У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення важливої наукової проблеми теоретичного обґрунтування і розроблення теортетико-методологічних засад формування галузевої системи екологічного менеджменту для підприємств лісового сектору економіки на основі розробленої теоретичної концепції екоменеджменту, яка ґрунтується на запропонованій парадигмі управління еколого-економічними процесами із забезпеченням оптимального співвідношення між екологічним і економічним механізмами управління. При цьому, екологічний менеджмент не відокремлюється від загальної системи управління, а всі його елементи органічно "вбудовані" у загальну структуру системи менеджменту, що дає можливість здійснювати процес менеджменту, розробляти та приймати управлінські рішення на еколого-економічних засадах із забезпеченням належного рівня інтегрального еколого-економічного ефекту природокористування. Отримані наукові результати сприятимуть реформуванню економіки України на засадах сталого розвитку, вибору стратегічного вектора трансформації її суспільної економічної системи у ХХІ столітті. Результати проведених досліджень дозволяють зробити наступні висновки теоретико-методологічного змісту та науково-практичного характеру: 1. На початку ХХІ століття постала потреба ефективного регулювання комплексного процесу екологізації виробництва, всієї господарської діяльності суспільства з врахуванням фактору екологічної безпеки. При цьому, екологізація виробництва вимагає відповідного вдосконалення господарського механізму. У країнах Європейського Співтовариства у складі системи управління промисловим виробництвом впроваджена підсистема регулювання впливу підприємств на навколишнє природне середовище – екологічний менеджмент. Актуалізувалась потреба впровадження екоменеджменту в усі сектори економіки, формування галузевих систем екологічного менеджменту. Для сталого розвитку Землі важливою є проблема збереження та раціонального використання лісів. Історично склався унікальний лісовий сектор економіки нашої країни, до складу якого входять комплексні лісогосподарські підприємства та підприємства лісопереробної промисловості. Реформування, реорганізація управління лісовим сектором на еколого-економічних засадах, тобто у напрямку формування системи екоменеджменту, сьогодні стали одними з найактуальніших проблем. В Україні система екологічного менеджменту лише на етапі становлення. Теоретично цей напрямок ще недостатньо розроблений, зокрема, щодо теоретико-методологічних засад і прикладних механізмів формування галузевої системи екоменеджменту підприємств. Немає також методології формування системи екологічного менеджменту для підприємств лісового сектору економіки. Усе зазначене зумовило необхідність проведення спеціального наукового дослідження. 2. Доведено об'єктивну необхідність формування галузевої системи екоменеджменту для підприємств лісового сектору економіки в результаті обґрунтування об'єктивної необхідності впровадження концепції сталого розвитку в нашій країні, визначення місця лісівництва у сталому розвитку національної економіки та обґрунтування актуальності реформування лісокористування. При цьому, запропоновано вважати лісовим сектором економіки сукупність комплексних лісогосподарських підприємств та підприємств лісопереробної промисловості, в т.ч. деревообробної, целюлозно-паперової і лісохімічної галузей, що дало можливість досліджувати єдиний природний процес збереження і відтворення лісових ресурсів, їх заготівлі і переробки. Введено поняття галузевої системи екологічного менеджменту як сукупності взаємопов'язаних і взаємодіючих елементів, таких як специфічні для конкретного сектору економіки організаційна структура підприємства і необхідні ресурси та окреслене організаційними регламентами коло відповідальності, управлінські процедури і процеси, метою якої є регулювання впливу на природне життєве середовище і яка ґрунтується на принципах самоорганізації, синергії й розвитку. Це дає можливість конкретні завдання вирішувати як на рівні окремого підприємства, так і з урахуванням всієї сукупності підприємств конкретного сектору економіки, тобто на галузевому рівні. Розроблено проект Екологічного Кодексу України, у якому відображено запропоновані підходи до вдосконалення організаційно-економічного й інституціонального механізмів природокористування, в т.ч. пропозиції з еколого-економічної оцінки функціонування суб'єктів підприємницької діяльності та їх оподаткування. Запропоновано Міністерству фінансів України доповнити діючі обов'язкові організаційні регламенти з бухгалтерського і податкового обліку конкретними пропозиціями щодо обліку екологічних витрат, зокрема, П (с) БО 16 "Витрати", діючий План рахунків бухгалтерського обліку та Інструкцію про його застосування (субрахунок 978 "Екологічні витрати"), а також Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств". Всесторонній комплексний аналіз, проведений щодо екологічної сертифікації лісів, показав, що сертифікація лісів України необхідна, але її доцільно застосовувати разом з економічною реформою в лісовому секторі економіки країни. Обґрунтовано і сформульовано необхідні й достатні умови для ефективної реалізації розробленої парадигми управління еколого-економічними процесами в лісовому секторі економіки країни. Необхідними умовами є: проголошений курс країни на сталий розвиток, розроблення державної екологічної політики, створення механізму фінансування і контролювання екологічної політики, Державна програма "Ліси України" на 2002-2015 роки, нова редакція Лісового кодексу України. Достатні умови: створення і розвиток еколого-економічного вчення, напрацювання з розроблення і впровадження концепції Екологічної Конституції Землі, реформування діючого законодавства в екологічному напрямку, початок сертифікації лісів, розроблення й розвиток системи моніторингу лісів, напрацювання з екологічних менеджменту, маркетингу, аудиту і страхування. 3. Дослідження показало, що методологія формування галузевої системи екологічного менеджменту повинна включати сукупність прийомів побудови територіально орієнтованої, складної, відкритої, ієрархічної системи управління з органом управління. При цьому система має бути такою, що самоорганізовується, має зворотній зв'язок (як позитивний, так і негативний), емерджентність, економічний гомеостаз, еквіфінальність, інваріантність, активну взаємодію з середовищем, стохастичну структуру, адаптивну поведінку з рівновагою різноманітних цілей системи. У цій стійкій динамічній системі потрібно здійснювати адаптивне дуальне управління на базі стану рівноваги, з часом прямуючи до оптимального. Тому на перших етапах впровадження системи екологічного менеджменту доцільно використовувати моделі рівноваги. При цьому потрібна ієрархічна структуризація системи, організація розроблення управлінських рішень на всіх її рівнях з використанням принципу зовнішнього доповнення, раціоналізуючи канали зв'язку між керуючою і керованою системами, маючи на меті досягнення оптимального рівня працездатності системи, мінімізуючи поступові і повністю виключаючи її раптові відмови. 4. Розроблена концепція екоменеджменту підприємства має такі риси. До компонентів зовнішнього середовища системи належать: макросередовище, інфраструктура регіону, мікросередовище підприємства. Компоненти входу – методичні, нормативні, проектно-конструкторські й інші документи, сировина, матеріали, комплектуючі вироби, енергія, нове обладнання, нові трудові ресурси, інформація. На виході – продукція (роботи, послуги) відповідної кількості, якості, екологічності, ресурсомісткості, поставлена (виконані) в установлені строки. Компонентами цільової підсистеми керуючої системи є: підвищення рівня екологічності та якості продукції, виконуваних робіт і послуг, ресурсозбереження, розширення ринків збуту, екологічний і організаційно-технічний розвиток виробництва, соціальний розвиток колективу, охорона і покращення якості природного життєвого середовища. До забезпечуючої підсистеми належить методичне, ресурсне, інформаційне і правове забезпечення. Функціональна підсистема включає: маркетинг, у т.ч. екологічний; планування; організацію процесів, у т.ч. екологічну діагностику; облік і контроль, у т.ч. внутрішній екоаудит; мотивацію; регулювання, в т.ч. екологічну експертизу. Компоненти підсистеми управлінських рішень: управління персоналом, соціологія і психологія менеджменту, розроблення і реалізація управлінського рішення, аналіз у прийнятті рішень, у т.ч. екологічний ситуаційний, та прогнозування в прийнятті рішень. Окреслена концепція відрізняється від теорії виробничого менеджменту екологічною складовою, в т.ч. елементами еколого-економічного аналізу. 5. При постановці задачі формування галузевої системи екологічного менеджменту для підприємств лісового сектору економіки було застосовано системний, кібернетичний підхід до проблеми і розв'язано її в рамках суперсистеми "Лісовий сектор економіки – Природне життєве середовище". Доведено, що на перспективу не менше 5 років для галузевої системи екоменеджменту підприємств доцільним є забезпечення стану збалансованості з природним життєвим середовищем. З цією метою розроблено модель рівноваги із застосуванням спеціального способу визначення інтегрального еколого-економічного ефекту діяльності виробників. У моделі кожне підприємство одержує максимально можливий еколого-економічний ефект, а кожний регіон – максимум корисності щодо викидів і відходів підприємств сектору. Для системи потрібен спеціальний рівень ієрархічного управління. В ієрархічній системі управління знайдено можливість враховувати багатокритеріальність еколого-економічної системи. При цьому вибір компромісної альтернативи здійснюється за 8 запропонованими критеріями. 6. Застосування для дослідження зазначеної суперсистеми загальної теорії надійності дозволило розробити концепцію формування оптимальної галузевої системи екологічного менеджменту, в якій об'єктом оптимізації є відтворювана система з терміном служби не менше 5 років і оптимальним рівнем напрацювання на відмову. У системі досить високий рівень невизначеності. Важливо з часом його мінімізувати за рахунок використання принципу зовнішнього доповнення, як одного з основних методів підвищення надійності системи. Для системи екоменеджменту підприємств лісового сектору зовнішнім доповненням є моніторинг і сертифікація лісів, екологічний аудит і екострахування. Щоб мінімізувати поступові відмови системи і повністю виключити її раптові відмови, запропоновано ввести резервування, як загальне, так і поелементне, як у часі, так і у просторі. Визначення оптимальних резервів базується на зіставленні величини можливих сукупних еколого-економічних витрат на виробництво (заготівлю) і резервування з втратами від дефіциту за видами ресурсів у системі. Запропоновано розв'язання проблеми на основі розробленої економіко-математичної моделі у вигляді задачі стохастичного лінійного програмування. Створюються резерви виробничих запасів, продукції, лісових площ. Постановка і розв'язання задачі резервування на перспективу не менше 5 років дозволяє визначити в рамках лісового сектору оптимальні резерви щодо кожного лісогосподарського і лісопромислового підприємства. При цьому запропоновано визначення: еколого-рекреаційний потенціал лісогосподарського підприємства – зафіксована можливість ефективного сталого ведення лісогосподарських, лісовідтворювальних і спеціальних еколого-рекреаційних робіт, що дозволяє поряд з виробничими потужностями ідентифікувати еколого-економічні обмеження функціонування лісогосподарських підприємств. 7. Дослідження показало, що на рівні конкретного підприємства система екологічного менеджменту представлена здебільшого задачами оперативного управління, які можуть бути розв'язані лише з урахуванням інтересів всіх підприємств, тобто обмежені рамками задач галузевого рівня. Для оптимізації процесу екологічної експертизи розроблено економіко-математичну модель, представлену задачею стохастичного дискретного програмування. Розв'язання задачі на перспективу не менше 5 років дозволяє зробити оптимальний вибір комплектів запропонованої підприємству документації за критерієм мінімуму сукупних витрат на її придбання і екологічну експертизу та можливих еколого-економічних втрат від користування цією документацією. Для оптимізації процесу екологічної діагностики розроблено економіко-математичну модель у вигляді задачі динамічного стохастичного лінійного програмування. Її розв'язання дозволяє визначати оптимальні обсяги одержання від постачальників достатнього рівня екологічно чистих ресурсів по календарних періодах (декадах) за критерієм мінімуму сукупних витрат на одержання і екологічну діагностику ресурсів та можливих еколого-економічних втрат від їх використання і дефіциту. Оптимізація календарного планування поставок продукції, виконання всіх видів робіт пропонується за допомогою розробленої економіко-математичної моделі, представленої задачею динамічного стохастичного лінійного програмування, розв'язання якої дозволяє визначити по календарних періодах оптимальні обсяги поставки продукції, наявності лісових площ і еколого-рекреаційних функцій лісів за критерієм мінімуму можливих сукупних еколого-економічних витрат на виготовлення (заготівлю) і реалізацію продукції та виконання всіх видів робіт, а також втрат від дефіциту продукції, площ і еколого-рекреаційних функцій лісів. Оптимізацію технічної підготовки виробництва на еколого-економічних засадах пропонується здійснити за допомогою розробленої економіко-математичної моделі у вигляді задачі динамічного стохастичного дискретного програмування. Розв'язання задачі дозволяє зробити оптимальний вибір заходів технічної підготовки виробництва по календарних періодах щодо видів лісопродукції (продукції), площ і еколого-рекреаційних функцій лісів, всіх видів робіт за критерієм мінімуму сукупних еколого-економічних витрат і можливих втрат щодо проведення заходів технічної підготовки виробництва. Для забезпечуючої підсистеми керуючої системи розроблено економіко-математичну модель, представлену задачею динамічного стохастичного дискретного програмування. Її розв'язання дозволяє визначати по календарних періодах оптимальні варіанти за видами забезпечення стосовно видів лісопродукції (продукції), лісів і всіх видів робіт за критерієм мінімуму сукупних витрат і можливих еколого-економічних втрат від дефіциту щодо забезпечення підприємства. Для оптимізації календарного планування виробничої програми розроблено економіко-математичну модель у вигляді задачі динамічного стохастичного лінійного програмування. Розв'язання її дозволяє визначати по календарних періодах оптимальні обсяги виробництва продукції (заготівлі лісопродукції) та всіх видів робіт по підрозділах підприємства за критерієм мінімуму сукупних еколого-економічних витрат на виробництво продукції (заготівлі лісопродукції) і проведення всіх видів робіт, а також можливих втрат від дефіциту продукції (лісопродукції), площ і еколого-рекреаційних функцій лісів та через відходи і викиди ресурсів підприємства у природне життєве середовище. У системі компонент мотивації враховано із застосуванням розробленої моделі рівноваги. При цьому первинні потреби в піраміді потреб людини доповнені екологічними потребами. У моделі кожен вид первинних потреб людини одержує у стані рівноваги максимально можливу оцінку мотивації, а кожний вид вторинних потреб одержує максимум переваг у мотивації при відповідному обмеженні мотивації первинними потребами. Розроблено моделі прийняття і забезпечення якості управлінських рішень. 8. Відповідно проведеного дослідження екологічний аудит є зовнішнім доповненням для галузевої системи екологічного менеджменту та органічною її складовою на рівні підприємства. Для підприємств лісового сектору економіки замовниками екоаудиту можуть бути центральні та місцеві органи влади, які повинні бути зацікавлені не лише у екологічній стабільності, але й у покращенні еколого-рекреаційних функцій лісів. Крім того, зацікавленість у проведенні екоаудиту, як у підвищуючому надійність системи екоменеджменту методі, повинні проявити й власники, галузеве керівництво. На галузевому рівні повинен здійснюватись зовнішній екологічний аудит підприємств. Для цього запропоновано організувати потужну екоаудиторську фірму з філіалами на місцях, яка б діяла на підставі договорів із замовниками. Розроблено проект договору на проведення екоаудиту підприємств лісового сектору та проект протоколу (переліку питань) до нього. Розроблена модель оптимізації функціонування такої фірми представлена задачею динамічного стохастичного дискретного програмування. Її розв'язання дає можливість по календарних періодах (кварталах) здійснювати оптимальний вибір обсягів екоаудиторських робіт за критерієм мінімуму сукупних витрат на проведення і можливих втрат від непроведення за варіантами екоаудиторських робіт. Обґрунтовано доцільність починати підготовку до впровадження екологічного аудиту в галузеву систему екологічного менеджменту з екологічної паспортизації підприємств. З цією метою розроблено модель екопаспортизації. Вона враховує специфіку національної нормативно-правової бази, дає можливість ефективно проводити екоаудит підприємств за розробленою методологією, забезпечуючи його системою вхідних даних, контрольних моментів і базою порівняльного аналізу. 9. Проведене дослідження показало, що у діючих нормативно-правових актах та наукових працях немає адекватного визначення внутрішнього екоаудиту. Тому було дано визначення: внутрішній екологічний аудит – це незалежна та об'єктивна аналітико-консультаційна діяльність, спрямована на забезпечення належного рівня інтегрального еколого-економічного ефекту природокористування на даному підприємстві. Це дає можливість адекватно ідентифікувати поняття внутрішнього екоаудиту в системі екоменеджменту. Внутрішній екологічний аудит повинен бути організований на великих підприємствах, в об'єднаннях як структурний підрозділ, безпосередньо підпорядкований власнику. Конкретні завдання і функції підрозділу визначаються загальною системою екологічного менеджменту. Діючи паралельно з внутрішнім контролем, він сприяє суттєвому підвищенню рівня конкурентоспроможності підприємства як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринку. 10. Доведено, що внутрішній екоаудит повинен базуватись на спеціальних стандартах підприємства, розробляти які визнано за доцільне згідно із запропонованою моделлю. Розроблено класифікацію методичних прийомів внутрішнього екологічного аудиту та запропоновано їх застосування залежно не лише від специфіки об'єкта і рейтингу підрозділу підприємства, але й від професійного рівня і практичного досвіду внутрішніх екологічних аудиторів. Оцінювання ризику внутрішнього екоаудиту доцільно проводити поетапно. Визначення пріоритетності екологічного аудиту у підрозділах підприємства пропонується здійснювати за їх рейтинговою оцінкою. Ефективність внутрішнього екоаудиту безпосередньо залежить від організації його відділу (підрозділу). Штат і бюджет відділу повинні затверджуватись згідно з обсягами робіт на рік з розбивкою по кварталах. Обсяги робіт по календарних періодах запропоновано визначати за допомогою розробленої економіко-математичної моделі у вигляді задачі динамічного стохастичного лінійного програмування. Одержаний в результаті розв'язання даної задачі оптимальний план проведення внутрішніх екоаудиторських робіт у підрозділах підприємства надає наукове обґрунтування важливому елементу функціональної підсистеми керуючої системи екологічного менеджменту. 11. На підставі результатів виконаного дослідження можна запропонувати: Міністерству економіки України, Міністерству промислової політики України, Міністерству фінансів України, Державному комітету лісового господарства України при розробленні законодавчих актів і нормативних документів щодо реалізації Державної стратегії регіонального розвитку на період до 2015 року, реформуванні економіки України та її окремих секторів на засадах сталого розвитку, вдосконаленні обліку і звітності в Україні на еколого-економічних засадах використовувати сформульовані в дисертації теоретико-методологічні засади формування галузевих систем екологічного менеджменту підприємств, зокрема, щодо лісового сектору економіки; Міністерству освіти і науки України при підготовці фахівців за галузями знань "Економіка та підприємництво" й "Менеджмент та адміністрування" використовувати теоретичні і методологічні положення дисертації щодо формування і використання системи екоменеджменту організацій. |
