Узагальнюючи результати проведеного дослідження, необхідно зробити висновок, що в роботі знайшло відображення вирішення проблеми розвитку теорії і методики управління багаторічним тренувальним процесом із використанням нових ефективних засобів і методів: 1. Аналіз і узагальнення матеріалів вітчизняної та зарубіжної літератури, вивчення діючої методики тренування спортсменів швидкісно-силових видів спорту, починаючи з дитячого та юнацького віку, підтвердили: – практично в усіх швидкісно-силових видах спорту спостерігається тенденція до зниження рівня фізичної і технічної підготовленості спортсменів; – зниження спортивних результатів негативно впливає на поповнення національних збірних команд молодими перспективними спортсменами; – відсутність методології, яка дозволила б покращити управління багаторічною підготовкою спортсменів швидкісно-силових видів спорту; – відсутність концепції наукового прогнозування результативності спортсменів на кожному етапі багаторічної підготовки; – недостатньо вивчена структура спеціальної фізичної та технічної підготовленості спортсменів швидкісно-силових видів спорту; – відсутність ефективних засобів контролю тренувального процесу, основу яких складають сучасні спортивні технології; – не використовуються у практиці нові технічні засоби, біомеханічні стимулятори й автоматизовані системи управління тренувальним процесом, при використанні яких здійснюється позитивний вплив на різні аспекти підготовки спортсменів, що й зумовило необхідність вирішення даної проблеми. 2. Встановлено, що удосконалена концептуальна модель управління багаторічним тренувальним процесом спортсменів швидкісно-силових видів спорту повинна мати наступну структуру та зміст: тестування спортсменів для визначення домінуючого рівня силових чи швидкісних якостей; розподіл спортсменів на підгрупи з типологічними особливостями фізичної підготовленості; здійснення прогнозу результативності на майбутні роки; виявлення розбіжностей між індивідуальними даними та показниками модельних характеристик у кожній конкретній підгрупі; використання у тренувальному процесі додаткових біомеханічних ергогенних засобів; вибір засобів і методів підготовки та визначення обсягів навантаження з домінуючою спрямованістю на удосконалення фізичних якостей і елементів техніки. 3. Спектральний аналіз кореляційних матриць параметрів підтверджує теоретичний висновок про максимальне число інформативних показників при вирішенні завдань прогнозу результативності. Тому, досить обмежитися шістьма найбільш інформативними параметрами: х12 (висота вильоту ЗЦТ тіла), х9 (швидкість вильоту ЗЦТ тіла), х21 (стрибок угору з трьох кроків розбігу), х5 (швидкість розбігу перед відштовхуванням), х15 (біг на 30 м з високого старту), х14 (ступінь використання силових можливостей при відштовхуванні). 4. При оцінці рівня швидкісно-силових якостей спортсменів ефективно застосовувати новий електрофізіологічний метод, відповідно якого, як показник ступеня реалізації силових можливостей, використовується цифрове значення відношення величини електроміограми, яка реєструється під час відштовхування до максимальної М-відповіді, що викликана непрямою стимуляцією м’яза. 5. Експериментально підтверджено реальну можливість і ефективність вирішення завдання прогнозу результативності спортсменів швидкісно-силових видів спорту на базі статистичного факторного аналізу та експертного ранжування. Для цього у розроблену нами формулу регресії вводиться величина середніх значень найінформативніших параметрів спортсменів. Формула регресії має такий загальний вигляд: де – результативність спортсмена у різні вікові періоди; – параметри регресії; – найінформативніші параметри спортсменів; – середнє квадратичне відхилення результатів прогнозу. 6. Доведено, що відсоткове співвідношення між результатами стрибка угору з місця, стоячи на поштовховій нозі, за допомогою маху вільної ноги та стрибка угору з трьох кроків розбігу надає можливість визначити типологічні розбіжності рівня фізичної підготовленості стрибунів у висоту різної кваліфікації. Так, на рівні нормативу ІІІ розряду співвідношення між стрибками від 65% до 71% має високий коефіцієнт кореляції з показником швидкісного характеру (біг на 30 м – r=0,738) і від 79,6% до 85%, із показником силового характеру (відносна сила м'язів згинання підошви ступні поштовхової ноги – r=0,921). На рівні майстрів спорту високий коефіцієнт кореляції виявлено із швидкісним параметром (біг на 30 м - r=0,824) у діапазоні від 72% до 76%, із силовим параметром – від 81% до 87% (відносна сила м'язів згинання підошви ступні поштовхової ноги - r=0,836). Високий кореляційний зв'язок спостерігається також і на рівні майстрів спорту міжнародного класу. 7. Експериментально встановлено, що розвиток спеціальних фізичних якостей, які сприяють досягненню високих спортивних результатів, відбувається швидше за умови, коли у підгрупах з перевагою силових чи швидкісних компонентів основну увагу приділено підтримці на високому рівні домінуючих і розвитку слабких фізичних якостей спортсменів. Так, позитивні зміни показників спеціальної фізичної і технічної підготовленості більше проявились у спортсменів експериментальної групи. Статистично достовірні відмінності між експериментальною та контрольною групами виявлено для таких параметрів: біг на 30 м з високого старту (p<0,001), біг на 10 м з ходу (p<0,001), стрибок угору з двох ніг з місця (p<0,001), стрибок угору, стоячи на поштовховій нозі, за допомогою маху вільною ногою (p<0,001), стрибок угору з трьох кроків розбігу (p<0,001). 8. Експериментально доведено, що використання таких додаткових засобів і методів тренувального впливу в системі управління, як прийом "полегшуюче лідирування" у поєднанні з методом електростимуляції, сприяє підвищенню технічної майстерності та значному поліпшенню спортивного результату. Статистично достовірні відмінності між експериментальною та контрольною групами спостерігалися в таких параметрах: швидкість розбігу перед відштовхуванням (p<0,001), швидкість вильоту ЗЦТ тіла (p<0,001), кут вильоту ЗЦТ тіла (p<0,001), тривалість відштовхування (p<0,001), висота вильоту ЗЦТ тіла (p<0,001). 9. Достовірність розбіжностей у показниках рівня спеціальної фізичної підготовленості, технічних параметрів, а також у результатах самого стрибка у висоту з розбігу спортсменів експериментальної та контрольної груп підтвердили ефективність розробленої методики тренування і комплексного механізму управління багаторічною підготовкою стрибунів у висоту з розбігу. Так, після завершення основного педагогічного експерименту показник у стрибках у висоту з розбігу у спортсменів експериментальної групи склав 210±1,2 см, а у контрольній групі – 198±0,7 см. Перспективним напрямком подальших досліджень є пошук раціональних методик для всіх швидкісно-силових видів спорту, удосконалення управління системою багаторічної підготовки спортсменок, а також наукове обґрунтування і впровадження в практику нових спортивних технологій. |