Анотація до роботи:

Харченко Л. Л. Теоретико-методичні аспекти застосування ігрового методу фізичного виховання у розвитку психомоторики розумово відсталих дітей молодшого шкільного віку. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук з фізичного виховання і спорту за спеціальністю 24.00.02 – фізична культура, фізичне виховання різних груп населення. – Львівський державний інститут фізичної культури, Львів, 2004 р.

Дослідження присвячене вивченню проблеми застосування ігрового методу у процесі фізичного виховання з метою покращення рівня розвитку психомоторики дітей молодшого шкільного віку з легкою формою розумової відсталості.

Об’єкт дослідження – фізичне виховання розумово відсталих дітей молодшого шкільного віку. Предмет дослідження – ігровий метод фізичного виховання у розвитку психомоторики розумово відсталих дітей молодшого шкільного віку.

Мета дослідження – розробка науково обґрунтованої програми з переважним застосуванням ігрового методу для покращення рівня розвитку психомоторики дітей молодшого шкільного віку з легкою формою розумової відсталості у процесі фізичного виховання.

1. Аналіз науково-методичної літератури свідчить, що питання оптимізації навчально-виховного процесу розумово відсталих дітей не втрачає актуальності. Незважаючи на значну кількість досліджень щодо ролі гри у житті дитини, виявлено, що вивченню впливу ігрового методу на покращення психомоторики розумово відсталих дітей молодшого шкільного віку у процесі фізичного виховання приділяється недостатньо уваги. Встановлено неоднозначність тлумачення терміну “ігровий метод” у теорії фізичного виховання. За результатами анкетування виявлено неодностайність учителів фізичної культури допоміжних шкіл у використанні програм з фізичного виховання, обмеженість у виборі методичних підходів і різновидів ігор.

2. Для визначення рівня розвитку психомоторики дітей молодшого шкільного віку з легкою формою розумової відсталості у процесі фізичного виховання необхідно застосовувати психологічні тести, спрямовані на виявлення показників психічних процесів учнів, що є вагомим чинником під час планування процесу фізичного виховання ігровим методом.

3. Експериментально доведено, що за відсутності спеціальних тестів для дослідження психомоторики дітей молодшого шкільного віку з легкою формою розумової відсталості доцільно застосувати систему оцінки психомоторики, яка складається з тестів на виявлення рівня розвитку статичної, динамічної рівноваги, здатності до маніпуляції дрібними предметами, тесту “Десять вісімок” (координація рухів), тесту “Схоплювання лінійки, що падає” (швидкість рухової реакції), Човникового бігу 4х9 м (виявлення здатності до оцінки просторово-часових та динамічних параметрів рухів); батареї тестів К. Зухори для визначення загального рівня розвитку рухових здібностей; тестів для виявлення рівня розвитку психічних процесів (мислення, пам’ять, увага, уява) та розумової працездатності (кільця Ландольта, 5-ти хвилинна проба).

4. Запропонована система тестів виявила значну перевагу хлопчиків 8–10 років із легкою формою розумової відсталості над дівчатками цього ж віку у показниках психомоторних здібностей. За сумарною оцінкою батареї тестів К. Зухори у 100% дітей 8–10 років з легкою формою розумової відсталості встановлено низький рівень розвитку психомоторики, а саме: 71,9% хлопчиків і 73,9% дівчаток мають дуже низький (нижчий за мінімальний) рівень розвитку психомоторики, в інших 28,1% хлопчиків і 26,1% дівчаток зафіксовано мінімальний рівень. Виявлено перевагу хлопчиків 8–10 років над дівчатками за показниками мислення (на 22,8%, на 21,1%, на 7,7%), пам’яті (на 22,1%, на 1,7%), уваги (на 9,3%, на 12,9%, на 28,3%, уяви (на 18,0%, 58,5%, на 38,0% і розумової працездатності. Виходячи з передбаченої системи оцінювання тестових завдань, запропонованої учням, можна констатувати значне відставання молодших школярів із легкою формою розумової відсталості від здорових дітей молодшого шкільного віку у психомоторному розвитку.

5. Розроблена програма з фізичного виховання для розумово відсталих дітей молодшого шкільного віку із переважним застосуванням ігрового методу з урахуванням континґенту, даних літературних джерел, даних анкетування фахівців, які працюють із розумово відсталими дітьми, навчального матеріалу за основною програмою для молодших школярів допоміжних шкіл, розподілу навчального матеріалу з фізичної культури протягом навчального року (за індивідуальними планами роботи вчителів фізичної культури), результатів пілотажного педагогічного експерименту.

6. У результаті педагогічного експерименту в учнів експериментальних груп виявлено статистично вірогідне (р<0,05) покращення таких психомоторних здібностей, як статична рівновага (на 12,7% в ЕГ1 і на 7,0% в ЕГ2), динамічна рівновага (15,5% і 12,2%), дрібна моторика (на 10,2% і 13,2% за тестовим випробуванням “Десять вісімок”, на 12,5% і 11,2% за тестовим випробуванням “маніпуляція дрібними предметами”), швидкість рухової реакції (на 2,0% і 3,6%), показники човникового бігу (на 1,37 с (4,5%) і 0,72 с (2,4%)); показники теппінг-тесту (на 12,7% і 17,6%); статистично достовірне (р<0,05) покращення результатів у п’яти тестових випробуваннях батареї тестів К. Зухори із шести (окрім сили в ЕГ2 і гнучкості в ЕГ1 (р>0,05); значне покращення психомоторних здібностей з високим темпом приросту (75%) порівняно з контрольними групами (45%).

Зафіксовано позитивний вплив (р<0,05) переважного застосування ігрового методу у процесі фізичного виховання на розвиток психічного компоненту психомоторики учнів експериментальних груп: покращення пам’яті в ЕГ1 на 21,3%, в ЕГ2 – на 8,6%; мислення – на 10,3% і 15,8 %; уваги – на 12,4% і 17,0%; уяви – на 27,4% і 17,8% відповідно. А також виявлено незначне і статистично недостовірне (р>0,05) підвищення показників розумової працездатності учнів дослідницьких груп, що вказує на перевагу спеціально спрямованих завдань над методикою впливу на розвиток розумової сфери дитини з легкою формою розумової відсталості у невимушеній формі.

За результатами факторного аналізу підтверджено позитивний ефект переважного застосування ігрового методу фізичного виховання у розвитку складових психомоторики дітей молодшого шкільного віку з легкою формою розумової відсталості. Так, експериментальна програма найбільше вплинула на покращення рівня розвитку статичної (34,74%) і динамічної рівноваги (12,22%). На інші психомоторні здібності спостерігався дещо менший вплив: на координованість рухів – 9,25%, на швидкість рухової реакції – 8,45%, на дрібну моторику – 6,91%, на здатність до оцінки просторово-часових та динамічних параметрів руху – 5,41%, на витривалість – 5,34%, на швидкісні здібності – 4,32%, на силу – 3,68%, гнучкість – 1,53%, на психічні процеси – 4,01%. Доведено, що експериментальна програма із переважним застосуванням ігрового методу всебічно впливає на психомоторику молодших школярів із легкою формою розумової відсталості.

7. Проведене дослідження актуалізує подальші перспективи наукових досліджень щодо інтеґрації ігрового методу у процес фізичного виховання дітей різного віку з різними формами розумової відсталості.

Публікації автора:

1. Харченко Л. Ігровий метод у фізичному вихованні молодших школярів допоміжних шкіл: Методичний посібник. – Л.: Українські технології, 2004. – 114 с. (ISBN 966-345-001-0).

2. Харченко Л. Рухливі ігри у фізичному вихованні молодших школярів з вадами інтелекту // Молода спортивна наука України: Зб. наук. статей з галузі фіз. культури та спорту. Вип. 6. – Л., 2002. – Т.2. – С. 501-503.

3. Харченко Л. Актуальні аспекти оптимізації навчально-виховного процесу дітей-олігофренів // Молода спортивна наука України: Зб. наук. статей з галузі фіз. культури та спорту. Вип. 7. – Л., 2003. – Т.1. – С. 416-419.

4. Харченко Л. Обґрунтування вибору тестових випробувань для визначення рівня розвитку психомоторики у розумово відсталих дітей молодшого шкільного віку // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту: Зб. наук. праць / За ред. С.С. Єрмакова. – Х.; Л., 2003. – №17. – С.128-133.

5. Харченко Л. Характеристика психомоторики молодших школярів з легкою формою розумової відсталості // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту: Зб. наук. праць / За ред. С.С. Єрмакова. – Х., 2003. – №24. – С.42-46.

6. Харченко Л. Корекція психомоторики дітей 9-10 років з легкою формою розумової відсталості засобами рухливих ігор // Молода спортивна наука України: Зб. наук. статей з галузі фіз. культури та спорту. Вип. 8. – Л., 2004. – Т.2. – С. 371-376.

7. Харченко Л. Національні ігри, як один із засобів фізичного виховання дітей з вадами інтелекту // Педагогічні науки: Зб. наук. праць. Вип. 28. – Херсон, 2002. – С. 156-158.

8. Харченко Л. Особливості організації навчально-виховного процесу молодших школярів-олігофренів у допоміжних навчальних закладах України // Концепція розвитку галузі фізичного виховання і спорту в Україні: Зб. наук. праць. Вип. 3. – Рівне, 2003. – Ч.2. – С.183-188.

9. Харченко Л., Петришин Ю. Оцінка психомоторного розвитку дітей 8-10 років з легкою формою розумової відсталості // Проблеми активізації рекреаційно-оздоровчої діяльності населення: Матеріали ІV Всеукр. наук.-практ. конф. – Л., 2004. – С. 197-200.

10. Харченко Л., Петришин Ю. Вікова динаміка розвитку психомоторних здібностей дітей 8–10 років з легкою формою розумової відсталості // Актуальні проблеми розвитку руху “Спорт для всіх” у контексті європейської інтеграції України: Матеріали міжнар. наук.-практ. конф. – Т., 2004. – С. 261-264.

11. Харченко Л., Петришин Ю. Вплив ігрового методу фізичного виховання на корекцію моторного компоненту психомоторики дітей 8, 9, 10 років із легкою формою розумової відсталості // Фізична культура, спорт та здоров’я нації: Зб. наук. праць. Вип. 5. – Вінниця, 2004. – С. 423-428.