Анотація до роботи:

Удалова Л.Д. Теоретичні засади отримання вербальної інформації у кримінальному процесі України. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук за спеціальністю 12.00.09 – кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза. – Київський національний університет внутрішніх справ, Київ, 2006.

Дисертація присвячена аналізу теоретичних засад отримання вербальної інформації у кримінальному процесі України. Досліджуються нагальні проблеми отримання вербальної інформації при розслідуванні кримінальних справ, сучасне розуміння цієї інформації та її роль у слідчій діяльності. Здійснюється аналіз впливу психологічних характеристик особи на формування вербальної інформації. В роботі розглядаються питання щодо суті та основних закономірностей професійного спілкування слідчого та тактико-комунікативної діяльності його в процесі вербальних слідчих дій. Проводиться аналіз особливостей отримання вербальної інформації. Аналізується законодавче врегулювання слідчих дій як засобів отримання вербальної інформації, розробляється низка пропозицій і рекомендацій, спрямованих на вдосконалення їх правового врегулювання і практики застосування. Подальший розвиток отримало вчення про використання досягнень науково-технічного прогресу у процесі отримання вербальної інформації.

У результаті дослідження, виконаного на основі аналізу чинного законодавства та практики його реалізації, теоретичного осмислення наукових праць вчених, сформульовані основні результати та пропозиції, які мають теоретичне і практичне значення й полягають у такому:

1. Вербальна інформація – це мовленнєве (вербальне) повідомлення учасника кримінального процесу в процесі проведення вербальних слідчих дій, яке отримується мовними засобами спілкування з приводу досліджуваних у справі обставин з використанням даних про соціальні, психологічні, фізіологічні якості та стани особи, що отримуються шляхом дослідження немовних засобів спілкування.

2. Для досягнення повноцінного спілкування необхідно використовувати як вербальну, так і невербальну інформацію, оскільки остання підвищує семантичну значимість вербальної інформації; регулює потік мовлення і зберігає контакт між партнерами; може замінити окреме слово або фразу чи може виражати те ж саме значення, що і мовлення.

3. Будь-яка слідча дія, повязана з отриманням вербальної інформації, повинна починатися з визначення психологічних характеристик особи, які впливають на формування цієї інформації.

4. Констатується, що для характеристики особи, окрім соціально-демографічних, кримінально-правових, статусно-рольових та морально-психологічних особливостей має значення наявність у особи набутих за життя різноманітних умінь, навичок і звичок як необхідних компонентів людської діяльності. Обґрунтовується, що успішність комунікації залежить від нейролінгвістичного програмування (НЛП), тобто вивчення “картини світу” особи, від якої отримується вербальна інформація.

5. Професійне спілкування слідчого, у більшій своїй частині є процесуально-регламентованим спілкуванням, воно протікає в особливому процесуальному режимі. Йому властиві такі ознаки, як специфічність приводів для вступу в спілкування; наявність множинності цілей у кожному спілкуванні; конфліктний характер спілкувань; високий ступінь формалізованості спілкувань; специфічні психічні стани, що супроводжують спілкування; особливості в стадіях розвитку спілкувань; наявність комплексу видів спілкування.

6. При отриманні вербальної інформації на досудовому слідстві між слідчим та особами, з якими він спілкується складаються міжособистісні відносини, які не є і не можуть бути субєкт-субєктними (рівнопартнерськими), оскільки коло прав, якими користується слідчий (ст.114 КПК України) не має жодний з перерахованих у даній статті закону.

7. Спілкування при отриманні вербальної інформації має подвійний характер, оскільки засноване на двох психологічних принципах: психологічного контакту та психологічної боротьби.

Визначено, що психологічний контакт – це узгоджені ділові взаємовідносини слідчого зі свідком, потерпілим, підозрюваним і обвинуваченим, які виникають на основі правильної позиції слідчого і поведінки особи, від якої отримується інформація.

8. До стадій формування психологічного контакту слід віднести: прогнозування спілкування і процесу встановлення психологічного контакту; створення зовнішніх умов, що полегшують встановлення контакту; прояв зовнішніх комунікативних властивостей на початку зорового контакту; дії з ліквідації перешкод у спілкуванні; порушення інтересу до розвитку дії під час майбутнього спілкування.

9. Обґрунтовано, що переконання як метод психологічного впливу впливає на свідомість особистості в цілому, у той час, як інші способи словесного впливу на психіку людини: розяснення, навіювання і спонукання впливають лише на окремі сторони свідомості – відповідно мислення, почуття, волю.

10. Іншим методом психологічного впливу на особу, від якої отримується вербальна інформація є протиправний примус, що може виявлятися в неправомірному навіюванні, спонуканні до дачі показань, тобто в діях, що являють собою психічне насильство. Процесуальний примус є правомірним обмеженням у порядку, встановленому кримінально-процесуальним кодексом. Він повинен у кожному випадку його застосування бути виправданим, заснованим на принципі законності, мати під собою достатні підстави.

11. Обґрунтовується доцільність використання при проведенні вербальних слідчих дій звуко- та відеозапису для отримання інформації від осіб, які схильні в силу тих чи інших обставин до зміни показань. Значення звуко- та відеозапису полягає в тому, що вони дозволяють, по-перше, виключити претензії особи, що змінила показання, на отримання тієї чи іншої інформації, записаної в протоколі допиту, від слідчого. По-друге, фоно- відеограми дають фактичні підстави для спростування аргументів, які за звичай використовують особи, котрі відмовляються від своїх первинних показань або ті, що змінюють їх.

12. Пропонується закріпити в КПК України наступні статті: 1) “Допит гіпнолога” як свідка за результатами проведеної гіпнорепродукції. У допиті гіпнолог повинен повідомити про використовуваний ним метод введення в гіпнотичний стан, сформовану стадію гіпнозу, про стан опитуваного власне в ході опитування, про поставлені питання та отримані відповіді, про реакції на запитання та про їх значення з психологічної точки зору тощо. Обовязковими умовами здійснення гіпносеансу повинні бути добровільна згода особи, відсутність медичних протипоказань, проведення допиту тільки з психічно здоровими особами, фіксування його на відеоплівку;
2) “Перехресний допит”, тобто допит особи поперемінно двома допитуючими за єдиним узгодженим планом шляхом постановки запитань, що несуть різне смислове навантаження і є єдиним тактичним завданням;
3) “Перелік порушень закону, що спричиняють виключення їх з процесу доказування”; 4) “Допустимість доказів”; 5) “Докази, які визнаються недопустимими”. Авторкою пропонується зміст цих статей.

13. Для отримання вербальної інформації слід використовувати поліграф як прилад для обєктивного дослідження фізіологічних показників емоційного стану людини. Застосування поліграфа можливе, при законодавчому закріпленні таких положень: добровільна згода допитуваного; відмова допитуваної особи від допиту в будь-який момент його проведення не може розглядатися як свідчення причетності до здійснення злочину і приховування відомої їй інформації, а також не дає приводу для обмеження її законних прав та свобод; для участі в допиті дозволяється залучати фахівця-психолога, який виконує функції оператора поліграфа; обовязкове дотримання переліку ситуацій, коли проведення допиту не рекомендується; висновки оператора (фахівця-психолога) поліграфа доводяться до відома ініціатора проведення допиту та допитуваної особи; результати застосування поліграфа не мають доказового значення і використовуються лише як орієнтовна інформація; доказами визнаються лише фактичні дані, які містяться в показаннях допитуваного; попередити оператора(фахівця) про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиву розшифровку поліграми, для цього внести відповідні зміни до ст.384 КК України

14. Допит слід розглядати не тільки як слідчу дію, але і як: інститут кримінально-процесуального права; повноваження органів розслідування і суду; форму прояву кримінального переслідування; спосіб збирання і перевірки доказів; спосіб викриття осіб, винних у вчиненні злочину; спосіб формування показань; спосіб захисту підозрюваного, обвинуваченого, потерпілого.

15. Доведено, що класифікацію кримінально-процесуальних форм допиту слід розширити, додавши допити таких осіб як цивільного позивача та цивільного відповідача; гіпнолога за результатами гіпнорепродукції; обізнаного свідка.

16.Доведено, що допит свідка повинен проводитися у присутності адвоката.

17. Обґрунтовано, що слід заборонити допитувати як свідків: журналістів, суддів, народних засідателів, присяжних, слідчих та оперативних працівників, осіб, виправданих судом, а також осіб, справи відносно яких закриті та визначені обставини, на які поширюється така заборона.

Разом з тим підкреслюється, що показання отримані від конфіденційного інформатора, або співробітника оперативного підрозділу, якому він повідомив цю інформацію, слід використовувати як докази у кримінальній справі. Пропонується декілька шляхів: по-перше, це допит співробітника оперативного підрозділу про те, що повідомив йому інформатор без розголошення анкетних даних цієї особи; по-друге, це допит самого інформатора як свідка у кримінальній справі з застосуванням заходів безпеки, передбачених КПК України.

18. Обґрунтовано, що КПК України слід доповнити новим джерелом доказів – показаннями експерта, змістом яких можуть бути лише висновки, зроблені на підставі досліджень, проведених при виконанні експертизи.

Список опублікованих автором праць

за темою дисертації

Монографії

1. Удалова Л.Д. Вербальна інформація у кримінальному процесі України. – К.: ПАЛИВОДА, 2006. – 324 с.

Підручники та посібники

1. Удалова Л.Д. Освідування при розслідуванні кримінальних справ: Монографія. – К.: РВВ КІВС НАВСУ, 1998. – 102 с.

2. Удалова Л.Д. Психологічні основи предявлення для впізнання: Монографія. – К.: РВВ КІВС НАВСУ, 1998. – 112 с.

3.Удалова Л.Д. Кримінальний процес України. Загальна частина. Підручник. – К.: Кондор, 2005. – 151с.

4. Удалова Л.Д. Кримінальний процес України. Особлива частина. – Підручник. – К.: Кондор, 2005. – 279 с.

5.Кримінальний процес України. Підручник.-К.:ПАЛИВОДА,2007.- 430с.

Статті у наукових фахових виданнях

1. Удалова Л.Д. Допит: деякі проблеми використання нетрадиційних засобів та методів під час його провадження // Збірник наукових праць „Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності”. – № 1. – 2001. – Донецьк. –
   С. 172-174.

2. Удалова Л.Д. Деякі проблеми допиту обвинуваченого та підозрюваного у кримінальному судочинстві // Науковий вісник №3 (17). – 2002. – С. 211-216.

3. Удалова Л.Д. Етичні основи допиту // Вісник Запорізького юридичного інституту. – Запоріжжя, № 3 (20). – 2002. – С. 174-178

4. Удалова Л.Д. Проблеми допиту при розслідуванні злочинів, вчинених організованими злочинними угрупованнями // Вісник Луганської академії внутрішніх справ МВС імені 10-річчя Незалежності України. Випуск 3. Луганськ, 2002. – № 3. – С. 188-192.

5. Удалова Л.Д. Допит: критерії його ефективності // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. – № 2.– 2002. – Одеса. – С. 101-104.

6. Удалова Л.Д. Допит як засіб процесуального доказування на досудовому слідстві // Збірник наукових праць „Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності”. – №4. – 2002. – Донецьк. – С. 123-126.

7. Удалова Л.Д. Специфіка допиту при пред’явленні для впізнання // Право України. – №9. – 2002. – С. 93-95.

8. Удалова Л.Д., Пицхелаурі Ш.О. Використання спеціальних знань у допиті неповнолітнього // Держава і право. Збірник наукових праць. №17, Київ, 2002. – С. 346-349.

9. Удалова Л.Д. Деякі проблемні питання збирання доказів // Вісник Одеського інститут внутрішніх справ. – №4. – 2002. – С. 108-111.

10. Удалова Л.Д. Використання науково-технічних засобів під час допиту // Держава і право. Збірник наукових праць. № 16. – 2002. – С. 359-362.

11. Удалова Л.Д. Допит обвинуваченого та презумпція невинуватості // Вісник Запорізького юридичного інститут. №4. – 2002. – С. 238-243.

12. Удалова Л.Д. Очна ставка як вид допиту та її психологічні особливості // Збірник наукових праць „Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності”. – №2. – 2002. – С. 215-218.

13. Удалова Л.Д. Допит громадян іноземних держав: деякі особливості // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. – №3. – 2002. – С. 80-83

14. Удалова Л.Д. Деякі особливості допиту осіб з дефектами психіки // Бюлетень Київського інституту внутрішніх справ „Проблеми пенітенціарної теорії і практики”. – №7. – 2002. – С. 187-191.

15. Удалова Л.Д. Чи потрібен свідку захисник? // Держава і право. Збірник наукових праць. – № 18. – 2002. – С. 290-292.

16. Удалова Л.Д. Деякі проблеми розвитку кримінально-процесуального законодавства // Право України. – №6. – 2002. – С.99-102.

17. Удалова Л.Д. Імунітет у кримінальному процесі України // Право України. – №7. – 2003. – С. 77-80.

18. Удалова Л.Д. Допустимость доказательственной информации при допросе: некоторые проблемы // Криминалистика и судебная экспертиза. № 51. – 2003. – С. 27-31.

19. Удалова Л.Д. Допит експерта: проблеми законодавчого врегулювання // Право України. – № 2. – 2003. – С. 111-113.

20. Удалова Л.Д. Психологічні особливості та тактичні прийоми допиту при розслідуванні терористичних актів //Науковий вісник Національної академії державної податкової служби України, 2004. – №3(25). – С. 228-231.

21. Удалова Л.Д. Особливості проведення вербальних слідчих дій // Підприємництво, господарство і право. – №11. – 2005. – С.164-165.

22. Удалова Л.Д. Пізнання як окремий випадок розпізнавання образів // Практична психологія в ОВС. Матеріали республіканської науково-практичної конференції. – 2-3.06.1994 р. – Київ, РВВ КІВС при УВС, 1995. – С. 88-91.

23. Удалова Л.Д. Проблеми вдосконалення кримінально-процесуального законодавства стосовно проведення вербальних слідчих дій // Науково-практична конференція „Концепція розвитку законодавства України до 2005 р.” 23-24.05.1996 р., Київ, 1996.

24. Удалова Л.Д. Особенности допросов при расследовании террористических актов // Программа международной конференции 11.04.2002 „Терроризм и национальная безопасность Украины”, Киев, НАВСУ, 2002.

25. Удалова Л.Д. Теория и практика получения вербальной информации в уголовном процессе Украины// Программа международной научно-практической конференции 22-23.06.2006г. «Эволюция уголовного судопроизводства на постсоветском пространстве», Киев, КРОК, 2006г.

Статті, виступи, тези, що додатково відображають наукові

результати дослідження

1. Удалова Л.Д. Освидетельствование: каким ему быть в новом УПК? //Тижневий інформаційно-аналітичний огляд “Проблеми політики, економіки, безпеки, міжнародних відносин, Київ, Україна РІАС, 1998. – №7(168). – С. 22-23.

2. Удалова Л.Д. Предъявление для опознания: предложения о внесении изменений в УПК Украины //Тижневий інформаційно-аналітичний огляд “Проблеми політики, економіки, безпеки, міжнародних відносин, Київ, Україна РІАС, 1998. – №19(180). – С. 25-26.

3. Удалова Л.Д. Воспроизведение обстановки и обстоятельств события: каким ему быть в новом УПК Украины // Тижневий інформаційно-аналітичний огляд “Проблеми політики, економіки, безпеки, міжнародних відносин, Київ, Україна РІАС, 1998. – №25(186). – С. 33-34.

4. Удалова Л.Д. Использование научно-технических средств при раскрытии и расследовании преступлений //Тижневий інформаційно-аналітичний огляд “Проблеми політики, економіки, безпеки, міжнародних відносин, Київ, Україна РІАС, 1998. – №33(197). – С. 32-33.

5. Удалова Л.Д. Особенности допроса иностранных граждан при расследовании преступлений //Тижневий інформаційно-аналітичний огляд “Проблеми політики, економіки, безпеки, міжнародних відносин, Київ, Україна РІАС, 1998. – №38(199). – С. 37-38.

6. Удалова Л.Д. Свидетель в уголовном процессе: некоторые предложения в проект УПК Украины //Тижневий інформаційно-аналітичний огляд “Проблеми політики, економіки, безпеки, міжнародних відносин, Київ, Україна РІАС, 1999. – №21(224). – С. 37-38.

7. Удалова Л.Д. Очная ставка: некоторые особенности ее проведения //Тижневий інформаційно-аналітичний огляд “Проблеми політики, економіки, безпеки, міжнародних відносин, Київ, Україна РІАС, 1999. – №40(243). – С. 40-41.

8. Удалова Л.Д. Подозреваемый в уголовном процессе: некоторые предложения по усовершенствованию уголовно-процессуального законодательства //Тижневий інформаційно-аналітичний огляд “Проблеми політики, економіки, міжнародних відносин, Київ, Україна РІАС, 2000. – №5(249). – С.29-30.

9. Удалова Л.Д. Принцип презумпції невинуватості: деякі спірні питання щодо застосування //Тижневий інформаційно-аналітичний огляд “Проблеми політики, економіки, міжнародних відносин, Київ, Україна РІАС, 2000. – №35(279). – С. 28-29.

10. Удалова Л.Д. Понятие и значение процессуальных способов исправления ошибок, совершаемых в уголовном процессе //Тижневий інформаційно-аналітичний огляд “Проблеми політики, економіки, міжнародних відносин, Київ, Україна РІАС, 2002. – №15(343). – С. 21-24.

11. Удалова Л.Д. Потерпевший в уголовном процессе: некоторые предложения в проект УПК Украины //Тижневий інформаційно-аналітичний огляд “Проблеми політики, економіки, міжнародних відносин, Київ, Україна РІАС, 1999. – №35(238). – С. 35-36.

12. Удалова Л.Д. Продолжаем тему: предложения в проект УПК Украины //Тижневий інформаційно-аналітичний огляд “Проблеми політики, економіки, міжнародних відносин, Київ, Україна РІАС, 1999. – №17(220). – С. 39-40.