Узагальнення теоретичних та емпіричних результатів дослідження дає підстави для таких висновків. 1.У дисертації подано теоретичне узагальнення та наукове розв’язання комплексу проблемних питань соціально-педагогічної роботи з дітьми та учнівською молоддю в територіальній громаді з урахуванням існуючих соціально-економічних умов. За результатами дослідження обґрунтовано концепцію соціально-педагогічної роботи з дітьми та учнівською молоддю в територіальній громаді, розроблено структурно-функціональну модель організації такої роботи, визначено особливості діяльності закладів та організацій соціально-педагогічного спрямування з позицій сервісного підходу. 2. Вивчення сучасних наукових підходів щодо характеристики громади показує, що вона розглядається в соціологічному та політико-правовому аспектах переважно як спільнота, соціальна система чи суб’єкт місцевого самоврядування. За останні роки територіальна громада все більше стає об’єктом уваги соціальних педагогів, соціальних працівників та інших фахівців соціальної сфери, що обумовлює необхідність подальшого вивчення громади з позиції соціально-педагогічного підходу. У дослідженні обґрунтовано, що територіальну громаду доцільно розглядати як динамічну соціальну систему, що характеризується багатовимірністю та багатокомпонентністю. Багатовимірність територіальної громади визначається генезою її розвитку, для характеристики якої найважливішими є: ретроспективний (аналіз минулого), презентативний (аналіз теперішнього) та прогностичний (проектування майбутнього) аспекти. Багатокомпонентність територіальної громади зумовлена її економічними, соціальними, культурними та духовними характеристиками. Територіальна громада як соціальне утворення та соціалізуючий фактор у становленні та розвитку особистості поєднує місцеві традиції, менталітет і культуру із загальносуспільними цінностями, що забезпечує їй можливість займати окреме місце в системі координат „людина-суспільство”. Територіальна громада як місце соціального буття дітей і учнівської молоді забезпечує необхідні умови для їхньої життєдіяльності через соціокультурні, правові, політичні та інституційні механізми. Особливість запропонованого нами соціально-педагогічного підходу полягає у визначенні територіальної громади як соціальної системи мезорівня соціального середовища, що характеризується: природно-економічними особливостями місцезнаходження; соціокультурними традиціями населення; складом мешканців за ґендерно-віковими характеристиками; закладами соціальної інфраструктури; органами місцевого самоврядування та місцевої виконавчої влади; неурядовими організаціями. Саме ці складові визначають особливості територіальних громад та відмінності між ними, що, у свою чергу, обумовлює й особливості процесу соціалізації дітей та учнівської молоді, які проживають на їхніх територіях. 3. На основі ретроспективного аналізу визначено передумови розвитку соціально-педагогічної підтримки дітей і молоді в громадах різного типу (православних братствах, сільських громадах, містах, мікрорайонах міст, громадських об’єднаннях), охарактеризовано зміст і форми соціальної підтримки та соціально-педагогічної роботи з дітьми та молоддю в історичному ракурсі. Як показало дослідження, традиції благодійності, соціальної опіки різних категорій дітей і молоді завжди були важливою складовою суспільного життя в українських громадах. Вивчення та узагальнення цього досвіду зараз є актуальним як в науковому плані, так і в практичному застосуванні. 4. У ході дослідження з’ясовано, що становлення та розвиток соціально-педагогічної роботи в громадах за кордоном здійснюється шляхом створення розгалуженої мережі установ і соціальних служб для різних цільових груп дітей і молоді, розробки та впровадження різних форм роботи, що передбачають залучення членів громади до вирішення проблем місцевого рівня. Доведено доцільність використання зарубіжного досвіду в сучасній соціально-педагогічній практиці на рівні територіальних громад, трансформуючи його до вітчизняних соціокультурних умов. 5. У дослідженні обґрунтовано, що за своєю сутністю соціально-педагогічна робота з дітьми та учнівською молоддю в територіальній громаді є місцевим рівнем соціально-педагогічної діяльності, що здійснюється із використанням відповідних форм та методів. Зараз вона забезпечується переважно діяльністю державних та неурядових організацій шляхом надання ними соціальних послуг та впровадження відповідних соціально-педагогічних технологій і форм роботи. З метою підвищення ефективності соціально-педагогічної роботи з дітьми та учнівською молоддю діяльність фахівців соціальної сфери в територіальній громаді має бути перш за все спрямована на розвиток співпраці, партнерських стосунків між різними соціальними інституціями територіальної громади, органами місцевої влади та членами громади в інтересах дітей та учнівської молоді. Особливістю соціально-педагогічної роботи в територіальній громаді є активізація громадян, стимулювання їх до різних ініціатив, насамперед до участі у визначенні й вирішенні проблем дітей та учнівської молоді на місцевому рівні. 6. У дослідженні обґрунтована система організації соціально-педагогічної роботи з дітьми та учнівською молоддю в територіальній громаді, яка складається із трьох підсистем: члени громади (діти, молодь, дорослі), заклади соціальної інфраструктури для дітей та учнівської молоді, органи місцевого самоврядування та місцевої виконавчої влади. Кожна з цих підсистем містить свої компоненти. Цілі такої системи визначені як сервісні щодо інтересів і потреб дітей та учнівської молоді. Вони полягають у створенні умов і забезпеченні можливостей для отримання допомоги та підтримки дітям та учнівській молоді в процесі їхньої соціалізації в межах територіальної громади. Функцію зв’язуючої ланки між виокремленими підсистемами виконує механізм участі членів громади (діти, молодь, дорослі) в низці послідовних етапів: діагностиці проблемно-потребового поля дітей та молоді; створенні ініціативних груп; розробці планів змін, соціальних проектів, програм; пошуку ресурсів та партнерів для їх реалізації. Системний підхід в організації соціально-педагогічної роботи з дітьми та учнівською молоддю в територіальній громаді забезпечується шляхом реалізації розробленої нами структурно-функціональної моделі, яка відображає найбільш оптимальну послідовність такої роботи, її етапи. 7. Доведено, що за існуючих соціально-економічних умов результативність соціально-педагогічної роботи з дітьми та учнівською молоддю в територіальній громаді обумовлюється перш за все її ресурсним забезпеченням (природні, фінансові, матеріальні, людські, інституційні, інформаційні, технологічні, часові ресурси). Наявні в територіальних громадах ресурси можуть бути доповнені залученими ресурсами. Використання сукупних ресурсів соціально-педагогічної роботи має бути комплексним. Планування соціально-педагогічної роботи з дітьми та учнівською молоддю доцільно здійснювати таким чином, щоб одні види ресурсів органічно доповнювалися іншими. Це сприятиме отриманню більш значимого соціального ефекту у вирішенні соціальних проблем дітей та учнівської молоді в територіальних громадах. 8. У дослідженні визначено, що соціально-педагогічна робота з дітьми та учнівською молоддю в територіальних громадах здійснюється в закладах освітньої сфери (загальноосвітні заклади, професійно-технічні училища) та закладах соціально-педагогічного спрямування (центри соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, центри соціально-психологічної реабілітації для дітей та молоді з функціональними обмеженнями, центри соціально-психологічної допомоги; соціальні гуртожитки; соціальні центри матері та дитини; центр для ВІЛ-інфікованих дітей та молоді; підліткові клуби за місцем проживання). Визначено, що в основу діяльності закладів та організацій соціально-педагогічного спрямування територіальної громади покладено сервісний підхід – надання педагогічних, психологічних, медико-оздоровчих, юридичних та інформаційно-довідкових послуг дітям та учнівській молоді. 9. За результатами теоретичного та емпіричного вивчення обґрунтована роль і потенціал неурядових організацій як суб’єктів соціально-педагогічної роботи з дітьми та учнівською молоддю в територіальних громадах. Доведено, що сьогодні в соціальній сфері задіяна значна кількість неурядових організацій соціально-педагогічного спрямування: організації, що створені з метою підтримки дітей з функціональними обмеженнями та їхніх сімей; організації, діяльність яких спрямована на профілактику негативних явищ у дитячому та молодіжному середовищі; організації, створені на підтримку сім’ї та дітей, позбавлених батьківського піклування; організації та благодійні фонди, які працюють під патронатом релігійних конфесій. Нині неурядові організації спрямовують свою діяльність на вирішення соціальних проблем дітей і молоді місцевих громад, розробляючи та впроваджуючи інноваційні технології соціально-педагогічної роботи, у багатьох випадках вирішують проблеми підростаючого покоління, які не завжди є в полі зору державних організацій. Залучаючи до соціально-педагогічної роботи на волонтерських засадах представників громади, неурядові організації реалізують різні ініціативи в інтересах дітей та молоді, пропонують останнім широкий спектр соціальних послуг. Наразі їхня соціальна діяльність у громаді не регламентована відповідними нормативно-правовими документами, що певним чином обмежує можливості соціально-педагогічної роботи. Тому необхідно розробити та впровадити дієві механізми соціального замовлення для цих організацій в умовах територіальних громад, що дасть їм можливість функціонувати в чітко визначеному правовому полі та створити систему соціальних служб і соціальних послуг, альтернативних державним. Це, у свою чергу, сприятиме збільшенню числа суб’єктів соціально-педагогічної роботи в територіальних громадах. 10. Проведені дослідження вказали на необхідність розробки концепції соціально-педагогічної роботи з дітьми та учнівською молоддю в територіальній громаді. Мета розробленої нами концепції полягає в обґрунтуванні теоретико-методичних засад і механізмів соціально-педагогічної роботи для забезпечення оптимальних умов соціалізації дітей та учнівської молоді, створення сприятливого середовища для їх гармонійного розвитку та виховання з урахуванням реальної соціально-економічної ситуації в громаді. Основні завдання концепції: обґрунтування змістових та організаційних засад соціально-педагогічної роботи з дітьми та учнівською молоддю в територіальній громаді для сприяння їхньому соціальному становленню, фізичному, духовному та інтелектуальному розвитку; визначення принципів та механізмів реалізації основних напрямів соціально-педагогічної роботи в територіальних громадах; визначення критеріїв та показників результативності соціально-педагогічної роботи з дітьми та учнівською молоддю в територіальних громадах. Концепція базується на таких основних положеннях. 1) Соціально-педагогічна робота з дітьми та учнівською молоддю в територіальній громаді має бути спрямована на надання необхідних соціальних послуг, впровадження соціально-педагогічних технологій та форм роботи, які зможуть забезпечити в умовах кожної громади соціально-правовий захист, соціальну профілактику, соціальну реабілітацію, соціально-культурну анімацію, а також соціально-педагогічну підтримку дітей та учнівської молоді. 2) В основу організації й здійснення соціально-педагогічної роботи з дітьми та учнівською молоддю в територіальних громадах мають бути покладені соціально-політичні принципи, що визначають основні вимоги до реалізації соціальної політики держави щодо дітей та молоді на місцевому рівні; організаційно-управлінські принципи для забезпечення практичного втілення соціально-політичних принципів у системі соціально-педагогічної роботи з дітьми та молоддю в територіальній громаді; діяльнісно-функціональні принципи, що визначають сукупність вимог щодо технологічного забезпечення соціально-педагогічної роботи з дітьми та учнівською молоддю. 3) Соціально-педагогічна робота з дітьми та учнівською молоддю в територіальній громаді забезпечується адміністративно-політичним, організаційним, нормативно-правовим; науково-методичним, економічним механізмами. 4) Результативність такої роботи оцінюється за критеріями дієвості, інноваційності, залученості, комплексності, які характеризуються відповідними показниками. 11. Як показало дослідження, вирішення фахівцями соціальної сфери завдань соціально-педагогічної роботи здійснюється шляхом виконання ними низки базисних (діагностична, прогностична, комунікативна, організаційна) та спеціальних (активізуюча, інформаційна, фандрейзингу) функцій. Залишається актуальним питання підвищення рівня професійної компетентності фахівців соціальної сфери. Від його розв’язання значною мірою залежить результативність соціально-педагогічної роботи з дітьми та учнівською молоддю в територіальній громаді, реалізація науково-методичних механізмів її забезпечення. За умов, що склалися, необхідно паралельно працювати в двох напрямах кадрового забезпечення соціально-педагогічної діяльності: готувати майбутніх соціальних педагогів, соціальних працівників, психологів до виконання соціально-педагогічної роботи в територіальній громаді, а також проводити відповідне навчання фахівців соціальної сфери, які вже працюють з дітьми та молоддю в громадах. Вирішення цього завдання потребує розробки відповідного науково-методичного забезпечення з урахуванням особливостей навчального процесу у вищих навчальних закладах та на курсах і семінарах підвищення кваліфікації фахівців. 12. Дослідно-педагогічна робота в територіальних громадах із впровадження концепції соціально-педагогічної роботи з дітьми та учнівською молоддю й структурно-функціональної моделі організації такої роботи підтвердила їхню ефективність та доцільність застосування в соціальній практиці. Результатом їх впровадження є отримання педагогічного, соціального та економічного ефектів. Педагогічним ефектом стало запровадження інноваційних форм і методів соціально-педагогічної роботи з дітьми та учнівською молоддю, нових соціальних послуг з урахуванням потреб дітей і молоді, їхня активна участь у реалізації соціальних проектів, програм на рівні школи, місцевої громади. Соціальний ефект полягає в налагодженні та розвитку системи взаємодії та партнерства між органами місцевого самоврядування, виконавчої влади, закладами та організаціями соціально-педагогічного спрямування, що сприяло консолідації їхніх зусиль при вирішенні нагальних проблем дітей та молоді. Робота щодо активізації членів громади забезпечила зростання ініціативності її членів, більш активну їхню участь у вирішенні соціально-педагогічних проблем на волонтерських засадах, розвиток місцевих ініціатив, а також значною мірою стимулювала створення соціальних служб та впровадження необхідних соціальних послуг, участь громадян у моніторингу соціальних змін задля благополуччя дітей і учнівської молоді. Економічний ефект проявився в позабюджетному інвестуванні соціально-педагогічних заходів шляхом надходження додаткових коштів та інших матеріальних ресурсів як від організацій і підприємств, так і від окремих фізичних осіб територіальної громади. Як показало дослідження, у подальшому при розробці означеної проблеми має сенс приділити увагу вдосконаленню нормативно-правової бази організації соціально-педагогічної роботи в територіальній громаді, проектуванню соціально-педагогічних технологій залучення дітей, учнівської молоді та дорослих до вирішення проблем у місцевих громадах, розробці стандартів оцінки якості соціальних послуг у закладах соціально-педагогічного спрямування, а також аналізу та узагальненню передового досвіду соціально-педагогічної роботи з дітьми та учнівською молоддю в різних типах територіальних громад. |
