Анотація до роботи:

Маркова Н. С. Теоретико-методичні основи формування й розвитку інтелектуального капіталу. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.09.01 – демографія, економіка праці, соціальна економіка і політика. – Харківський національний економічний університет, Харків, 2005.

Дисертацію присвячено актуальній проблемі формування й розвитку інтелектуального капіталу підприємства. У роботі розкрито необхідність інтелектуалізації людського капіталу з урахуванням вимог соціально орієнтованої економіки. Визначено основні групи чинників, що впливають на інтелектуалізацію людського капіталу, серед яких виділено: соціально-економічну, економічну, демографічну, соціально-демографічну, правову та екологічну. На основі аналізу наукових підходів уточнено зміст понять “інтелектуальний капітал” і “соціальний капітал”.

Досліджено структуру інтелектуального капіталу та виділено такі його складові: технологічний, персональний, соціальний та клієнтський капітал. На основі аналізу даних статистичного й управлінського обліку 15 промислових підприємств Харківської області визначено основні чинники впливу на рівень інтелектуального капіталу, які розподілені окремо за його чотирма складовими. Виявлено та узгоджено основні суперечності інтелектуалізації людського капіталу за допомогою анкетного опитування, що було проведене на АТ ЗТ “ХЗЕМВ-1”, КП “ХКБД”, ВАТ “Електромашина” та ВАТ “Укрелектро-маш”.

Обґрунтовано, що управління знаннями персонального капіталу доцільно здійснювати на основі реалізації ефективно діючої кадрової політики. Запропоновано методику визначення інтегрального показника інтелектуального капіталу за допомогою факторного моделювання. Представлено методичний підхід до визначення рівня соціальної складової інтелектуального капіталу підприємства та чинників, що на нього впливають.

У дисертації розглянуто теоретико-методичні основи інтелектуалізації людського капіталу за рахунок визначення чинників впливу й структури інтелектуального капіталу, досліджено роль управління знаннями у формуванні інтелектуального капіталу підприємства, запропонована методика визначення інтегрального показника інтелектуального капіталу, розроблений методичний підхід до визначення рівня соціальної складової інтелектуального капіталу.

Результати проведеного дослідження дозволяють зробити такі висновки теоретичного і практичного спрямування:

1. Комплексне дослідження різноманітних підходів до сприйняття людини у процесі виробництва дозволило дійти висновку, що її слід розглядати не тільки з позицій наявності навичок до виконання певних трудових функцій, але й враховувати індивідуальні особливості, здатність до саморозвитку, рівень інтелектуального потенціалу, що переводить її із категорії об’єкта до категорії суб’єкта управління. У зв’язку з цим переміщується акцент з управління людськими ресурсами до управління людським капіталом.

2. Результатом узагальнення теоретико-методичних підходів зарубіжних і вітчизняних вчених стало уточнення змісту понять “інтелектуальний капітал” і “соціальний капітал”, які виступають у безпосередньому взаємозв’язку та взаємообумовленості один з одним. При цьому в роботі доведено, що соціальний капітал є складовою інтелектуального капіталу підприємства.

3. Зазначено, що на процес формування й розвитку інтелектуального капіталу впливають такі групи чинників: соціально-економічні, економічні, демографічні, соціально-демографічні, правові та екологічні. У свою чергу визначено, що соціально-економічний чинник має найбільший вплив. До складу цього чинника входять такі елементи, як рівень загальної освіти, професійної підготовки й здоров’я населення, ступінь розвитку соціальної інфраструктури, система стимулювання праці, рівень техніко-економічного розвитку підприємства

4. Обґрунтовано структуру інтелектуального капіталу підприємства, склад якої формують технологічний, персональний, соціальний та клієнтський капітал. Під технологічним капіталом розуміємо сукупність об’єктів інтелектуальної власності та інтелектуальних технологій, за допомогою яких створюються інтелектуальні продукти. Щодо персонального капіталу, то він акумулює в собі наукові, професійні та загальні знання, досвід, професіоналізм, компетентність, здоров’я, мотивацію всіх співробітників підприємства. Клієнтський капітал відображає відносини підприємства із постачальниками та споживачами його продукції або послуг. Особливості формування соціального капіталу відображаються рівнем довіри співробітників між собою та до вищого керівництва, а також через ефективність комунікаційних зв’язків.

5. Визначені основні чинники, що впливають на рівень інтелектуального капіталу, які розподілені окремо за його чотирма складовими (технологічною, персональною, соціальною та клієнтською). Особливу увагу приділено чинникам, які здійснюють вплив на рівні окремого господарюючого суб’єкта з урахуванням макроекономічної ситуації в країні. Аналіз здійснено на прикладі функціонування 15 промислових підприємств Харківської області за допомогою даних управлінського та бухгалтерського обліку.

6. На підставі даних анкетного опитування працівників промислових підприємств Харківської області виявлені й узгоджені суперечності інтелектуалізації людського капіталу, які полягають у виборі пріоритетів розвитку окремих складових інтелектуального капіталу: технологічної, персональної, соціальної та клієнтської. Результати дослідження засвідчили, що до формування складових інтелектуального капіталу необхідно підходити диференційовано, тобто рівень соціально-економічного ефекту від їх використання обґрунтовується пріоритетністю інвестування їх розвитку.

7. Доведено, що формування й розвиток персональної складової інтелектуального капіталу доцільно здійснювати на основі діяльності знанієбазованого підприємства, в межах якого відбувається реалізація системи управління знаннями працівників. Це зумовило розробку етапів переходу до підприємства подібного типу, що передбачає запровадження ефективно діючої кадрової політики. Такий підхід передбачає, що управління знаннями персоналу реалізується за допомогою управлінських та інтелектуальних технологій.

8. Розроблена методика визначення інтегрального коефіцієнта інтелектуального капіталу залежно від величини оцінки факторів – системи матеріального стимулювання, сприятливості організаційної культури, кваліфікаційно-професійної структури персонального капіталу, системи інформаційної підтримки діяльності підприємства, – які сформовані на основі групування системи показників, що описують інтелектуальний капітал.

9. Запропонований методичний підхід до визначення рівня соціальної складової інтелектуального капіталу на основі обґрунтування системи показників, які можна визначити як у кількісному виразі, так і за допомогою експертних методів оцінки. Разом з тим виявлені чинники, що впливають на рівень соціального капіталу, такі, як мотиваційна складова персонального капіталу, величина соціального пакета і функціонування об’єктів соцкультпобуту, згуртованість колективу, інформаційна доступність основних ресурсів підприємства, соціально-психологічна атмосфера в колективі, частота проведення навчальних програм, основні норми і правила, якими керуються при роботі в колективі.

Публікації автора:

1. Гавкалова Н. Л., Маркова Н. С. Обучение как фактор повышения интеллектуального уровня персонала организации// Економіка розвитку. ХНЕУ. – 2004. – № 1 (29). – С. 64 – 67.

2. Гавкалова Н. Л., Маркова Н. С. Моніторинг соціально-трудових відносин// Управління розвитком. ХНЕУ. – 2005. – № 1. – С. 16 – 19.

3. Маркова Н. С. Стратегическое управление интеллектуальным развитием персонала// Управління розвитком. ХНЕУ. – 2004. – № 2. – С. 81 – 83.

4. Маркова Н. С. Дослідження тенденцій формування інтелектуальних складових людського капіталу// Україна: аспекти праці. – 2005. – № 3. – С. 45 – 49.

5. Гавкалова Н. Л., Маркова Н. С. Забезпечення інтелектуалізації людського капіталу засобами розвитку знанієбазованої організації// Менеджмент організацій і управління людськими ресурсами: Зб. статей. Ч. 3. – Ялта: РВВ КДГІ, 2005. – С. 93 – 102.

6. Гавкалова Н. Л., Маркова Н. С. Проблеми ідентифікації соціального капіталу// Формування ринкової економіки: Зб. наук. пр. Спеціальний випуск. Т. 1: Сучасні технології управління людськими ресурсами. – К.: КНЕУ, 2005. – С. 117 – 125.

7. Гавкалова Н. Л., Хорошун Н. С. Проблемы подготовки кадров для государственной службы// Економіка: проблеми теорії та практики: Зб. наук. пр. Вип. 182. В 3 т. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2003. – Т. 1. – С. 129 – 134.

8. Маркова Н. С. Сучасні підходи до визначення інтелектуального капіталу// Социально-экономические аспекты промышленной политики. Управление человеческими ресурсами: государство, регион, предприятия: Сб. научн. тр. В 2 т. – Донецк, 2004. – Т. 2 – С. 476 – 483.

9. Гавкалова Н. Л., Маркова Н. С. Человек – носитель интеллектуаль-ной собственности// Вестник науки и техники – Харьков: ООО “ХДНТ”, 2003 г. – № 4 (15). – С. 59 – 65.

10. Гавкалова Н. Л., Маркова Н. С. Нові підходи до адаптації працівників державної служби з метою підвищення їх кваліфікації// Тези ІV Міжнар. наук. конгресу “Теорія та практика державного управління”, 26 лют. 2004 р. Вип. 9: Державне управління та місцеве самоврядування. – Харків. – Вид-во ХарРІНАДУ “Магістр, 2004”. – С. 280 – 282.

11. Маркова Н. С. Запровадження інноваційного підприємництва за допомогою реалізації людського капіталу// Матеріали V Міжнар. наук.-практ. конф. “Теорія і практика сучасної економіки”, 15 – 17 верес. 2004 р., Черкас. держ. технол. ун-т. – Черкаси: ЧДТУ, 2004. – С. 305 – 307.

12. Маркова Н. С., Зубчинська Н. М. Організація сучасного робочого місця// Матеріали ІІ Всеукр. наук.-практ. конф. “Економіка підприємства: проблеми теорії та практики”, 23 берез. 2004 р., Дніпропетр. нац. ун-т. Т. І. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2004. – С. 71 – 73.

13. Маркова Н. С. Соціальна складова інтелектуального капіталу// Матеріали всеукр. наук.-практ. конф. “Регіональні проблеми зайнятості й ринку праці”, 13 – 14 трав. 2004 р., Терноп. акад. нар. госп-ва. – Тернопіль: Економічна думка, 2004. – С. 270 – 271.

14. Маркова Н. С., Садчиков С. О. Перспективи розвитку кадрової служби підприємства// Матеріали ІІІ Міжнар. наук.-практ. конф. “Динаміка наукових досліджень ’2004”. Т. 47: Економіка підприємства, 21 – 30 жовт. 2004 р. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2004. – С. 53 – 55.

15. Маркова Н. С. Использование объектов интеллектуальной собственности в работе персонала госслужбы// Сб. науч. ст. по материалам конференции “Современная парадигма укрепления российской государст-венности: проблемы, тенденции и пути их решения”. Т. II: Правовое государст-во: административная реформа в зеркале права, 19 – 20 ноябр. 2004 г. – Курск: Изд-во КИГМС, 2005. – С. 79 – 83.