартості населених пунктів є їх територія, в межах якої розташовані землі (земельні ділянки) різного цільового і функціонального призначення. Вартість територій населених пунктів зумовлена їх цінністю, яка формується відмінностями, що визначаються демографічним та природно-ресурсним потенціалом, географічним положенням, рівнем урбанізації, станом довкілля та іншими факторами. Оцінка окремої земельної ділянки полягає у кількісному виразі її ціни, яка визначається рентними спроможностями ділянки. Залежно від виду функціонального використання земельної ділянки, мети оцінки та виду вартості оцінка поділяється на грошову нормативну, грошову експертну, економічну, бонітетну та містобудівну. Отже, цінність території є базою для формування вартості, яка, у свою чергу може бути виражена через ціну. Інструментом встановлення ціни є відповідна грошова оцінка. 3. Зарубіжний досвід оцінювання земель свідчить про те, що, по-перше, земельна ділянка розглядається разом зі спорудами та будівлями, розташованими на ній (цілісний майновий комплекс), по-друге, ринкова оцінка, метою якої є встановлення ціни для продажу, застави, іпотеки та інших ринкових функцій, відрізняється від нормативної (фіскальної, податкової) оцінки, метою якої є встановлення розмірів земельного податку. В Україні, на відміну від більшості держав світу, оцінка земельних ділянок та об'єктів нерухомості розділена. У населених пунктах вона визначається через комплексну економічну (в інших випадках – містобудівну) оцінку території; з середини 90-х рр. – через грошову оцінку. На землях сільськогосподарського призначення в основу оцінки покладено рентний підхід, який вважається більш науково обґрунтованим, ніж вартісний. 4. У процесі дослідження встановлено, що при визначенні вартості території об'єктом дослідження економічної географії є комплекс економіко-географічних факторів, які впливають на виникнення географічної складової диференціальної земельної ренти у населених пунктах, а також просторова неоднорідність їх розподілу. Відмінності у просторовій неоднорідності можуть бути визначені шляхом проведення типізації (класифікації) населених пунктів. Основними економіко-географічними факторами, які впливають на вартість території населених пунктів, є: географічне положення, чисельність населення в них, адміністративний статус, місце в системі розселення та господарські функції. При цьому найвагомішу роль відіграють чисельність населення, географічне положення та господарські функції поселення. В роботі здійснено комплексну типізацію міст України за економіко-географічними факторами, що визначають вартість їх території. Методика типізації міст може бути застосована у подальшому й для селищ міського типу та сільських поселень. Усього виділено 58 кластерів, у яких розміщено 456 міст (без Чорнобиля та Прип'яті). 5. Встановлено, що найважливіше місце серед системи наукових методів дослідження вартості міських територій займають геоінформаційні системи та технології. Нині розвиток ГІС-технологій в Україні перебуває на третьому, виробничому, етапі розвитку, для якого характерне активне впровадження при оцінці вартості територій сучасних програмних продуктів, створення комплексних і тематичних оціночних електронних карт, застосування супутникових та GPS даних, використання можливостей Інтернету. 6. Розроблено методику дослідження умов формування вартості та особливості її географічної диференціації у населених пунктах, яка ґрунтується на вивченні трьох компонент прояву географічної складової диференціальної міської ренти: регіональної (проявляється на макрорівні), внутрішньоміської (мезорівень) та локальної (мікрорівень). Кількісна міра прояву географічної рентної складової виражається відповідними коефіцієнтами. Для визначення інтегрального регіонального коефіцієнта , який характеризує макрорівень утворення географічної рентної складової необхідно використовувати шість окремих коефіцієнтів, які відображають: загальну чисельність населення (Кн), транспортно-географічну зручність (Кт), господарський потенціал (Кг), рівень розвитку соціальної інфраструктури (Ксі), екологічний стан регіону (Ке) та курортно-рекреаційний потенціал (Кр). На основі запровадженої методики визначені значення та його складових для обласних центрів України, міст Києва та Севастополя. Практична апробація методики розрахунку дає підстави стверджувати, що її можливо застосовувати для всіх інших населених пунктів держави. Для визначення зонального коефіцієнта , який характеризує мезорівень утворення географічної рентної складової через здійснення економіко-планувального зонування міської території, було встановлено неоднорідність споживчих умов різних районів міста та міри впливу на неї окремих економіко-географічних та містобудівних факторів. Визначальну роль серед цих факторів відіграють транспортно-функціональна зручність, екологічний стан, інженерно-інфраструктурне забезпечення та соціально-містобудівна привабливість території. За результатами дослідження для 11 найбільших міст України встановлено певні географічні закономірності розподілу коефіцієнта . За діапазоном диференціації вартості території виявлено три типи найбільших міст України: з великим (більше 12 разів; Кривий Ріг, Севастополь, Донецьк, Київ); з помірним (від 7 до 12 разів; Харків, Дніпропетровськ, Одеса, Маріуполь, Запоріжжя) та з малим (менше 7 разів; Львів, Миколаїв). За особливостями впливу планувальної структури на формування вартості території виділено три основні типи малих населених пунктів: компактні, лінійні та розчленовані. Для компактних населених пунктів характерний невеликий діапазон граничних значень коефіцієнта (до 2 разів), але при цьому показник середньої вартості території поселення досить великий. Діапазон граничних значень для лінійних населених пунктів значно вищий і досягає 5 разів. При цьому показники середньої вартості території тут нижчі, ніж у малих населених пунктах компактного типу. Розчленовані малі населені пункти характеризуються у цілому помірним діапазоном граничних значень зонального коефіцієнта і середньої вартості їх територій. Для цього типу характерні певні закономірності географічної диференціації території, які полягають в однорідності (геоморфності) територій окремих анклавів і значній відмінності їх між собою. За особливостями внутрішньої планувальної диференціації території виділено 13 типологічних груп міст. 7. З'ясовано, що для визначення особливостей утворення географічної рентної складової на мікрорівні необхідно враховувати всі аспекти впливу кожного з локальних факторів із встановленням відносних коефіцієнтів впливу на загальну вартість земельної ділянки для кожного з них. Встановлено, що з трьох можливих шляхів визначення змісту локальних коефіцієнтів (через вартісний вираз; отримання коефіцієнтів парної кореляції в результаті порівняння впливу фактора з певним еталонним показником; порівняння ступеня прояву фактора з інженерно-будівельними, санітарними, історико-архітектурними та іншими нормативами) найбільш науково обґрунтованим є порівняння ступеня прояву фактора з нормативами. Дослідження ступеню впливу кожного з локальних факторів, які входять до складу однієї з 6 узагальнених груп, на географічну складову диференціальної міської ренти дає змогу зробити висновок про те, що, локальна компонента має бути предметом дослідження конструктивної географії. 8. Основним напрямком практичного впровадження теорії вартості територій населених пунктів є нормативна та експертна грошова оцінка, оподаткування земельних ділянок, а також оцінка інвестиційної привабливості територій населених пунктів і містобудівне проектування. В основі методики нормативної грошової оцінки територій населених пунктів лежить оціночна вартість, яка є різновидом неринкової бази оцінки, що створюється внаслідок дії наперед заданих факторів та показників. На показники нормативної оцінки населеного пункту найбільше впливають його середня (базова) вартість, а також система коефіцієнтів, що відображають регіональні (), зональні () та локальні () особливості міської території. В роботі обґрунтовано підходи до визначення базової вартості міської території та компонент регіонального коефіцієнта , розроблено вимоги до економіко-планувального зонування територій населених пунктів й встановлення значень зональних та локальних коефіцієнтів. З'ясовано, що серед методичних підходів, які застосовують при проведенні експертної грошової оцінки земельних ділянок, найбільшого значення набуває підхід зіставлення цін продажу подібних земельних ділянок. Цей підхід найповніше враховує географічні особливості розміщення окремих земельних ділянок. Його доцільно застосовувати при здійсненні експертної грошової оцінки земельних ділянок під автозаправками, торгівельними закладами, деякими іншими об'єктами ринкової інфраструктури. В роботі встановлено, що серед земельних ділянок різного функціонального типу спостерігаються значні відмінності у впливі на вартість земельної ділянки її місцерозташування: для житла, об'єктів торгівлі та громадського харчування, офісів та банків цей вплив є високим, для об'єктів автосервісу – середня, а для промисловості – низька. Здійснено типізацію регіонів України за показниками ринкової вартості 1 м2 території населених пунктів на основі показників експертної грошової оцінки. До регіонів з дуже високими показниками ринкової вартості відноситься місто Київ, до регіонів з високими показниками – Автономна Республіка Крим, Київська, Одеська область та місто Севастополь, до регіонів із середніми показниками ринкової вартості - Донецька, Дніпропетровська, Закарпатська, Львівська та Чернівецька області, решта 17 областей потрапляють до груп із низькою та дуже низькою ринковою вартістю території. Досліджено вплив вартості територій на загальну інвестиційну привабливість населених пунктів. Встановлено, що методика визначення загального рейтингу інвестиційної привабливості того чи іншого міста України має ґрунтуватися на розрахунку середнього показника від двох рейтингів і систематизації міст України за його значеннями. Вивчено вплив вартості територій на містобудівне проектування, зокрема на розроблення генеральних планів. На основі аналізу динаміки містобудівних процесів встановлено, що інвестиційна привабливість міських земель, яка є однією з форм відображення вартості міських територій, істотно впливає на містобудівні, господарські та інші рішення, що приймаються місцевими органами влади, і має враховуватися при розробці містобудівної документації. Основним здобутком дисертаційного дослідження є вирішення важливої наукової проблеми: розроблення та практичне впровадження теоретико-методологічних засад економіко-географічного дослідження вартості територій населених пунктів України. | 