Актуальність проведеного дослідження зумовлена потребою в по-дальшому розвитку теоретико-методологічних проблем правового вихован-ня на сучасному етапі і необхідністю аналітичного вивчення позитивного до-свіду педагогічної думки минулого для використання в практиці станов-лення національної системи освіти і виховання. 1. Визначено витоки правового виховання, які містяться у філософ-ських ідеях видатних мислителів, спадщині цілої плеяди зарубіжних та українських учених та педагогів; національна система правового виховання має свої власні витоки, які виникли і сформувалися на українському грунті. 2. Установлено, що педагогічну громадськість другої половини ХІХ – початку ХХ століття хвилював низький рівень почуття законності учнів. Незадоволення суспільства низьким рівнем почуття законності привело до перегляду ставлення до нього як до педагогічної проблеми. На сторінках педагогічних видань публікувалися матеріали теоретичного і практичного характеру з проблем правового виховання, в яких дискусія, полеміка, обговорення досвіду, практичних помилок нерідко виходили за межі суто педагогічних інтересів і торкалися гострих соціальних проблем того часу. 3. Аналіз педагогічної спадщини свідчить про те, що вітчизняна теорія правового виховання протягом другої половини ХІХ – початку ХХ століття пройшла складний еволюційний шлях розвитку: від повного нерозуміння правового виховання для формування гармонійно розвинутої особистості в суспільстві до суспільного визнання, від висунення ідеї про взаємозв’язок морального, громадянського і правового виховання до постановки питання про створення національної системи правового виховання на принципах гуманізму, індивідуальності, врахування вікових особливостей дітей. 4. Дослідженням встановлено, що в основу вітчизняної теорії право-вого виховання особистості була покладена концепція формування почуття законності М.І.Пирогова та система правового виховання К.Д.Ушинського. 5. Виявлено конкретні досягнення і безпосередній внесок учених у роз-виток вітчизняної теорії правового виховання: а) наукове обгрунтування завдань і змісту правового виховання особис-тості, визначення його принципів, методів і форм реалізації; б) залежність правового виховання від розвитку моральних звичок, для формування яких необхідна психологічна гімнастика, що служила б виробленню так званих „затримуючих центрів” у головному мозку; в) важливим компонентом правосвідомості особистості є вольова сфера, бо саме воля є свідомою саморегуляцією людиною своєї поведінки і діяльності; г) тісний зв’язок правового виховання з моральним. Разом з тим було поставлено питання про необхідність розмежувати моральне і правове виховання, оскільки вони мають дуже суттєві відмінності. Тому і принципи виховання в них повинні бути різними. Було доведено, що тільки встановлення особливих принципів правового виховання може змінити стан справи. 6. Дослідження показало, що велика роль у правовому вихованні відво-дилася школі. Вважалось, що саме школа повинна стати твердою опорою в здійсненні правового виховання. Фундамент правового виховання повинен закласти навчальний предмет „законодавство”, який вважали предметом за-гальної освіти людини і який мав велике виховне значення. 7. Дослідженням підтверджено, що важливим фактором правового ви-ховання є шкільна дисципліна – саме вона сприяє пробудженню в учнів почуття законності. 8. Визначено шляхи і напрями здійснення правового виховання (застосування в шкільному житті „початків права”, викладання курсу законо-давства, започаткування самоврядування, виховання в сім’ї, тісний зв’язок сім’ї і школи, організація закладів позашкільної освіти ). 9. Установлено, що правове виховання здійснювалося через правову освіту, самоосвіту, створення різноманітних учнівських товариств, популяри-зацію, пропаганду права, бесіди, знайомство із судовими рішеннями і виро-ками. 11. Накреслено основні напрями актуалізації творчих знахідок учених другої половини ХІХ – початку ХХ століття в організації правового виховання. | 