1. Аналіз теорії та педагогічної практики показав, що незважаючи на істотне зростання кількості досліджень, присвячених проблемі екологічної освіти і виховання дітей та учнівської молоді, переважна більшість з них стосуються розв’язання цієї проблеми у навчально-виховному процесі загальноосвітньої школи, професійно-технічних та вищих навчальних закладів. Однак, фундаментальні та прикладні дослідження з проблем екологічної освіти учнів у позашкільних навчальних закладах, у яких системно і всебічно висвітлювались б концептуальні підходи до побудови змісту екологічної освіти і виховання учнів, розробки активних організаційно-педагогічних форм і методів його реалізації, і які були б безпосередньо спрямовані на створення сучасної функціональної моделі екологічної освіти і виховання особистості, досі не проводились. а) на основі аналізу становлення і розвитку вітчизняних та зарубіжних натуралістичних, філософських, гуманітарних, культорологічних і психолого-педагогічних поглядів на сутність людини і її місце в довкіллі, вибудовано концептуально-дискурсивну модель екологічної освіти і виховання учнів. У її межах визначено та дано характеристику трьом основним концепціям взаємодії людини і природи у системі “людина-суспільство-природа”. Перша з них базується на уявленнях про повну залежність людини від навколишнього середовища; друга випливає з трактування людини як вищої цінності, яка домінує в системі природних взаємозв’язків; і третя концепція, розгладає людину і природу, як дві сили, що існують та діють у соціоприродному середовищі, чим визначається гармонійна їх взаємодія і взаємоіснування на принципах коеволюції. Методологічні засади концепції коеволюції природи і людини, філософсько-культурологічні положення щодо біосоціальної природи особистості і її гармонійної взаємодії з навколишнім середовищем, особистості як активного суб’єкта діяльності і розвитку, випереджаючого особистісно орієнтованого характеру виховання та природовідповідності цих процесів – визначено нами як складові методології екологічної освіти і виховання, побудови їх змісту, форм і методів формування екологічної вихованості особистості у навчально-виховному процесі позашкільних навчальних закладів; б) У межах поняттєво-категоріальної парадигми екологічної освіти і виховання учнів досліджено етимологію та обгрунтовано зміст понять: “екологічна освіта”, “екологічне виховання”, “екологічна вихованість” “компоненти екологічної вихованості”, “навколишнє середовище”, “довкілля”, “суб’єктивне сприйняття особистістю природи”, “суб’єктивне ставлення особистості до природи”, “культура”, “екологічна культура суспільства”, “екологічна культура особистості”, “тип позашкільного навчального закладу”, “профіль навчально-виховної діяльності позашкільного навчального закладу”, “гурток позашкільного навчального закладу”, “навчально-виховний процес позашкільного навчального закладу”, “позашкільний дитячий колектив”, “навчально-пізнавальна і дослідницька діяльність”, “конкретна природоохоронна робота”. в) за результатами констатуючого етапу дослідження здійснено аналіз стану сформованості основних (інтелектуального, емоційно-ціннісного, діяльнісно-практичного) компонентів екологічної вихованості учнів 1 – 9 класів. Кількісний розподіл учнів за рівнями сформованості компонентів екологічної вихованості мало чим відрізняється у контрольних і експериментальних групах. Учні з середнім рівнем сформованості інтелектуального, емоційно-ціннісного та діяльнісно-практичного компонентів у кожному випадку складали близько половини від загальної кількості респондентів. Приблизно однаковою є також кількість учнів з високим рівнем сформованості згаданих компонентів – від 22,9% до 25,7%, тобто близько чверті. Тому про сформованість окремих компонентів екологічної вихованості свідчить кількість учнів з низьким рівнем, що найбільша (біля 40,0%) за показниками діяльнісно-практичного компонента і найменша (майже 27,0%) для інтелектуального. Таким чином діяльнісно-практичний компонент екологічної вихованості учнів 1 – 9 класів сформовано найменш повно. Зроблений вище висновок корелюється з незадовільною оцінкою самими учнями своєї готовності до вивчення і охорони природи - майже половина учнів контрольних і експериментальних груп оцінили рівень своєї готовності з вивчення й охорони довкілля як низький або навіть, як незадовільний. Всього десята частина з них залишились абсолютно та відповідно трохи більше чверті – частково задоволені набутими знаннями, інтелектуальними уміннями і практичними навичками з вивчення й охорони природи. Загалом ці дані ще раз підтвердили необхідність модернізації змісту, форм і методів екологічної освіти учнів у позашкільних навчальних закладах. На підставі зазначеного вище зроблено висновок про недостатню педагогічну ефективність традиційного змісту, форм і методів екологічної освіти і виховання учнів у навчально-виховному процесі позашкільних навчальних закладів, що загалом не забезпечує належних умов для: інтелектуального розвитку дитини (переважна більшість учнів не можуть визначити причинно-наслідкові зв’язки у системі “природа-людина-суспільство”, у них не сформовані уявлення про цілісність, взаємозв’язок та взаємозалежності, які існують у довкіллі та місце людини і наслідки її діяльності в ньому); формування системи цінностей особистості щодо природи (усвідомлення нею цінності окремих об’єктів та природи в цілому, їх значення у власному інтелектуальному і духовному розвитку не визнається як пріоритет, що унеможливлює ефективний аналіз й критичне оцінювання своєї власної поведінки і діяльності у природі з розв’язання місцевих екологічних проблем); реалізації здобутих знань, інтелектуальних умінь і навичок у конкретній природоохоронній роботі (переважна більшість учнів не можуть чітко визначити напрями і сутність власних зусиль з охорони довкілля, що є підставою для констатації відсутності сформованої у них стійкої мотивації до організації і проведення самостійної та колективної природоохоронної роботи). 2. Визначено та обгрунтовано сутнісні характеристики психолого-педагогічної концептосфери як детермінанти екологічного виховання особистості. Вихідною позицією у її побудові є визначенння сутності двох груп основних параметрів суб’єктивного ставлення особистості до навколишнього середовища як основи формування компонентів екологічної вихованості особистості. Перша група - це кількісно - змістові параметри: змістово - просторовий; змістово - динамічний; змістово - рівневий; аналітико - процесуальний; стійкості; друга група - це параметри модальності: емоційно - ціннісний; когерентності; рецесивно-домінантний; усвідомленого вибору; власної життєвої позиції; а) визначено основні напрями формування суб’єктивного ставлення особистості до природи: перцептивний (побудова в свідомості особистості перцептивного образу довкілля); когнітивний (формування особистісного ставлення до природи на основі здобутої і опрацьованої в подальшому інформації; діяльнісний (формування суб’єктивного ставлення до природи у процесі безпосередньої практичної діяльності у довкіллі). У межах цього напряму охарактеризовано чотири типи взаємодії учнів з об’єктами природи, а отже - чотири типи їхньої поведінки і діяльності у навколишньому середовищі: практично-прагматичний, частково практично-прагматичний, частково практично-непрагматичний і практично-непрагматичний. Вони визначаються чотирима типами сформованої власної життєвої позиції особистості, де перший тип – об’єктно-прагматичний; другий – об’єктно-непрагматичний; третій – суб’єктно-прагматичний; четвертий тип – суб’єктно-непрагматичний. 3. Визначено та обгрунтовано теоретико-методологічні та методичні засади модернізації змісту екологічної освіти і виховання учнів у позашкільних навчальних закладах: а) п’ять підходів до побудови змісту екологічної освіти і виховання учнів: інтеграція навчального матеріалу; диференціація екологічного матеріалу; застосування міжпредметного підходу; індивідуалізація навчально-виховного процесу; врахування діяльнісного підходу. б) критерії відбору змісту екологічної освіти і виховання: відображення у навчально-виховному змісті цілісності навколишнього середовища; врахування міжнародних тенденцій та досвіду конструювання змісту екологічної освіти і виховання; науковості, системності і конкретної практичної спрямованості змісту; формування ціннісних орієнтацій та мотивів екологічно доцільної поведінки і діяльності особистості у довкіллі; відповідності змісту екологічного виховання віковим можливостям учнів; відповідності обсягу, змісту екологічної освіти і виховання і часу на його реалізацію реальним можливостям позашкільного навчального закладу; цілісного відображення у змісті умов формування компонентів екологічної вихованості особистості; в) удосконалено класифікацію принципів конструювання змісту екологічної освіти і виховання учнів у позашкільних навчальних закладах: відповідності змісту віковим особливостям учнів; поєднання змісту і процесуальної його реалізації; структурної єдності змісту екологічної освіти і виховання учнів на всіх етапах та рівнях їх навчання; прогностичності; г) виділено та доведено доцільність шести підсистем екологічних знань інтелектуальних умінь і навичок, засвоєння яких забезпечує формування компонентів екологічної вихованості учнів. Це знання про: цілісність навколишнього середовища та комплексність і взаємозв’язок екологічних проблем; роль і місце людини в довкіллі та характер і ступінь антропогенного впливу на нього; можливі напрями і способи вирішення екологічних проблем (насамперед на локальному і регіональному рівні); правила і норми поведінки у довкіллі; можливу стратегію власної природоохоронної діяльності у довкіллі. 4. За відсутності на сьогодні глибоких за змістом вітчизняних праць з дидактики екологічної освіти і виховання, систематизовано ідеї і підходи щодо визначення принципів освіти і виховання, які існують у сучасній вітчизняній і зарубіжній педагогічній науці. На цій основі вдосконалено класифікацію принципів екологічної освіти і виховання учнів у позашкільних навчальних закладах, до складу якої входять принципи: цілісності; неперервності; інтегративності, міждисциплінарності, взаємозв’язку краєзнавчого і національного підходів у розкритті екологічних проблем, гуманізації стосунків людини і природи, прогностичності, логічної єдності і послідовності, взаємозв’язку інтелектуального та емоційно-вольових виявлень осообистості, практичної спрямованості. Однак, враховуючи специфіку екологічної освіти і виховання, зокрема у позашкільних навчальних закладах, побудованої на інтеграції навчально-виховного матеріалу і міжпредметній основі, обгрунтовано додаткові принципи: спрямованості на розвиток інтелектуальної, емоційно-ціннісної та діяльнісно-практичної сфери особистості; доцільності форм, методів та засобів у відповідності до змісту і завдань екологічного виховання; забезпечення умов реалізації особистісно орієнтованих навчально-виховних завдань; практичної спрямованості. а) у зв’язку з відсутністю навчально-методичних посібників (крім авторських), у яких здійснювався б аналіз методичного апарату екологічної освіти і виховання учнів різного віку, нами охарактеризовано сутність, функції та удосконалено класифікацію форм екологічної освіти і виховання учнів 1 – 9 класів. За дидактичною метою форми екологічної освіти і виховання розподілено на: теоретичного навчання, комбінованого навчання, навчально-практичні, масової і конкретної природоохоронної роботи. Провідною формою організації навчання і виховання учнів у позашкільному навчальному закладі є заняття гуртка. б) з метою підвищення ефективності формування компонентів екологічної вихованості учнів розроблено типологію занять гуртка та доведено педагогічну доцільність застосування кожного з типів у навчально-виховному процесі позашкільних навчальних закладів: а) набуття нових інтелектуальних умінь і навичок (теоретичний аспект); б) формування емоційно-ціннісного ставлення до природи (морально-духовний аспект); в) застосування набутих інтелектуальних умінь і навичок у конкретній природоохоронній роботі; г) дослідницька діяльність (моніторинг – тематичний чи комплексний); д) конкретна суспільно корисна і масова робота (теоретико-прикладний аспект); е) аналіз і корекція набутих інтелектуальних умінь і практичних навичок; є) систематизація та узагальнення набутих в) охарактеризовано сутність і функції методів екологічної освіти і виховання учнів у позашкільному навчальному закладі: мотиваційна, освітньо-виховна, розвивальна, діяльнісно-практична та корекційна. Основними методами реалізації змісту екологічної освіти і виховання є: група комунікативно-пізнавальних (словесні і наочні методи); група перетворювально-систематизуючих (індуктивні і дедуктивні методи, репродуктивні проблемно-пошукові, активні, практичні методи); група мотиваційно-виховних (методи мотивації; методи виховання: всебічного впливу на особистість, формування досвіду та стимулювання екологічно-доцільної поведінки і діяльності в довкіллі); група методів контролю і корекції (методи контролю, самоконтролю і коригування). 5. Визначено сутність, структуру побудови та функції розроблених у процесі дослідження чотирьох логічно пов’язаних між собою і вплетених у канву навчально-виховного процесу нових активних організаційно-педагогічних форм, відповідних їм методик реалізації змісту екологічної освіти та виховання учнів як в умовах позашкільних навчальних закладів, так і безпосередньо в природі протягом всього календарного, а не лише навчального року. Саме останнє є новим підходом до побудови навчально-виховного процесу, оскільки забезпечує наступність і неперервність навчання і виховання учнів, значно розширюючи як часові, так і географічні межі вивчення й охорони ними довкілля. Такими формами є: “Екологічний майданчик” (для учнів 1 – 4 класів), “Ентомологічний мікрозаказник” (для учнів 5 – 7 класів), “Програма охорони прісних водойм України” (для учнів 7 – 8 класів), “Екологічний табір-експедиція” (для учнів 8 – 9 класів) та доведено їх ефективність у формуванні екологічної вихованості учнів. 6. З метою ефективної реалізації на практиці змісту екологічної освіти і виховання учнів у позашкільних навчальних закладах розроблено та доведено педагогічну ефективність організаційно-педагогічної структури МТК, ДГ, гуртка, відділу (секції) та його самоврядування у позашкільному навчальному закладі, а також варіанти ієрархічних, радіальних та необмежених типів інформаційної та комунікативної взаємодії учнів у їх межах. 7. Розроблено та апробовано критерії ефективності: змісту екологічної освіти і виховання учнів (інтелектуальний: усвідомлення, аналіз, порівняння, узагальнення; емоційно-ціннісний (усвідомлення цінності і значення об’єктів природи); діяльнісно-практичний (визначення напрямів, вироблення алгоритму роботи, очікувані результати); активних організаційно-педагогічних форм (мотиваційний, змістовий, організаційний, процесуальний, технологічний, комунікативний, результативний, прогностичний) у навчально-виховному процесі позашкільних навчальних закладів і на їх основі здійснено аналіз рівнів сформованості екологічної вихованості учнів 1 – 9 класів. 8. Виділено, обгрунтувано сутність та доведено педагогічну доцільність п’яти основних структурних компонентів розробленої функціональної моделі екологічної освіти і виховання учнів 1 – 9 класів у позашкільних навчальних закладах як гуманістично спрямованої педагогічної системи: учень (учнівський колектив – гурток, МТК, ДГ); педагог (спеціаліст); мета та конкретні цілі навчання (виховні, навчальні, розвивальні); зміст екологічної освіти учнів; форми, активні організаційно-педагогічні форми, методи, засоби та педагогічні умови ефективної реалізації змісту екологічної освіти і виховання учнів. 9. Результативність та педагогічна ефективність розробленого змісту, активних організаційно-педагогічних форм і методик, як складових функціональної моделі екологічної освіти і виховання учнів, доведено кількісно-якісними змінами сформованості екологічної вихованості учнів 1 – 9 класів. Показники сформованості досліджуваної якості в учнів експериментальних груп на формуючому етапі дослідження, значно перевищують показники контрольних груп учнів і в декілька разів перевищують відповідні показники, здобуті під час констатуючого етапу дослідження. Кількість учнів з низьким рівнем сформованості інтелектуального компонента зменшилась в експериментальних групах до 6,3% проти 8,3% у контрольних. В експериментальних групах порівняно з контрольними зросла кількість учнів з середнім і, особливо - з високим рівнем сформованості кожного з компонентів екологічної вихованості особистості. Для оцінки ефективності дослідження суттєвим є збільшення кількості учнів експериментальних груп з високим рівнем сформованості діяльнісно-практичного компонента, який на констатуючому етапі виявився сформованим найменше. Таким чином, внаслідок впровадження розробленої нами системи екологічної освіти і виховання учнів у позашкільних навчальних закладах найбільш суттєвих змін зазнали компоненти екологічної вихованості, що характеризують позитивні зміни у ставленні особистості до природи, а не обсяг здобутих знань. Останнє підтверджено результатами дослідно-експериментальної перевірки готовності учнів 1 – 9 класів до самостійного вивчення і охорони природи, коефіцієнт якої який зріс в експериментальних групах з 0,28 на констатуючому етапі дослідження до 0,63 на його формуючому етапі, тоді як у контрольних групах лише з 0,17 до 0,28. Отже, аналіз результатів дослідно-експериментальної перевірки ефективності екологічної освіти і виховання учнів у позашкільних навчальних закладах, зокрема методами математичної статистики, підтвердив педагогічну доцільність та ефективність: обгрунтованих нами концептуальних підходів, принципів, розроблених критеріїв відбору, структурування і побудови їх змісту; функціональної моделі екологічної освіти і виховання учнів, яка за своєю сутністю є гуманістично спрямованою педагогічною системою, центром якої є дитина; принципів, активних організаційно-педагогічних форм і методів реалізації змісту екологічної освіти і виховання у межах нової структури самоврядування відділу, структур гуртка (МТК, ДГ), що в сукупності забезпечило умови ефективного формування екологічної вихованості учнів 1 – 9 класів у позашкільних навчальних закладах. 10. У процесі дослідження розроблено програмно-методичне забезпечення процесу формування екологічно вихованої особистості у позашкільних навчальних закладах. До його змісту увійшли: збірник “Програм для творчих учнівських об’єднань позашкільних та загальноосвітніх навчальних закладів (еколого-натуралістичний напрям)”, навчально-методичні посібники: “Екологічне виховання учнів у процесі дослідницької роботи”, “Екологічне виховання учнів молодшого шкільного віку у позашкільних навчальних закладах”, “Дослідницька робота учнів з екології в позашкільних установах і школах” та “Екологічне виховання учнів 5 – 9 класів у позашкільних навчальних закладах”, понад 53 науково-методичних статті та інструктивно-методичних матеріалів. Подальших досліджень вимагають проблеми психолого-педагогічного обгрунтування ефективних умов становлення і розвитку творчої особистості у навчально-виховному процесі позашкільного навчального закладу, визначення та обгрунтування сутності умов застосування комп’ютерних технологій в екологічній освіті і вихованні учнів різного віку, обгрунтування управління і корекції освітньо-виховної діяльності та створення організаційно-педагогічної моделі позашкільного навчального закладу, обгрунтування і розробки змісту, ефективних форм і методів підготовки і перепідготовки педагогів у галузі позашкільної освіти. Основний зміст дослідження відображено у таких публікаціях: Монографія: Пустовіт Г.П. Теоретико-методичні основи екологічної освіти і виховання учнів 1 – 9 класів у позашкільних навчальних закладах: Монографія. – К. – Луганськ: Альма-матер, 2004. – 540 с.
Навчально-методичні посібники: Пустовіт Г.П. Екологічне виховання учнів у процесі дослідницької роботи: Навчально-методичний посібник. Хмельницький, “Майбуття”, 1994 – 86 с. Пустовіт Г.П. Дослідницька робота учнів з екології в позашкільних установах: Навчально-методичний посібник. К.: АПН України, 1996 – 126 с. Пустовіт Г.П. Екологічне виховання учнів початкових класів у позашкільних навчальних закладах: Навчально-методичний посібник. – К.: АПН України, 2002. – 236с. Пустовіт Г.П. Екологічне виховання учнів 5 – 9 класів у позашкільних навчальних закладах: Навчально-методичний посібник. – Кіровоград, Поліграфічно-видавничий центр ТОВ ”Імекс ЛТД”, 2003. – 146с.
Статті у фахових виданнях: Пустовіт Г.П. Екологічна освіта у позашкільних закладах //Шлях освіти. – 1999. – №3. – С.14 –18. Пустовіт Г.П. Теорія і практика екологічного виховання учнів у позашкільних закладах //Зб.наук. праць. /Теоретико-методичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді. – К.:Педагогічна думка, – 1999. – Кн.2. – С. 16 – 23. Пустовіт Г.П. Гуманізація навчально-виховного процесу позашкільного закладу //Зб. наук. праць. Педагогіка і психологія. Формування творчих здібностей особистості: проблеми і пошуки. Київ-Запоріжжя. – Вип.19. – 2000. – С. 10 – 14. Пустовіт Г.П. Проблеми гуманітаризації позашкільної освіти //Наукові записки КДПУ ім. В.Винниченка. Серія: педагогічні науки. Вип.27. – 2000. – С. 8 – 11. Пустовіт Г.П. Європейський досвід неформальної екологічної освіти //Біологія і хімія в школі. – №2. – 2000. – С. 28 – 31. Пустовіт Г.П. Деякі аспекти методології позашкільної освіти //Шлях освіти. – №2. – 2000. – С. 11 – 13. Пустовіт Г.П. Психолого-педагогічний аспект взаємодії особистості з навколишнім середовищем //Педагогіка і психологія. – №3. – 2000. – С. 53 –59. Пустовіт Г.П. Моделювання змісту екологічної освіти учнів у позашкільному закладі //Зб. наук. праць. Морально-духовний розвиток особистості в сучасних умовах. – К.:Педагогічна думка. – 2000. – Кн. 1. – С.190 –196. Пустовіт Г.П. Екологічне виховання дітей в природі //Вісник ЛДПУ імені Тараса Шевченка. Вип. – 7(27). – Луганськ – 2000. – С. 114-120. Пустовіт Г.П. Екологічна освіта учнів у позашкільному закладі: теоретичний аспект //Рідна школа. – № 5 (856). – 2001. – С. 13-16. Пустовіт Г.П. Виховання громадянських якостей особистості у навчально-виховному процесі позашкільного закладу //Наукові записки. Серія: Педагогіка і психологія. – Вип.5. – ВДПУ ім. Михайла Коцюбинського.: РВВ ДП “Державна картографічна фабрика”, 2001. – С. 55 – 59. Пустовіт Г.П. Екологічна освіта учнів у позашкільних закладах: психолого-педагогічний аспект //Науковий вісник Чернівецького університету: Збірник наукових праць. Вип.122. Педагогіка і психологія. Чернівці.: Рута, 20001. – С. 123 –127. Пустовіт Г.П. Розвиток і становлення екологічної освіти учнів у позашкільних закладах України //Зб. наук. праць. Теоретико-методичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді. Кн. ІІ. – К.: Педагогічна думка. – 2001. – С. 201 – 210. Пустовіт Г.П. Екологічна освіта учнів у позашкільному закладі: теоретико-прикладний аспект //Наукові записки РДГУ. Оновлення змісту, форм та методів навчання і виховання в закладах освіти. – Рівне – 2001. – Вип.14. – С. 129 – 134. Пустовіт Г.П. Сутність, функції, структура та класифікація методів екологічної освіти учнів у позашкільних закладах //Наукові записки. Тернопільського державного педагогічного університету ім. Володимира Гнатюка. Серія: Педагогіка. – 2002. – №3. – С. 18 –24. Пустовіт Г.П. Організаційно-педагогічна структура гурткової роботи з екології в позашкільних закладах //Рідна школа. – 2002. – № 8-9. – С. 9 – 15. Пустовіт Г.П. Філософсько-культорологічний аспект у екологічній освіті //Шлях освіти. – 2002. – № 3. – С. 2 – 7. Пустовіт Г.П. Теоретичний аспект проблеми проектування освітньо-виховних систем у позашкільних закладах //Наукові записки ВДПУ ім. Михайла Коцюбинського. Серія: Педагогіка і психологія. Вип.6. Част.2.– 2002.– С. 12 –15. Пустовіт Г.П. Позашкільна освіта: сутність, мета, перспективи. //Рідна школа. – 2003. – №2. – С. 14 –19. Пустовіт Г.П. Концептуальні підходи до розробки організаційно-педагогічних форм екологічної освіти учнів у позашкільних закладах //Наукові записки. Тернопільського державного педагогічного університету ім. Володимира Гнатюка. Серія: Педагогіка. – 2002. – №11. – C. 13 – 18. Пустовіт Г.П. Основні компоненти знань школярів в галузі екологічної освіти //Освіта Луганщини. – 2003. – 1 (18). – С. 65 – 72. Пустовіт Г.П. Особистісно орієнтований підхід в екологічній освіті учнів у позашкільних навчальних закладах //Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету ім. Володимира Гнатюка. Серія: Педагогіка. – 2003. – №3. – С. 106 – 110.
Пустовіт Г.П. Сучасні підходи до розуміння сутності принципів екологічної освіти учнів у позашкільних закладах //Збірник наукових праць. Педагогічні науки. Випуск 34. – Херсон: Видавництво ХДУ, 2003. – С. 95 – 102. Пустовіт Г.П. Суб’єктивне ставлення молодших школярів до природи //Освіта Донбасу. 2003. – № 5 – 6 (100 - 101). – С. 70 – 75. Пустовіт Г.П. Екологічна культура особистості як феномен людського буття //Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету ім.Володимира Гнатюка. Серія: Педагогіка.– 2003. – №4. – С. 3 – 9. Пустовіт Г.П. Елементи екологізації навчально-виховного процесу позашкільного закладу. Теоретико – методичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді. //Збірник наукових праць. – Київ-Житомир: Вид. - во Волинь, 2003. – Кн. 1. – С. 297 – 307. Пустовіт Г.П. Поетапне формування здатності учнів до самостійного осмислення екологічних проблем //Збірник наукових праць. Педагогічні науки. Випуск 35. – Херсон: Видавництво ХДПУ, 2003. – С. 89 – 94. Пустовіт Г.П. Екологічна освіта учнів у позашкільному навчальному закладі. //Наукові записки. Серія: Педагогіка і психологія. №9. – Вінниця: Видавництво ВДПУ ім.М.Коцюбинського, 2003. – С. 51 – 57. Пустовіт Г.П. Шкільний мікрозаказник – лабораторія просто неба. //Рідна школа. 2004. – № 2 (889). – С. 22 – 25. Пустовіт Г.П. Дійова форма екологічної освіти і виховання дітей. //Вісник Луганського національного педагогічного університету ім.Тараса Шевченка. Педагогічні науки. – 2001. – № 1 (69). – С. 208 – 216. Пустовіт Г.П. Міжпредметний підхід у побудові змісту навчальних програм для позашкільних навчальних закладів //Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського. Серія: Педагогіка і психологія. – 2004. – №10. – С. 26 – 33.
Статті, матеріали конференцій та навчальні програми: Пустовіт Г.П. Формування творчих здібностей учнів у позашкільних установах //Педагогічний вісник. Хмельницький – №3(4) – 1997. – С. 28 – 29. Пустовіт Г.П. Підопригора В.Д. Шкільний орнітологічний табір //Обдарована дитини. – 1998. – №5-6. – С. 60-63. Пустовіт Г.П. Етнопедагогіка: здобутки, проблеми та шляхи вирішення //Матеріали Всеукраїнської конференції. Зб. наук. статей. Прикарпатського університету. Івано-Франківськ. – 2000. – С. 33 – 40. Пустовіт Г.П., Кучер-Томченко Д.І. Методичні поради щодо вивчення прісних водойм України //Еколого-натуралістична творчість. Науково-метод. вісник. – К.УДЕНЦ. – 2000. – № 1. – С. 58 –74. Пустовіт Г.П. Шлях розвитку і становлення. //Світло. – 1998 – № 4 (10). – С. 7 – 9. Пустовіт Г.П. Моделювання змісту підготовки студентів у галузі позашкільної освіти. //Ступенева педагогічна освіта в умовах класичного університету: досвід, проблеми, перспективи: Матеріали міжнар. наук.-практ. конф. Вісник Львіського університету. Серія педагогічна наука. – 2001. Вип.15. Ч.2. – С. 3 –11. Пустовіт Г.П. Екологічна освіта у позашкільних закладах: стан і перспектива. //Екологічна освіта і виховання: Досвід та перспективи: Матеріали Всеукр. наук.- практ. конф. Київ.: Центр екологічної освіти та інформації. – 2001. – С. 32 – 39. Пустовіт Г.П. Деякі аспекти громадянського виховання особистості у позашкільних закладах //Таврійський вісник. Науково-методичний журнал. Південноукраїнський регіональний інститут післядипломної освіти педагогічних кадрів – 2003. – №1. – С. 170 – 177. Пустовіт Г.П. Сучасні підходи до змісту екологічної освіти учнів у позашкільному закладі //Соціально-педагогічні основи діяльності сучасного позашкільного навчального закладу. Зб. матеріалів Міжнар. наук. – практ. конф. Київ, 23-25 жовтня 2002р. /Укл. І.Д.Бех, О.В.Биковська, В.В.Вербицький, Г.П.Пустовіт, А.Й.Сиротенко. – К.:РННЦ “ДІНІТ”. – 2003. – С. 17 – 21. Пустовіт Г.П. Коротко про реальне й ілюзорне у змісті екологічної освіти на межі століть. //Розвиток змісту освіти як історико-педагогічна проблема: Матеріали Всеукр. наук. – практ. конф. Науковий вісник Чернівецького університету. Збірник наукових праць. Вип. 177: Педагогіка та психологія. – Чернівці. “Рута”. 2003. – С. 138 – 145. Пустовіт Г.П. Формування ціннісного ставлення до природи як етап розвитку творчої особистості. Апсихолого-педагогічні проблеми сільської школи. Збірник наукуових праць Уманського державного педагогіного університету імені Павла Тичинит /Ред. кол.: Н.С.Побірченко (гол. ред.) та інші. – К.: Науковий світ, 2002. – Випуск 6. – С. 184 – 189. Пустовіт Г.П. Досвід екологічної освіти учнів у позаурочний час у навчальних закладах західноєвропейських країн //Таврійський вісник. Науково-методичний журнал. Південноукраїнський регіональний інститут післядипломної освіти педагогічних кадрів – 2003. – № 4. – С. 139 – 148. Пустовіт Г.П. Деякі погляди на сутність технологій екологічної освіти учнів у позашкільних закладах. //Шляхи вирішення екологічних проблем урбанізованих територій: наука, освіта, практика. Зб.праць за матеріалами Всеукр. наук. – практ. конф. Вісник Технологічного університету Поділля. – Хмельницький: ЕКО-ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ. 2003. – С.208 – 211. Пустовіт Г.П. Сучасні підходи до змісту екологічної освіти учнів у позашкільному закладі //Екологічний вісник. – 2003. – (13-14). – С. 13 – 16. Пустовіт Г.П., Биковська О.В. Залучення дитини до національної та світової культури. //Державна доповіль про становище дітей в Україні за підсумками 2002 року. К.: Державний ін-т проблем сім’ї і молоді, 2003. – С. 62 – 70.
52. Пустовіт Г.П., Сагарда В.В., Фернега В.С. Позашкільна освіта і виховання (Програми спецкурсу для педагогічних інститутів та університетів). Херсон.: Вид-во “ХСШГП”, 2000. – 11с. |
