1. У теорії спорту багаторічна фізична підготовка розглядається як система з безліччю взаємозалежних компонентів, а оптимальне її функціонування досягається в тому випадку, коли зовнішній (тренувальне і змагальне навантаження) і внутрішній фактори (індивідуальний біологічний розвиток і фізична підготовленість спортсмена) збігаються. Відповідно до загальноприйнятих положень теорії спорту, багаторічна підготовка в дзюдо здійснюється протягом чотирьох етапів, що за структурою і змістом мають динамічний характер. Теоретичні та методичні розробки належать, в основному, до організації навчально-тренувального процесу дорослих дзюдоїстів, не враховуючи при цоьму основного принципу побудови багаторічної підготовки юних спортсменів -єдності та взаємозв'язку вікового, біологічного розвитку, засобів, методів та форм педагогічного, тренувального впливу. 2. Структура і зміст багаторічної фізичної підготовки дзюдоїстів визначається великою кількістю факторів, а одними з основних є оптимальний вік початку занять, вікова динаміка становлення спортивної майстерності, вікові закономірності досягнення найвищих результатів і тривалість збереження цих результатів. Аналіз світової практики свідчить, що в дзюдо дані параметри взаємозалежні з ваговими категоріями і характеризуються такими особливостями: – легкі вагові категорії – початок занять 11-12 років, перші успіхи – 17-20 років, максимальний результат – 22-26 років, тривалість 3-4 роки; – середні вагові категорії – початок занять 12-13 років, перші успіхи – 18-21 рік, максимальний результат – 23-28 років, тривалість 4-5 років; – важкі вагові категорії – початок занять 13-14 років, перші успіхи – 19-22 роки, максимальний результат – 24-30 років, тривалість 6-7 років; 3. Зміст засобів і методів фізичної підготовки юних дзюдоїстів значною мірою визначається особливостями вікового розвитку юних спортсменів. Важливий фактор, який визначає загальну величину тренувальних навантажень у багаторічній фізичній підготовці, – вікові особливості формування зростаючого організму як цілісної системи, що відбивається на енергетичному потенціалі спортсмена, його фізичних і функціональних можливостях. Установлено, що хвилеподібність у зміні енергетичних можливостей юного спортсмена, його працездатність взаємозалежні з періодами активного росту і періодами статевого дозрівання, і є підґрунтям для нормування загальної величини тренувального та змагального навантажень. Вибіркова величина тренувального навантаження і їхнє співвідношення у фізичній підготовці визначається на підставі знань вікового розвитку фізичних здібностей, у яких спостерігається гетерохронність і сенситивні періоди. Дані теоретичні концепції підтверджені практикою фізичної підготовки дітей шкільного віку. 4. Ефективність організації навчально-тренувального заняття з юними дзюдоїстами значною мірою залежить від вікових особливостей психічних процесів, у яких значне місце посідають позитивні емоції. За рахунок введення елементів гри і змагальної діяльності підвищується емоційність навчально-тренувальних занять, що значною мірою підвищує і працездатність юних дзюдоїстів. Найбільш ефективним методом організації занять з фізичної підготовки на початковому етапі є ігровий і спортивно-ігровий, на етапі базової підготовки поєднання спортивно-ігрової боротьби і кругового тренування. Такі форми організації відповідають віковим особливостям юних дзюдоїстів, створюють позитивні емоції, що підвищує ефект навчально-тренувальних занять. 5. При розробці системи багаторічної фізичної підготовки особливе місце приділяється закономірностям побудови навчально-тренувального процесу, його структурі та змісту. Основною структурною ланкою у навчально-тренувальному процесі юних дзюдоїстів є мікроцикл, тривалість якого коливається від 2-3 до 7-14 днів, Підґрунтя побудови мікропиклів – індивідуальні дані про стомлення і відновлення спортсмена, що значною мірою залежить від характеру і величини тренувального навантаження. У плануванні фізичної підготовки юних дзюдоїстів особливе місце приділяється мезоциклам, що диференціюються на втягуючі, базові, контрольно-підготовчі, передзмагальні, змагальні та відновні, що відповідає основним положенням теорії спортивної підготовки. Відповідно до закономірностей розвитку спортивної форми річний цикл розподіляється на періоди – підготовчий, змагальний і перехідний, структура і зміст яких визначається особливостями боротьби дзюдо. 6. Підґрунтям розробки технології багаторічного планування тренувальних навантажень є дані формування багатоетапної структури фізичної підготовленості юних дзюдоїстів. Вивчення динаміки взаємозв'язків і взаємозалежності восьми основних компонентів фізичної підготовленості, визначення їхньої інформативності залежно від віку та етапу підготовки дає можливість перевірки теоретичної концепції “переносу тренованості”, визначити вибіркову спрямованість тренувальних навантажень у багаторічній фізичній підготовці юних дзюдоїстів. Для вирішення даного питання розраховані кореляційні матриці, аналіз яких здійснений на підставі оцінки взаємозв'язків – високі (г = > 0,7), середні (г = 0,5-0,6), низькі (г = < 0,5). 7. У віковій динаміці формування структури фізичної підготовленості юних дзюдоїстів залежно від етапу підготовки спостерігаються зміни взаємозв'язків між усіма компонентами фізичної підготовленості. На початковому етапі підготовки (11-13 рогів) у 11-літніх дзюдоїстів спостерігається високий ступінь взаємозв'язків (г = 0,7 і >) більшості показників фізичної підготовленості, що свідчить про високу біологічну надійність організму юних спортсменів. Провідне місце за значимістю та високими кореляційними зв'язками посідають такі фізичні здібності, як витривалість, силова витривалість, сила і спритність. У наступному, 12-літньому віці спостерігається істотне зниження кількості взаємозв'язків на високому кореляційному рівні. Найбільш значимими показниками є швидкість, силова витривалість і гнучкість. Подальше зменшення кількості тісних взаємозв'язків характерне для юних дзюдоїстів 12-літнього віку. Даний вік збігається з етапом статевої зрілості, що значною мірою знижує біологічну надійність організму за взаємозв'язками. Найбільш значимими для цього віку є показники, які характеризують швидкість, швидкісну силу і витривалість. 8. Етап попередній базової підготовки характеризується подальшими кількісними і якісними змінами в структурі фізичної підготовленості юних дзюдоїстів. На попередньому етапі базової підготовки у 14-ігітніх юних дзюдоїстів підвищується кількість взаємозв'язків основних компонентів фізичної підготовленості порівняно з попереднім віком. Найбільшого значення в цьому віці набувають такі рухові здібності, як витривалість, швидкість і гнучкість. Структура фізичної підготовленості 15-літніх дзюдоїстів характеризується зменшенням кількості кореляцій на високому рівні (г > 0,7) при високій значимості показників спритності і швидкісної витривалості. При цьому необхідно підкреслити, що для даного віку порівняно з іншими характерним є низький рівень кореляцій усіх компонентів фізичної підготовленості. 9. На спеціалізованому етапі базової підготовки (16-17 років) у структурі фізичної підготовленості дзюдоїстів відбуваються незначні зміни порівняно з попереднім віком. Для 16-літніх спортсменів характерним є підвищення значимості швидкості і швидкісно-силових здібностей. Даний факт збігається з часом початку активної змагальної діяльності, що імовірно і вимагає саме високого рівня розвитку як швидкості рухів, так і швидкої сили. У наступному 17-літньому віці у дзюдоїстів не спостерігаються значні зміни в якісному і кількісному прояві взаємозв'язків. Найбільшої значимості набувають такі рухові здібності, як швидкісно-силові і швидкісна витривалість. Даний віковий період збігається з першими спортивними успіхами, які значною мірою і визначають рівень розвитку найбільш значимих фізичних здібностей. 10. Зміни в багаторічній структурі фізичної підготовленості юних спортсменів значною мірою залежать не лише від системи тренувальних навантажень, але і від закономірностей вікового розвитку основних компонентів фізичних здібностей. Розроблена на цій підставі хронологія сенситивних періодів розвитку рухових здібностей дзюдоїстів є, власне кажучи, стратегією багаторічного планування вибіркових тренувальних впливів і їхнього співвідношення у системі фізичної підготовки. На підставі аналізу абсолютних показників вікового розвитку рухових здібностей юних дзюдоїстів, а також щорічних темпів розвитку була розроблена хронологія сенситивних періодів, диференціація яких здійснена за показниками активності розвитку з оцінкою: висока, середня, низька; найбільш активні темпи розвитку рухових здібностей юних дзюдоїстів спостерігаються на етапі початкової підготовки за показниками швидкісної витривалості, спритності і гнучкості (11-12 років), швидкості і сили (12-13 років); на етапі попередньої базової підготовки юних дзюдоїстів 13-14 років спостерігається, майже за всіма руховими здібностями середній рівень активності розвитку, а в 14-15 років найбільш високий рівень характерний для швидкості, загальної та силової витривалості, гнучкості; активність розвитку рухових здібностей дзюдоїстів 15-16 років на етапі спеціалізованої підготовки характеризується середнім рівнем, а в 16-17 років найбільша активність спостерігається за показниками гнучкості. Сумарний показник темпів розвитку рухових здібностей юних дзюдоїстів свідчить, що найбільший його темп характерний для 11-12 і 14-15 років. 11. Вивчені закономірності вікового розвитку рухових здібностей, хронології їх сенситивних періодів дозволили розробити систему засобів (загальних, допоміжних та спеціальних) вібіркової спрямованості. Залежно від віку та етапу спортивної підготовки виконання тренувальних засобів передбачає зміни і форм організації навчально-тренувальних занять. Корекція основних компонентів системи фізичної підготовки здійснюється за допомогою комплексного педагогічного контролю, який був розроблений на підставі вивчення інформаційної значимості усіх показників, які характеризують рухові здібності юних дзюдоїстів. Диференціація рівня фізичної піготовленості здійснюється з оцінкою високий, середній та низький, а зміст контролю змінюється залежно від етапу підготовки. 12. Результати проведеного аналізу свідчать, що дотримання принципу єдності вікового розвитку і тренувальних впливів при проведенні навчально-тренувальних занять на різних етапах підготовки не порушують природного біологічного розвитку спортсменів. Проведені дослідження свідчать, що подальше удосконалення системи підготовки юних дзюдоїстів повинне базуватися на комплексному аналізі індивідуальних особливостей юного спортсмена, що дозволить оптимізувати навчально-тренувальний процес і буде сприяти развитку як особистості спортсмена, так і його індивідуальних здібностей. |