У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що проявляється в розробленні цілісної наукової концепції розслідування шахрайства в сучасних умовах, яка будується на новітніх положеннях теорії криміналістики та узагальненні кримінальних справ даної категорії злочинів. Головними теоретичними і прикладними результатами роботи є такі висновки: 1. Шахрайство являє собою своєрідну ”інтелектуальну” злочинну діяльність. Здійснення такої діяльності передбачає, що шахрай у своїй свідомості розробляє різні схеми проведення шахрайської операції. Встановлено такі розумові завдання, що вирішуються шахраями та спрямовані на визначення: а) предмета посягання; б) кола осіб, які зацікавлені в одержанні майнової вигоди; в) механізму впливу на потерпілого; г) місця, часу, обстановки вчинення шахрайських дій. 2. Досліджено психологічний аспект вчинення шахрайства. У злочинному механізмі для досягнення мети шахраї намагаються використовувати різні рівні психологічного впливу. Проаналізовано такі види психологічного впливу, що застосовуються при шахрайстві: 1) інформування (передача інформації); 2) переконання (вплив на контрагента з метою змінити позиції або поведінку); 3) навіювання (вплив, пов’язаний зі зниженням свідомості й критичності до одержуваної інформації). 3. Проведено ґрунтовний аналіз різних видів шахрайства (як традиційних, так і нетрадиційних). Звернено увагу на появу достатньо нових видів шахрайства: шахрайство на ринку цінних паперів, шахрайство у сфері вексельних відносин, шахрайство у сфері обігу житла, шахрайство у сфері житлового будівництва, шахрайство у сфері страхових послуг, шахрайство у сфері підприємницької діяльності, шахрайство у сфері працевлаштування, інвестиційне шахрайство, інтернет-шахрайство. 4. Розглянуто спосіб злочину в системі структурних елементів криміналістичної характеристики. Спосіб шахрайства досліджено стосовно його трьохчленної структури (способи підготовки, вчинення та приховування злочину). Виокремлено різні способи шахрайства та запропоновано підстави для їх класифікації. Запропоновано такі підстави класифікації способів шахрайства: а) за особою; б) за предметом; в) за видом шахрайства. Розроблено узагальнену схему класифікації способів шахрайства. 5. Встановлено найбільш сучасні способи вчинення шахрайства залежно від його виду: у сфері вексельних відносин; у сфері страхових послуг; у сфері обігу житла; у сфері працевлаштування; інвестиційне шахрайство; інтернет-шахрайство; шахрайство на ринку цінних паперів; у сфері житлового будівництва та ін. Надано характеристику найбільш розповсюдженим способам шахрайства. 6. Встановлено, що обстановка вчинення шахрайства складається з різного роду взаємодіючих між собою об’єктів, явищ і процесів , що впливають на злочинну поведінку шахрая. Визначено залежність обстановки від способу вчинення шахрайства, предмета злочинного посягання, особи потерпілого. 7. Звернено увагу на те, що місце вчинення шахрайства, як елемент криміналістичної характеристики відрізняється своєрідністю. Воно є специфічним джерелом інформації (відображенням слідів у широкому розумінні), що відбивають механізм злочинної дії, взаємодію злочинця та жертви. Виокремлено типові місця, де може відбуватися шахрайство Місце вчинення шахрайства може й не бути чітко визначеним або охоплювати віртуальний простір ( при інтернет-шахрайстві). 8. Проаналізовано такий елемент криміналістичної характеристики як особа шахрая. Встановлено необхідність з’ясування таких ознак особи злочинця: соціально-демографічні, кримінально-правові, морально-психологічні. Розглянуто підстави щодо класифікації шахраїв. Надано психологічний портрет особи шахрая. 9. Розглянуто предмет злочинного посягання та систему ознак, що його характеризують. Встановлено низку чинників, що впливають на обрання предмета шахрайства. Виокремлено найбільш типовий предмет злочинного посягання при шахрайстві. Розкрито специфіку предмета злочинного посягання при заволодінні правом на майно. 10. Досліджено взаємозв’язки між особою жертви та особою злочинця. Виокремлено типи таких зв’язків. Вони набувають суттєвого значення для розшуку та виявлення злочинця. Встановлено залежність щодо вибору жертви злочину з боку шахрая стосовно різних чинників. 11. Встановлено, що при вчиненні шахрайства можуть залишатися сліди-предмети (сліди у широкому розумінні), матеріально-фіксовані та ідеальні сліди, а іноді лише ідеальні (уявний образ шахрая у пам’яті потерпілого, свідків). Встановлено локалізацію слідів та виокремлено типові сліди шахрайства. Звернено увагу на те, що при вчиненні шахрайства групою осіб, механізм слідоутворення має свою специфіку. Оскільки при шахрайстві сліди досить часто залишаються на документах, то було виокремлено основні види документів 12. Типізацію слідчих ситуацій необхідно здійснювати на підставі аналізу елементів криміналістичної характеристики. Саме наявність чи відсутність інформації щодо цих елементів значною мірою зумовлює спрямованість пізнавальних та організаційних дій слідчого. Залежно від інформаційного наповнення цих елементів і формуються типові слідчі ситуації. 13. Визначено, що криміналістична версія є основою планування розслідування шахрайства, та досліджено її природу. Здійснено типізацію слідчих версій при розслідуванні шахрайства, яка має такий вигляд: залежно від події, що відбулася: 1) має місце шахрайство; 2) має місце інший злочин; 3) надійшла неправдива заява (чи повідомлення), шахрайства не було; 4) має місце інсценування шахрайства; залежно від поширеності шахрайського посягання: 1) обмежена кількість постраждалих; 2) регіональне поширення шахрайського посягання; 3) транснаціональне поширення шахрайства; за особою злочинця: 1) за кількістю осіб (а) шахрайство вчинила одна особа; б) шахрайство вчинила група осіб; в) шахрайство вчинила організована злочинна група); 2) за наявністю рецидиву (а) шахрайство вчинила особа, яка раніше не була засуджена; б) шахрайство вчинила особа, яка раніше була засуджена за інші злочини; в) шахрайство вчинила особа, яка раніше була засуджена за ст. 190 КК України). 14. Запропоновано найбільш доцільні та ефективні першочергові слідчі дії. Встановлено їх особливості при розслідуванні шахрайства та надано характеристику. При розслідуванні шахрайства слідчі дії, оперативно-розшукові та організаційно-технічні заходи завжди використовуються у певних комплексах. При розслідуванні шахрайства можуть застосовуватися такі тактичні операції: „Затримання шахрая (групи шахраїв) на місці злочину”, „Встановлення кола жертв шахрайського посягання”, „Встановлення способу вчинення шахрайства”, „Встановлення особи шахрая”, „Документ”, „Визначення розміру матеріальних збитків”. | 